Рішення № 33629582, 03.07.2013, Гагарінський районний суд міста Севастополя

Справа №2-2702\1283\12

Провадження 2\763\223\13

РІШЕННЯ

іменем України

03 липня 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді Батуріна А.С.

секретаря Рудюк М.Р.

з участю представника позивача Сунгурової О.В., представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Гагарінського районного суду м. Севастополя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополь про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно і виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011р. до Гагарінського районного суду м. Севастополь з позовною заявою звернулося ПАТ "Сведбанк» у якої вказало, що 01.08.2007р. АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічное акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №1104\0607\88-06П відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 26000,00 доларів США готівкою на термін до 31.05.2017р. зі сплатою 14,0% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого, у іпотеку банку була передана належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1. В зв'язку з неналежним виконанням на себе обов'язків щодо повернення коштів у відповідача ОСОБА_3 виникла заборгованість по кредиту в сумі 21124,39 доларів США; заборгованість по відсотках у сумі 2383,51 доларів США, крім того пеня склала 28332,72 гривні, які банк просив стягнути разом з судовими витратами солідарно з відповідачів на свою користь шляхом звернення стягнення на заставлену у іпотеку квартиру. Крім того банк просив виселити з цієї квартири всіх осіб, що у неї мешкають без надання іншого житлового приміщення.

В зв'язку з передачею за договорами факторингу кредитних зобов'язань, у процесі розгляду справи відбулася заміна позивача з ПАТ «Сведбанк»» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов частково визнали та подали зустрічний позов про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Свій позов вони мотивували тим, що дійсно між відповідачами та банком були укладені кредитний та іпотечний договори за умовами яких ОСОБА_3 отримав 26000,00 доларів СШАна термін до 31.05.2017р. зі сплатою 14,0% річних, а вони, з метою забезпечення виконання зобов'язань передали банку у іпотеку належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Після звернення до фахівців в галузі права, вони дійшли до думки про невигідність умов укладених договорів, а тому вважають, що при укладанні вказаних договорів банк порушив низку вимог законодавства України через це вони просили суд визнати договори недійсними із зменшенням суми відшкодування. У подальшому зустрічні позовні вимоги неодноразово уточнювалися і у остаточної редакції, що надійшла до суду 19.09.2012р., відповідачі просили суд: пункти 1.1; 1.3; 3.1; 3.2; 3.11; 8.1 Кредитного договору від01.08.2007р. щодо сплати відсотків за користування кредитом, сплату комісійних, сплату пені визнати несправедливими та недійсними; кредитний та іпотечний договори визнати недійсними; зобов'язати нотаріуса виключити з реєстру іпотек та заборон на відчуження запис про іпотеку вказаної квартири; визнати щомісячні зобов'язання по погашенню кредиту в національної валюті по курсу 5,05 за 1 долар США на день укладання договору в сумі 1461,35 грн. та зобов'язати позивача прийняти у рахунок погашення боргових зобов'язань 106678,17 гривень, рівними частками по 1461,35 гривень до 31.05.2017р.

Представник позивача просив позов задовольнити з мотивів викладених у позові та запереченнях, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Від третьої особи - СГІРФО Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі поступила заява про розгляд справи без участі представника СГІРФО.

Третя особа - нотаріус ОСОБА_5 до суду не з'явилася про час та місце розгляду справи повідомлялася.

Представник відповідача на задоволенні зустрічного позову наполягав з мотивів вказаних у зустрічної позовної заяві, а в задоволенні первісного позову просив відмовити.

Враховуючи, що в ході розгляду справи не встановлено будь-яких прав та законних інтересів, на які б могло вплинути рішення суду, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третіх осіб.

Заслухавши пояснення учасників процесу, що з'явились, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України та ст. 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних або юридичних осіб в межах заявлених позовних і на підставі доказів наданих сторонами. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (п.1 ст. 60 ЦПК)

За приписами ст.ст.57 - 60 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін; докази повинні бути належними, тобто містити інформацію щодо предмету доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть.

Судом встановлено, що 01.08.2007р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи». та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №1104\0607\88-06П відповідно до умов якого, ОСОБА_3 готівкою отримав кредит у розмірі 26000,00 доларів США на термін до 31.05.2017р. зі сплатою 14,0% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_4 01.06.2007р. був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого, у іпотеку банку була передана належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1.

З заяви про видачу готівки №20 від 04.06.2007р. вбачається, що банк видав, а ОСОБА_3 отримав готівкою 26000,00 доларів США (а.с.14). Вказана обставина не заперечується відповідачем, а тому суд вважає доведеним, що банк у повному обсязі виконав свої обов'язки за кредитним договором.

У той же час з наданого банком розрахунку (а.с.10-13) видно, що станом на 19.07.2011р. остаток заборгованості за: кредитом складає 21124,39 доларів США; за відсотками 2383,51 доларів США; пеня за 6 місяців за несвоєчасне повернення кредиту - 3338,24 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату відсотків 3554,43 доларів США. Загальна сума заборгованості разом з штрафними санкціями (пеня) складає 215716,54 гривень за курсом НБУ в розмірі 7,971100 за 1 долар США.

Відповідачем не спростовані твердження позивача щодо неналежного виконання ним своїх обов'язків, так як суду не були надані належні та допустимі докази виконання цих обов'язків. Такими доказами є платіжні документи, якими би підтверджувалося своєчасна сплата тіла кредиту та відсотків встановлених умовами кредитного договору. Так як таких доказів суду не надано, то суд вважає доведеним неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором.

За приписами ст.ст. 3, 6, 203, 215, 626, 629 ЦК України в Україні встановлена свобода договорів; договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; при цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами; умови договору є обов'язковими для виконання сторонами, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, дійсному волевиявленню учасника правочину (тобто має бути вільним і відповідати його внутрішній волі), правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Таким чином, кожна сторона повинна виконувати взяті на себе обов'язки і одностороння зміна або відмова від виконання умов договору не допускається.

Виходячи з викладеного суд доходить до висновку, що сторонами свідомо були укладені Кредитний договір та договір іпотеки, які відповідали дійсному волевиявленню сторін, а тому суд не находить підстав для задоволення зустрічних вимог відповідача у визнанні вказаних договорів недійсними та для задоволення інших позовних вимог.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що у зв'язку з підвищенням у 2008р. курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав, а це завдало йому шкоди, так як діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти-гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України, а Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003р., визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Таким чином стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому суд вважає, що при укладанні Кредитного договору сторонами не було порушено законодавство, а тому суд не вбачає підстав для визнання цього договору, або окремих його часток недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими умови договору можуть бути визнані у разі, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Але, як вбачається з ч. 4 ст. 18 вказаного Закону України«Про захист прав споживачів» зазначені вище положення не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від змін котіровок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем, а також договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

Таким чином, суд доходить до висновку, що якщо у процесі виконання кредитного договору курс валюти договору - долар США змінив своє значення порівняно з гривнею України, то ця обставина не може вважатися істотною та односторонню зміною умови договору або кваліфікуватися як несправедлива умова, а тому не є підставою для визнання кредитного договору або його окремих пунктів недійсними.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, а використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за N 1429/10028, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст. 2 цього закону встановлено, що терміни «кошти» у цьому Законі вживається у значенні - «гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування, і не зобов'язує банки брати на себе будь-які ризики пов'язані з цим кредитуванням. Вказана ліцензія за № 38 отримана банком та 11.10.2001 року йому надано дозвіл № 38-1 на право здійснення операцій з валютними цінностями. Крім того, згідно з листом НБУ від 01.09.94 р. N 19013/2124 1. «Видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до генеральної ліцензії якого передбачене таке право.» Тому, невід'ємною частиною ліцензії № 38 є Дозвіл від 11.10.2001 року за № 38-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» з валютними цінностями. Відповідно до Додатку до дозволу № 38-1 від 11.10.2001 року Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом «Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України».

Таким чином, суд не знайшов підстав, які би перешкоджали АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладанню кредитних договорів з видачею кредитів в іноземній валюті. Крім того, на думку суду, наявність чи відсутність ліцензії у кредитодавця не є підставою для невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) за кредитним договором зобов'язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є договором позики і набирає чинності з моменту досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов такого договору і його умови регулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. Вказаний Закон визначає банківський кредит, як зобов'язання банку надати певну суму грошей у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором на принципах: забезпеченості,повернення, строковості, платності та цільової направленості.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Саме виходячи з цього принципу між сторонами 01.07.2007 р. був укладений Іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5. за реєстровим № 1049 який містить всі істотні умови, зазначені у вказаній статті, без яких він буде вважатися неукладеним.

Відповідно до ст.12, 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Згідно із ст.19 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 ЦК України.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Але судом встановлено, що власником заставленого майна є ОСОБА_4, яка є бабусею неповнолітніх дітей, а їх батьком є відповідач ОСОБА_3, і таким чином ОСОБА_4 не є особою, яка заміняє батьків дітей. За таких умов суд не вбачає, що при укладанні у 2007р. іпотечного договору ОСОБА_4 не мала права його укладати в силу вимог Законів України «Про захист дитинства» та «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», а тому не вбачає підстав для визнання іпотечного договору недійсним.

Відповідачем ОСОБА_3 були допущені порушення графіку погашення кредиту, не здійснювалися щомісячні платежі та ним невчасно сплачувалися відсотки за користування кредитом, що підтверджено наданими документами та не заперечується відповідачем.

Згідно п.3.9 та 11 Кредитного договору позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

29.06.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про наявність порушень умов кредитного договору (а.с.16) з вимогою щодо дострокового виконання умов договору, але це повідомлення, отримане відповідачем 02.07.2011р. було залишено ним без реагування.

Позивачем була заявлена вимога, щодо виселення всіх осіб, що мешкають у заставленої квартирі. На думку суду ця вимога не підлягає задоволенню в зв'язку з тим, що умовами укладених договорів не передбачено виконання зобов'язання у такому вигляді; позивач має право лише звернути стягнення на заставлене майно; позивач не набув права власності на нього; така вимога не відповідає способам захисту у правовідносинах, що склалися між сторонами так як по суті це є вимога про усунення перешкод у користуванні заставленим майном, а така вимога позивачем не заявлялася. За цих обставин суд вважає, що питання про виселення, осіб що мешкають у квартирі є передчасним, і воно повинно вирішуватися у процесі виконання рішення суду, так як не виключена можливість добровільного погашення відповідачем своїх боргових зобов'язань.

Згідно ст.15 та п.1 ст. 60 ЦПК України суд розглядає справи у разі порушення цивільних прав, свобод чи інтересів громадян, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

За приписами ст.ст. 256, 257ЦК в Україні встановлений строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, - позовна давність тривалістю у 3 роки. Відповідно до ст.ст. 261, 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови від позову. ПАТ "Сведбанк» у своїх запереченнях на зустрічну позовну заяву просила застосувати наслідки пропуску позовної давності до позовних вимог відповідача. Так як відповідач звернувся до суду з зустрічними вимогами в листопаді 2011р. , тобто після спливу позовної давності, то суд вважає вимогу позивачів про застосування наслідків пропуску позовної давності обґрунтованими.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позивачем за первісним позовом доведені обставини, які викладені у позовної заяві, позовні вимоги обґрунтовані та є такими, що підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом повинні бути відхилені.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та ст.ст. 3, 6, 203, 215, 256, 257, 526, 527, 610-612, 626, 629, 1048-1050,1054 ЦК України керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 27, 31, 57-60; 209, 213 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополь про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно та виселення задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код 35326253) 215716,54 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 54 копійки) гривень.

В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код 35326253) судовий збір в розмірі 1700,00 гривень та за інформаційне технічне забезпечення в розмірі 120,00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в палату по цивільним справам апеляційного суду м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 10 днів з дня його проголошення, а для учасників процесу, що не були присутні при його оголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополь /підпис/ Батурін А.С.

З оригіналом згідно. Рішення не набрало чинності.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополь Батурін А.С.

03.07.2013