Рішення № 33629393, 19.09.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/4784/13-ц

2/106/1321/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Абзатової Г.Г.

при секретарі Кіоса Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Євпаторія цивільну справу по позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Євпаторійської міської Ради про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Євпаторійської міської Ради про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивує тим, що вона та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1, та кожному належить по ? частці. Квартира складається з трьох ізольованих кімнат площею 16,7 кв.м.. 9 кв.м., 12кв.м., житлове приміщення обладнане кухнею, коридором, ванною кімнатою, туалетом, кладовою а також балконом та лоджею. Відповідач перешкоджає їй в користуванні належним майном а саме змінив замки на вхідній двері квартири та перешкоджає їй в доступу до квартири. Просила усунути їй перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення, та визначити порядок користування житловим приміщенням, виділивши їй у користування ізольовані кімнати площею 12,0 кв.м., 9 кв.м., (за виключенням 2,15 кв.м., що прилягають до суміжної стіни з кімнатою площею 16,7 кв.м.) Кімнату площею 16,7 кв.м. та 2,15 кв.м., що прилягають до суміжної стіни з кімнатою площею 9,0 кв.м.) виділити для користування відповідача. Підсобні приміщенням - коридор, туалет, кухню, ванну кімнату, кладову - залишити в спільному користуванні. Зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні виділеною площею та підсобними приміщеннями зазначеної квартири, не змінювати замки на вхідних дверях.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, та уточнила їх в частині зобов'язання відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні виділеною їй житлової площі та підсобними приміщеннями, а саме просила зобов'язати відповідача не замінювати замки на вхідних дверях до квартири, віддати їй ключі від замків вхідної двері які були замінені, також зазначила що згодна на будь-який варіант визначення порядку користування квартирою та виділення їй будь-яку кімнату, яка відповідає розміру її частці.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що дійсно відповідачем чинять перешкоди у доступі позивачки до спірної квартири, оскільки на думку відповідача, позивач шахрайськими діями набув право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1. Також посилались на те, що позивач має інше житло, а тому не потребує у вселенні до спірної квартири. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Євпаторійської міської Ради в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечували, просили прийняти рішення згідно з Законом.

Суд вислухав доводи позивача, відповідача та його представника, представника третьої особи, допитавши свідків, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вбачається, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с.7,8)

Співвласником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 що встановлено з свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.06.1993 року Євпаторійським об'єднанням санітарно-курортних закладів профспілок «Євпаторія курорт». Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано в КРП БРТІ м. Євпаторія(а.с.5,6)

З технічного паспорту на квартиру вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з 3-х кімнат, площею 9 кв.м., 16,7 кв.м. та 12 кв.м., кухні площею 6.2 кв.м., передпокою площею 8,5 кв.м., кладової 0,6 кв.м., ванної площею 2,2 кв.м., туалету площею 1.2 кв.м. та балкону площею 2.3 кв.м., лоджії - 1.4 кв.м. загальною площею 59.8 кв.м., житловою площею 37.7 кв.м.(а.с.10-11)

З довідки № 15117 від 11.07.2013 року, №15041 від 11 вересня 2013 року виданих КП «Єдиний розрахунковий центр» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_2

З акту КП «Житловик-4 »зі слів сусідів встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 постійно мешкають ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_8. Діти та онуки ОСОБА_2 в квартирі постійно не проживають, та відвідують її періодично.(а.с.33)

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти , користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно ч.1 ст. 388 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання .

У відповідності до ст. 317, ч. 1, 2 ст. ст. 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Спірна квартира перебуває у спільній власності сторін та позивач як її співвласник відповідно до ст. ст. 358, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України вправі порушувати питання про надання йому можливості користування належним йому майном шляхом вселення до квартири.

Відповідно до статті 9 Житлового кодексу Української PCP ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 311 Цивільного кодексу України встановлює, що житло фізичної особи є недоторканним. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач чинять перешкоди у користуванні належного позивачу майна у вигляді 1/2 частки квартири в квартирі АДРЕСА_1, шляхом не допущення її до квартири, що також було встановлено з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків, а саме ОСОБА_4, яка пояснила, що вона була присутня при спробі позивачки увійти в квартиру АДРЕСА_1, проте їй двері не відкрили та до квартири не впустили. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, пояснили що вони є працівниками КП «Житловик-4» та їх було викликано ОСОБА_1 на початку літа засвідчити факт, що її не впускають в квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, в судовому засіданні відповідач, визнав, що він проти вселення позивачки і спірну квартиру, оскільки на його думку у позивача виникло право власності на підставі шахрайських дій,оскільки приватизації квартири не відбулося, через що він змушений був звернутись до суду із відповідною позовною заявою про визнання приватизації недійсною.

За нормами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Перешкоджання відповідачами у здійсненні позивачкою свого права власності на квартиру є підставою для усунення цих перешкод, як передбачено ст. 391 ЦК України, що дає право ОСОБА_7 на використання цієї квартири для власного проживання.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 3 ст. 358 Цивільного кодексу України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Посилання відповідача та його представника на ту обставину, що позивач набув право власності на частку спірної квартири завдяки шахрайським діям не можуть заслуговувати на увагу суду, оскільки зазначені обставини в судовому засіданні не підтверджені жодними доказами, право власності за позивачем, яке виникло унаслідок спадкування частки квартири, не скасовано та з цього приводу суду не надано жодного судового рішення про визнання свідоцтва про право власності позивачки незаконним.

Також помилковими є посилання відповідача та його представника на ту обставину, що позивач не має потреби у вселенні у спірну квартиру, оскільки має у своїй власності інше житло, оскільки зазначені посилання не засновані на Законі та не мають правового значення для вирішення справи за позовом ОСОБА_1.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та зобов'язання відповідача надати їй ключі від вхідної двері квартири АДРЕСА_1 та не змінювати замки на вхідних дверях підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про визначення порядку користування квартирою, суд приходить до наступного.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

За правилами частин першої та другої статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

В судовому засіданні з пояснень сторін, встановлено, що між позивачем та відповідачем існує спір з приводу користування спірною квартирою АДРЕСА_1, що також підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» в силу вимог ст. 104 ЖК України, суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ житлового приміщення, якщо жила площа припадає на нього, може бути виділена у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі, однак поділ не може бути допущеній, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається із трьох жилих кімнат площами площами 16, 7 кв.м. та 12, 0 кв. м. та 9,0 кв.м., тобто, на кожного із власників припадає 18,8 кв.м. жилої площі.

Таким чином, порядок користування, який квартири повинен бути визначений з врахуванням розміру кімнат, яки приближені до розміру житлової площі у приближеної до їх ідеальних часток, щоб не було обмеженим право користування співвласників квартири.

З такими обставинами, з урахуванням того, що у спірній квартирі, яка складається з трьох жилих кімнат, право власності мають 2 особи, що відповідає встановленим нормам та вимогам ст. 63 ЖК України, та обставин які б значно погіршували житлові умови сторін по справі, після визначення порядку користування спірною квартирою, судом не встановлено, суд вважає необхідним визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділивши у користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 16,7 кв. м, та в свою чергу виділивши у користування ОСОБА_2 - жилу кімнату площею 9, 0 кв. м та жилу кімнату площею 12,0 кв.м.

На підставі ст. ст. 319, 391, 358, 383 ЦК України, ст. ст.. 50, 150 ЖК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215, 217,218 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди її праву користування квартирою АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від вхідної двері квартири АДРЕСА_1 та не змінювати замки на вхідних дверях квартири.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділити у користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 16,7 кв. м, виділити у користування ОСОБА_2 -жилу кімнату площею 9,0 кв.м. та жилу кімнату площею 12,0 кв.м.

У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити кухню площею 6.2 кв.м., лоджію площею 1.4 кв.м., балкон площею 2.3 кв.м., коридор площею 8.2 кв.м., кладову площею 0.6 кв.м., вбиральню площею 1.2 кв.м., та ванну кімнату площею 2.2 кв.м..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Г.Г.Абзатова