Ухвала суду № 33629237, 19.09.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Шаргаровська В.І.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 432/1123/13-ц

Провадження № 22ц/782/3721/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Околота Г.М.,

суддів - Гаврилюка В.К., Коновалової В.А.,

при секретарі - Гайворонської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 11 липня 2013 року по справі за поданням старшого державного виконавця ВДВС Стахановського МУЮ Григор`єва Олександра Олександровича про вирішення питання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и л а

У липні 2013 року Стахановський ВДВС Луганського МУЮ звернулося до суду із вказаним поданням, в якому просив вирішити питання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, а саме до квартири АДРЕСА_1 з метою опису та арешту іпотечного майна , для проведення реалізації майна в рахунок погашення сум боргу.

Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 11 липня 2013 року подання старшого державного виконавця ВДВС Стахановського МУЮ Григор`єва О.О. задоволено в повному обсязі; надано дозвіл на безперешкодне примусове входження до квартири АДРЕСА_1 з метою опису та арешту іпотечного майна боржника ОСОБА_2

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця ВДВС Стахановського МУЮ Григор`єва О.О. про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 з метою опису та арешту іпотечного майна відмовити. В обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначила, що 13 травня 2011 року було винесено Стахановським міським судом ухвалу, якою подання начальника ВДВС Стахановського ГУЮ Павлової задоволено, і дозволено примусове входження до квартири боржника з метою проведення виконавчих дій, на дане судове рішення ОСОБА_2 не подавала апеляційну скаргу, ухвала вступила в закону силу. Станом на 13 травня 2011 року виконавці мали всі законні права для примусового входження у належне її нерухоме будову, однак цього не зробили, тому вважає, що повторне звернення з аналогічним поданням є необґрунтованим. Крім того вважає, що акти які надані держвиконавцем не можуть вважатися належними та допустимими доказами її ухилення від участі в примусовому виконанні рішення суду.

Сторони у засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 307 ч. 2 п. 1 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм закону.

Задовольняючи подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Стахановського МУЮ про примусове входження до житла боржника, суд першої інстанції виходив з наданих доказів щодо ухилення боржника ОСОБА_2 від проведення виконавчих дій.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма особами, а їх невиконання тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У разі невиконання у добровільному порядку рішень судів, які підлягають примусовому виконанню, Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) покладає обов'язок їх виконання на органи державної виконавчої служби.

При цьому, відповідно до ст.2, ч.1 ст.11 Закону державні виконавці зобов'язані вживати усіх визначених законом і передбачених рішенням суду примусових заходів з метою забезпечення його неупередженого своєчасного і повного виконання.

В силу ст.ст.52, 63 Закону, за відсутності грошових коштів і цінностей боржника, стягнення спочатку звертається на рухоме майно, в розмірах і обсягах, необхідних для виконання, а в останню чергу - на нерухоме майно.

З цією метою п.4,5 ч.3 ст.5 Закону надають держвиконавцям право безперешкодного доступу до приміщень, що належать боржнику та накладати арешт на його майно.

У свою чергу, згідно зі ст.5, ч.6 ст.12 Закону боржник зобов'язаний виконувати вимоги державного виконавця щодо виконання судового рішення у даний спосіб.

В протилежному випадку п.10 ч.3 ст.11 Закону надає право державному виконавцю на звернення до суду із поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника.

Згідно із ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, ВДВС Стахановського МУЮ відкрито виконавче провадження з приводу стягнення з боржника (ОСОБА_2) на користь стягувача ( з 31.05.2010р по 19.11.2012 р.- на користь ПАТ «УкрСиббанк», а з 19.11.2012 р. -на користь ТОВ « Кей- Колект) заборгованості за кредитним договором, що підтверджено копією наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області № 6/27 від 31.05.2010 р.( а.с.4); копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2010 р.( а.с. 5); копією ухвали Господарського суду Луганської області № 6/27 від 19.11.2012 р.(а.с. 23-25) та копією постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 21.11.2012 р.(а.с. 26) .

Судом встановлено, що боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці, що підтверджено копією договору дарування квартири від 16.02.2004 р. (а.с.7-8).

Відповідно до актів державного виконавця від 28.10.2010 р., 23.02.2011 р., 06.05.2013 р., 15.05.2013 року , складених за участю понятих , вбачається, що ОСОБА_2 була повідомлена про призначення виконавчих дій , однак при виходах державного виконавця, перевірити майновий стан ОСОБА_4 не вдалося, оскільки двері квартири ніхто не відчиняв. ( а.с. 21-22, 28-30)

За таких встановлених обставин , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що будучи належним чином ознайомленою з порядком виконання судового рішення та проведення виконавчих дій, ОСОБА_2 рішення суду добровільно не виконала та ухиляється від його виконання у примусовому порядку, а тому за відсутності у неї грошових коштів, наявних для погашення заборгованості, земельних ділянок, рухомого майна , ( а.с. 9-11, 18,19) суд на законних передбачених п.10 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» і ст.376 ЦПК України підставах задовольнив подання, надавши державному виконавцю дозвіл на проникнення до житла за місцем реєстрації даного боржника для проведення виконавчих дій, передбачених ст.ст.57-59 Закону.

Колегія судів не приймає до уваги доводи апелянта про наявність ухвали суду від 13.05.2011 року про надання дозволу на примусове входження до квартири та неможливістю повторного звернення з цього приводу до суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем приймалися заходи для входу до житла боржника для опису ії майна , але виконати зазначені дії було неможливо, що підтверджено копіями актів державного виконавця від 28.10.2010 р., 23.02.2011 р., 06.05.2013 р., 15.05.2013 р. ( а.с. 21-22, 28-30) .

Доводи апеляційної скарги про те, що акти державного виконавця не можуть бути належними та допустимими доказами , оскільки складені у період її хвороби та відсутності по місцю проживання у зв'язку зі святковими днями не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки скарги на дії державного виконавця з цього приводу божник не подавала.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги обов'язковість виконання судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 11 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: