Постанова № 33627700, 21.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року Справа № 814/2747/13-а

м. Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», вул. 1 Слобідська, 122, м. Миколаїв, 54034 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0002921504,Публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0002921504, яким Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, надалі - ДПІ або відповідач) зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року на 10 203 грн. і застосувала до Товариства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 5 101,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на безпідставність висновків ДПІ про нікчемність правочинів і завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 66-69), в яких зазначив, що ненадходження до бюджету сум ПДВ від постачальників позивача унеможливлює повернення цих коштів позивачу в якості бюджетного відшкодування.

Враховуючи наявність клопотань представників сторін (ар. с. 63, 64), суд, на підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

В період з 13.05.2013 по 17.05.2013 ДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.01.2013 по 31.01.2013, результати якої оформила актом від 20.05.2013 № 1418/15-419/00952114 (надалі - Акт, ар. с. 12-35). Підставою для перевірки в Акті вказаний підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

В Акті ДПІ дійшла висновку, що Товариство порушило пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, наслідком чого стало завищення суми бюджетного відшкодування у лютому 2013 року на 10 203 грн. Так, до податкового кредиту у січні 2013 року Товариство включило суму 9 375 грн., відповідно до наданих ТОВ «Євробонус 2005» податкових накладних від 27.11.2012 № 190 (сума ПДВ - 6 075 грн.) і № 191 (сума ПДВ - 3 300 грн.), а також суму 828 грн., відповідно до наданої ТОВ «К-В-С» податкової накладної від 31.01.2013 № 13 (стор. 39 і 43 Акта). Заперечуючи правомірність включення суми 10 203 грн. до податкового кредиту січня 2013 року, а в подальшому - до бюджетного відшкодування у лютому 2013 року, ДПІ в Акті зазначила, що придбані Товариством у вказаних постачальників товари (послуги) не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2013 № 0002921504 (надалі - Рішення) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3 статті 54 і пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування за лютий 2013 року на 10 203 грн. і застосувала штраф в сумі 5 101,50 грн. (ар. с. 38).

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту Товариство в ході перевірки надало відповідачу вказані вище податкові накладні, акти на виконані послуги, видаткові накладні, платіжні доручення, про що вказано в Акті.

До позовної заяви позивач, крім зазначених документів, додав договір перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні, транспортне замовлення, рахунок (ар. с. 39-55).

Відповідно до цих документів, Товариство придбало у ТОВ «Євробонус 2005» транспортні послуги, у ТОВ «К-В-С» - підшипники і сплатило постачальникам у складі вартості товарів/послуг податок на додану вартість.

Суд зазначає, що в Акті відсутня будь-яка інформація щодо використання придбаних Товариством товарів/послуг. На думку суду, ця обставина (враховуючи те, перевірка була виїзною, і відповідач був зобов'язаний дослідити всі документи, що вплинули на показники податкових декларацій) свідчить про те, що Акт не може бути визнаний належним носієм доказової інформації.

Висновки ДПІ про порушення Товариством пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на інформації, що міститься в:

1. «Акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «К-В-С», код за ЄДРПОУ 37810726 щодо підтвердження сум податкового зобов'язання та податкового кредиту задекларованих у Деклараціях з податку на додану вартість за січень 2013 року» від 25.03.2013 № 183/22-1/37810726, складеному ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС (ар. с. 70-71)

2. «Акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Євробонус 2005», код за ЄДРПОУ 33944596, щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.11.2012 по 30.11.2012», складеному ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (ар. с. 72-74).

Відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби за результатами податкового контролю. Податковий контроль, згідно зі статтею 62 Податкового кодексу України, здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Виходячи з цього, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є джерелом податкової інформації, оскільки єдине, що ними може бути підтверджено, - це факти неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Євробонус 2005» і ТОВ «К-В-С» а ця обставина не має жодного відношення до дотримання Підприємством вимог податкового законодавства.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог Податкового кодексу України і, відповідно, про протиправність Рішення.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002921504, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 04.06.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» судові витрати в сумі 153,05 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна