Постанова № 33627510, 13.09.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3196/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріТимощуку І.П. за участі:представника позивача Блажкевича С.В. представника відповідача Тарасюка П.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №436/2240/34544034 від 28.03.2013 року податкові повідомлення-рішення Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції від 10.04.2013 року №00000132240, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 59584 грн., та №0000142240, яким зменшено розмір від»ємного значення по податку на додану вартість в сумі 47667 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача, побудованих на підставі припущень та домислів інспектора про відсутність реальних наслідків договору, укладеного позивачем з ТОВ "Феросистема" на поставку товару.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаною господарською операцією.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням додаткових пояснень, підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого зменшено від"ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 47667 грн. та збільшено суму грошового зобов"язання податку на прибуток в сумі 59584 грн., що підтверджено актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки №436/2240/34544034 від 28.03.2013 року та надісланим Кіровоградською ОДПІ актом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Феросистема» від 25.01.2013 року №15/22-4/3633345.

Перевіркою встановлено лише відображення операцій в податковому обліку з метою формування валових витрат та податкового кредиту, а тому надані на перевірку документи (договір, податкові накладні, акт приймання-передачі і т.д.) не підтверджують даних податкового обліку, оскільки не відповідають вимогам вищевказаних нормативних актів.

Про відсутність реального здійснення зазначених операцій, на думку відповідача, свідчить наведене нижче.

Товарно-транспортні накладні на перевезення товару оформлені формально з порушенням встановленого порядку, не вказано місце навантаження та розвантаження вантажів, лише назви міст Кіровоград та Дунаївці. Відсутні посилання на номери подорожніх листів, до яких вони видані, що унеможливлює визначення відстані перевезення товару, кілометраж та обсягу використаного пального. Крім того, товарно-транспортні накладні від 28.03.2011 року виписано за одним номером та серією №АВВ №000033 на два різні транспортні засоби ДАФ ВЕ 5945 ВЕ та ДАФ ВЕ 18-67 АІ, які 28.03.2011 року керувались одним водієм Цуриком і В.Ф., який здійснював два маршрути в різні напрямки м.Кіровоград - м.Дунаївці та М.Кіровоград - м.Первомайськ з товаром „чавун переробленим у кількості 20 тонн" (з однаково запломбованим товаром), що ставить під сумнів фактичне здійснення транспортування товару, а свідчить про формальне оформлення даних товарно- транспортних накладних.

Згідно до сертифікатів №1403 від 16.12.2010 року і від та №3109 від 17.03.2010 року виробником феросплавів є ВАТ «Запорізький завод феросплавів», вантажоотримувач ВАТ «Імпекс-Торг». В результаті дослідження ланцюга постачання феросплавів встановлено, що ВАТ «Запорізький завод феросплавів» не мав господарських відносин з ВАТ «Імпекс-Торг» в грудні та березні 2010 року. Згідно сертифікатів якості №208/03 від 18.03.11 та №176/03 від 09.03.11 вантажоодержувачем є підприємство ТОВ «БМФ «Град-Строй», податковий стан платника якого „визнано банкрутом".

Відповідно доз податкової звітності з ПДВ за лютий-березень 2011 року, поданої до Кіровоградської ОДНІ, та згідно баз даних ДПС України ТОВ «Феросистема» податковий кредит на суму ПДВ 416.1 "тис. грн. сформовано ТОВ «БМФ «Град-Строй», ТОВ «Скаре» та ТОВ СП «Укрліфт» .

ТОВ „БМФ„Град-Строй" перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському р-ні М.Дніпропетровська, основний вид діяльності - будівництво будівель. Податковий стан платника «14» - визнано банкрутом. Керівник та головний бухгалтер одна особа Черкашин В.В. Основні фонди та трудові ресурси відсутні.

Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська складено акт за №4928/22-5/34681167 від 09.11.2012 року про неможливість проведення звірки ТОВ „БМФ Град-Строй" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року. За висновком ВПМ Лівобережної МДГІЇ м. Дніпропетровська встановлено наявність ознак фіктивності та г відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ „БМФ Град- Строй" з ТОВ «Феросистема». Згідно висновків акту перевірки підприємством у ТОВ „БМФ Град-Строй" відсутні об'єкти оподаткування, що підпадають під визначення п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198. п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу.

Заслухавши представників сторін, пояснення свідків, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", код ЄДРПОУ 36333345 зареєстроване 31.07.2006 року Дунаєвецькою райдержадміністрацією за №106510700050072222; перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дунаєвецькому районі.

Основними видами господарської діяльності позивача є виробництво інших кранів та клапанів, лиття інших кольорових металів, виробництво чавуну, сталі та феросплавів.

В період з 01.03.2011 року по 30.03.2011 року на підставі направлення від 14.03.2013 року №116, відповідно до ст.75 і пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу Дунаєвецької МДПІ №457 від 12.03.2013 року працівниками Дунаєвецької МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Феросистема" за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлені актом №436/2240/34544034 від 28.03.2013 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 10.04.2013 року №00000132240, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 59584 грн., та від 10.04.2013 року №0000142240, яким зменшено розмір від»ємного значення по податку на додану вартість в сумі 47667 грн

Зазначені податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки №436/2240/34544034 від 28.03.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем п.44.1 і п. 44.6 ст.44 та п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від"ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок : декларації з ПДВ за квітень 2011 року) в сумі 47 667 грн. та п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 34213 грн.

Не погоджуючись із зазначеними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суд встановив, що між ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" та ТОВ "Феросистема" укладено договір купівлі-продажу товару від 01.02.2011 року №4/11.

Згідно до умов договору постачальник здійснює доставку товару автомобільним транспортом на склад покупця (п.2.2 договору). У відповідності з пунктом 6.2 договору датою постачання вважається дата підписання акта приймання передачі.

На виконання умов договору ТОВ "Феросистема" у березні 2011 року поставило позивачеві феросиліцій ФС-45, феромарганець ФМН-78 та чавун ПЛ-1,2 відповідно до видаткових накладних №14 від 17.03.2011 року, №22 від 28.03.2011 року і №26 від 29.03.2011 року та податкових накладних №14 від 17.03.2011 року №24 від 28.03.2011 року і №27 від 29.03.2011 року та актів приймання-передачі товару і супровідних документів. Отриманий товар позивач оплатив в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

В складі податкового кредиту зазначені операції відображені в квітні 2011 року (позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 11.03.2011 року).

Перевезення зазначеного товару за рахунок постачальника (ТОВ «Феросистема») здійснювало ТОВ «Компанія СОФТРАНС» відповідно до товарно-транспортних накладних від 17.03.2011 року, 28.03.2011 року і 29.03.2011 року. За дорученням позивача товар, що надійшов від ТОВ «Феросистема» від перевізника отримував заступник директора Ситар Д.А., що підтверджується його підписами на накладних, товарно-транспортних накладних та його поясненнями як свідка в судовому засіданні, а також поясненнями свідка ОСОБА_8

Придбані від ТОВ «Феросистема» феросплави позивач використав у власній господарській діяльності для виробництва готової продукції, отримавши від цих операції прибуток. Вказане підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 «склад матеріалів» за березень-квітень 2011 року, матеріальними звітами по ливарному цеху за березень та квітень 2011 року, звітами про випуск готової продукції за березень-квітень 2011 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «контрагенти» за березень-квітень 2011 року та карткою рахунку 631 за березень-квітень 2011 року.

Дослідивши зазначені вище первинні та інші документи та пояснення свідків, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договору купівлі-продажу між позивачем та ТОВ «Феросистема».

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Відсутність у ТОВ «Феросистема» власних транспортних засобів, на якій наполягає відповідач, також не може слугувати доказом неспроможності зазначеного контрагента поставити прибданий позивачем товар, оскільки законодавством не заборонене залучення до перевезень вантажів транспортних засобів інших господарюючих суб»єків. Суд враховує, що під час перевірки контрагента позивача (ТОВ «Феросистема») перевіряючі не з»ясовували факт наявності договорів між власниками автомобілів, які здійснювали перевезення товару та автотранспортним підприємством, яке виконувало перевезення товару.

Суд вважає, що відсутність у постачальника товару складських приміщень для зберігання зазначеного товару та власних транспортних засобів, відсутність за місцезнаходженням на дату проведення перевірки може слугувати підтвердженням безтоварності договору поставки.

В свою чергу помилки в заповненні однієї з товарно-транспортних накладних, якими оформлене перевезення товару від його постачальника, не є підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат податкового кредиту, не роблять ці товарно-транспортні накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки такі накладні не перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які замовляли перевезення і виконували його, містять, відомості про придбаний товар та його обсяги.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарські операції з придбання від ТОВ " Феросистема" сировини для виробництва чавунної продукції спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов"язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності. В судовому засіданні встановлено, що використовуючи куплену сировину у ТОВ "Феросистема", позивач виробив чавунної продукції на загальну суму в розмірі 478 543,0 грн., що становить 36,8 т., у виробничому процесі задіяно 44 працівника товариства.

Отримавши від постачальника (ТОВ " Феросистема ") сировину (чавун перероблений ПЛ-1,2; феросиліцій ФС-45 та феромарганець ФМН-78) видаткові та податкові накладні, а також акти приймання-передачі товару, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару від ТОВ " Феросистема ", суд враховує наведене нижче.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що наявні у позивача накладні, акти приймання-передачі товару, якими оформлене придбання сировини від ТОВ " Феросистема" відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до валових витрат у 1 кварталі 2011 року.

На підставі оформлених податкових накладних ТОВ " Феросистема " по зазначених вище господарських операціях позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні товару.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем в судовому засіданні не спростований факт використання позивачем товару придбаного у ТОВ "Феросистема" у власній господарській діяльності.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд враховує, що факт поставки товару від ТОВ " Феросистема ", їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначених товару в господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами, поясненнями свідків та не спростовані відповідачем.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару (робіт), які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності господарських відносин між ТОВ «Феросистема» та виробником поставлених позивачеві феросплавів, фіктивності підприємницької діяльності контрагента позивача, оскільки відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності цього контрагенті на дату поставки товару, факт яких підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій ТОВ " Феросистема " перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Крім того, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Феросистема» щодо поставки феросплавів мають триваючий характер, такі поставки відбувались не лише у березні 2011 року , а й протягом квітня - серпня 2011 року.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 акт перевірки від 05.01.2012 року, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а на акті перевірки контрагента позивача - ТОВ "Феросистема" (акт Кіровоградської ОДПІ за №15/22-4/36333345 від 25.01.2013 року), в процесі якої не досліджувались первинні документи контрагента позивача.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв"язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 10.04.2013 року №00000132240 і №0000142240.

Присудити з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" 1038,10 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2013 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя