Постанова № 33627354, 03.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року (14 год. 30 хв.)Справа № 808/6058/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462211 та № 0000472211 від 05.06.2013

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462211 та № 0000472211 від 05.06.2013.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання, в якому просить розглянути справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000462211 та № 0000472211 від 05.06.2013.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, вважає прийняті податкові повідомлення - рішення правомірними. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Фолінс» код ЄДРПОУ 32440963 за період з 01.01.2010р. по 06.03.2011 р.

За результатами проведення перевірки було складено АКТ від 16.05.2013 року № 731/2211/00152371 яким встановлено порушення:

- п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.2 п.8.1, пп. 8.3.1. п. 8.3, пп. 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334-ВР; п. 144.1 ст. 144, п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- YI в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 149 123,00 грн.;

- п.1.7 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР; пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- YI в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 129 192,00 грн.

24 травня 2013р. позивачем надані до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя заперечення на акт про результати позапланової документальної перевірки №2967/2214/00152371 від 24.12.2012р. (лист від 18.01.2013р. №30 міститься в матеріалах справи).

Листом ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 01.06.2013р. № 3350/10/2211 повідомлено про залишення без задоволення заперечень підприємства, висновків акту перевірки №731/2211/00152371 від 16.05.2013р. - без змін.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.06.2013:

- № 00462211, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 150 016,25 грн., в тому числі основний платіж у сумі 136 914,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 13 102,25 грн.

- № 0000472211, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 114 835,00 грн., в тому числі основний платіж у сумі 105 259,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 9576,00 грн.

Щодо порушення вимог п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3, п.п.8.4.1. п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем отримано сировину від ТОВ «Фолінс» на підставі первинних бухгалтерських документів, а саме видаткових накладних на загальну суму 631 554,0 грн., в т.ч. ПДВ - 105 259,0 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриману сировину проводились у безготівковій формі у сумі 281 000,00 грн., шляхом заліку зустрічних однорідних вимог у сумі 2 177,60 грн. та у вексельній формі у сумі 2 474 731,53 грн.

Станом на 01.01.2010 р. кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ Фолінс» складала 1 982 755,13 грн. Станом на 06.03.2013р. заборгованість відсутня.

Відповідно до первинних бухгалтерських документів підприємства, перевезення сировини в вересні - листопаді 2010 р. здійснювалось позивачем самостійно, сировина отримувалась на складі виробника за довіреностями, які були видані ТОВ «Фолінс» особисто особам, що її отримували - водіям позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та в січні 2011 р. одна поставка була здійснена транспортом перевізника, що підтверджується подорожніми листами, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлено, що позивачем завищено валові витрати по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Фолінс» у сумі 585 818,0 грн., що в подальшому призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 149 123,0 грн. в тому числі по періодах:

1 квартал 2010р. у сумі 48 834,0 грн.

З квартали 2010р. у сумі 100 000,0 грн.

4 квартал 2010р. у сумі 91 500,0 грн.

1 квартал 2011р. у сумі 334 795,0 грн.

2 квартал 2011р. у сумі 1 600,0 грн.

З квартал 2011р. у сумі 1 604,0 грн.

4 квартали 2011р. у сумі 1 604,0 грн.

1 квартал 2012р. у сумі 1 069,0 грн.

2 квартал 2012р. у сумі 1 604,0 грн.

З квартал 2012р. у сумі 1 604,0 грн.

4 квартал 2012р. у сумі 1 604,0 грн.

Згідно з розрахунком фінансових санкцій від 05.06.2013 р. за актом перевірки від 16.05.2013 р. № 731/2211/00152371 з урахуванням сум, по яким минув термін позовної давності, сума заниження податку на прибуток підприємств становить 136 914,0 грн.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, що визначено п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 534/94-ВР зі змінами та доповненнями.

Як вбачається з акту, фахівцями ДПІ досліджені первинні бухгалтерські документи, які були надані до перевірки та підтверджують реальність виконання правочину між позивачем та ТОВ «Фолінс» видаткові накладні, доручення, платіжні банківські документи.

Податковим органом зазначено про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних та порушення вимог ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-111, Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. №128/2568 (далі за текстом - Правила).

Згідно з преамбулою Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, дані правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Відтак, ці Правила регламентують взаємовідносини між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками та вантажоодержувачами з іншого боку, і не підлягають обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.

Судом встановлено, що перевезення товару здійснювалось позивачем власним транспортом, а саме: автомобіль МАЗ держ. номер НОМЕР_3 та причеп НОМЕР_4; автомобіль ГАЗ 3302 держ. номер НОМЕР_5, які перебувають в його власності. Крім того, позивачем до заперечень на акт позапланової виїзної перевірки були надані копії подорожних листів вантажного автомобіля, які не були враховані податковим органом при прийнятті податкових повідомлень -рішень.

Крім того, товарно-транспортна накладна з 22.05.2006р. виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи №228/253 від 07.08.1996р. та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Отже з аналізу вищевказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006р.); не є документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

Щодо обов'язкової наявності сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності на отриману сировину, то Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.05.2005р. №466/10746 встановлений перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в України.

Відповідно до вказаного Переліку, отримана сировина (оксид сурми, поліхлоропрен, гумова суміш) не підлягає обов'язковій сертифікації. Сертифікат якості не є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, а лише підтверджує якість виробленої продукції та визначає її виробника.

Крім того, позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення п.п.8.3.1 п.8.3, п.п.8.4.1. п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями та завищення амортизаційних відрахувань по взаємовідносинам з ТОВ «Фолінс» у розмірі 12 000,0 грн., в т.ч. по періодах:

за 3 квартал 2010р. у сумі 4 250,00 грн.

за 2010р. у сумі 8 245,00 грн.

за 1 квартал 2011р. у сумі 3 755,00грн.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання,проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, що визначено у п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР.

Згідно п.п.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У перевіряємому періоді, а саме з 01.04.2010 р. по 06.03.2011 р. позивач не отримував від ТОВ «Фолінс» матеріальні цінності, які б в подальшому були визначені як основні засоби та введені в експлуатацію, підлягали б амортизації.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що всупереч приписам п.п.4,6 розділу 1 наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» № 984 від 22.12.2010р., податковим органом при проведенні перевірки не досліджено, коли та які саме основні засоби оприбутковані від ТОВ «Фолінс», первинні бухгалтерські документи щодо їх оприбуткування, дата введення їх в експлуатацію позивачем та наявність/відсутність нарахування амортизаційних відрахувань саме на основні засоби, оприбутковані від ТОВ «Фолінс» у період з 01.04.2010 по 06.03.2013 р.

Щодо порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями суд вважає за необхідне зазначити наступне

У перевіряємому періоді ПАТ «ЗЗГТВ» отримано від ТОВ «Фолінс» наступні податкові накладні:

РН-0000067 від 29.09.2010р. на суму 120 000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 20 000,0 грн., товар - оксид сурми у кількості 1 т.

№681 від 18.10.2010р. на суму 90 000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 15 000,0 грн., товар - оксид сурми у кількості 0,75 т.

№554 від 02.11.2010р. на суму 19 800,0 грн., в т.ч. ПДВ - 3 300,0 грн., товар - оксид сурми у кількості 0,165 т.

№1 від 04.01.2011р. на суму 281 304,0 грн., в т.ч. ПДВ - 46 884,0 грн., товар - поліхлоропрен у кількості 1 300 кг, оксид сурми у кількості 550 кг.

№11 від 04.01.2011р. на суму 120 450,0 грн., в т.ч. ПДВ - 20 075,0 грн., товар - гумова суміш у кількості 2 409 кг.

Як зазначено у акті перевірки, позивачем до складу податкового кредиту за період з 01.01.2010 р. по 06.03.2013 р. безпідставно включено суму податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Фолінс» у сумі 129 192,00 грн.

Згідно з розрахунком фінансових санкцій від 05.06.2013 р. за актом перевірки від 16.05.2013 р. № 731/2211/00152371 з урахуванням сум, по яким минув термін позовної давності, сума безпідставно включеного податку на додану вартість становить 105 259,00 грн., в тому числі по періодах:

лютий 2010р. у сумі 23 933,0 грн. - минув термін позовної давності

вересень 2010р. у сумі 20 000,0 грн.

жовтень 2010р. у сумі 15 000,0 грн.

листопад 2010р. у сумі 3 300,0 грн.

січень 2011р. у сумі 66 959,0 грн.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі за текстом - Закон України «Про ПДВ»), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)..., протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів..., з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 198..2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця і реєстрі отриманих податкових накладних покупця, (пп..7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. 168/97-ВР, право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Аналогічні приписи містить п.п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

За приписами п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (утому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У перевіряємому періоді ТОВ «Фолінс» було зареєстроване як платник ПДВ, свідоцтво № 100296100 від 07.08.2010 р„ ІПН 324409608264, відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- УІ.

Крім того, податковим органом не встановлено неправильного оформлення податкових накладних, невідповідність їх змісту проведеним господарським операціям між позивачем та ТОВ «Фолінс».

З приводу посилання відповідача на те, що правочин є недійсним, суд вважає необхідним зазначити, що згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що сторонами на момент укладення правочину були дотримані зазначені вимоги ЦК України та правочин дійсно був спрямований на реальне настання правових наслідків, що не підтверджує обґрунтування відповідача викладені в акті перевірки.

Щодо не підтвердження господарської діяльності ТОВ «Фолінс» суд вважає за необхідне зазначити, що нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, доказів на підтвердження своїх висновків відповідач не надає, крім актів перевірки контрагентів позивача, з яких вбачається, що первинні документи контрагентів не досліджувалися, відповідно об'єктивних та законних висновків відповідач зробити не має можливості.

Відповідно, суд вважає, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту по податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних рішень, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000462211 та № 0000472211 від 05.06.2013 прийняті Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів» судовий збір у розмірі 2 648,51 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Конишева