Постанова № 33626557, 19.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Справа № 5023/5218/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Сай Н.М. - дов. № 66 від 01.03.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2540Х/1-9) та відповідача (вх. №2591Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2013 р. у справі № 5023/5218/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага, Харківська область

про стягнення 191 196,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 191196,42 грн. за неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу №09-1 від 30.09.2011 р., а саме, індекс інфляції в розмірі 8910,27 грн., 3% річних в розмірі 7618,64 грн., пеню в розмірі 39380,16 грн. та 7% штрафу в розмірі 135287,35 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі №5023/5218/12 позов задоволено повністю. Стягнуто з Нововодолазького підприємства теплових мереж на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 8910,27 грн. інфляційних витрат, 7618,64 грн. 3% річних, 39380,16 грн. пені, 135287,35 грн. 7% штрафу, 3823,92 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. та рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі №5023/5218/12 в частині вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Нововодолазького підприємства теплових мереж про стягнення 39380,16 грн. пені та 135287,35 грн. 7% штрафу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2013 р. (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Нововодолазького підприємства теплових мереж на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у розмірі 27566,11 грн., 7% штрафу у розмірі 94701,14 грн. та 3823,92 грн. судового збору. В задоволенні 11814,05 грн. пені та 40586,21 грн. 7% штрафу відмовлено.

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2013р. в частині відмови у стягненні 11814,05 грн. пені та 40586,21 грн. 7% штрафу та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Нововодолазького підприємства теплових мереж на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 11814,05 грн. пені та 40586,21 грн. 7% штрафу, в іншій частині просить рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції порушено ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, а саме, на думку позивача, суд першої інстанції не мав право зменшувати розмір нарахованих пені та штрафу.

Відповідач, Нововодолазьке підприємство теплових мереж, з рішенням суду першої інстанції також не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2013р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Нововодолазького підприємства теплових мереж штрафних санкцій, зменшивши пеню у розмірі 27566,11 грн. та 7% штрафу у розмірі 94701,14 грн. на 90%., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Як зазначає відповідач в своїй апеляційній скарзі, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо зменшення штрафних санкцій лише на 30%. Відповідач вважає, що задоволені судом першої інстанції пеня у розмірі 27566,11 грн. та 7% штрафу у розмірі 94701,14 грн. є непомірно високими у співвідношенні із розміром збитків позивача.

В судове засідання представник позивача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 30.09.2011 р. між позивачем НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та відповідачем - Нововодолазьким підприємством теплових мереж (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 09-1, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а останній - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором, а саме, позивачем протягом з жовтня по грудень 2011 р. поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 2611295,75 грн., що підтверджено підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Водночас, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, своєчасну оплату в строки, встановлені п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 09-1 від 30.09.2011 р. не провів, сплативши позивачу суму боргу з простроченням строків, встановлених сторонами в договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 укладеного договору поставки природного газу передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано відповідачу 39380,16 грн. пені та 135287,35грн. 7% штрафу, а відповідач, в свою чергу, просить зменшити розмір пені та штрафу на 90%.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшуючи розміри пені та штрафу на 30%, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що причиною невиконання відповідачем зобов'язань за договором є тяжке фінансове становище підприємства, яке викликано тим, що мільйонні борги споживачів за надані послуги не дозволяють відповідачу розраховуватись за газ.

Також, судом першої інстанції було правомірно прийнято до уваги доводи відповідача про те, що основним джерелом доходів підприємства відповідача є кошти, що надходять від населення, які витрачаються не тільки на оплату енергоресурсів для населення, але для інших споживачів - бюджетних, госпрозрахункових організацій;

- положення Закону України "Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги №486/96 від 13.11.96р. відповідно до якого до 01.01.2011 р. було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло Нововодолазьке підприємство теплових мереж смт. Нова Водолага джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011р. заборона на нарахування й стягнення пені знята, але дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення;

- тяжкий фінансовий стан підприємства, підтверджений зворотньо-сальдовими відомостями;

- наявність у підприємства поточного рахунка із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1082, відповідно до якої щодня понад 61,48% всіх коштів, що надходять на цей рахунок, перераховуються на поточний рахунок газопостачального підприємства. Наявність рахунку із спеціальним режимом використання не дозволяє підприємству самостійно розпоряджатися левовою частиною коштів, що надходять в оплату за теплову енергію, і відображає реальну ситуацію, яка склалася на підприємстві, що одержувані підприємством доходи не покривають витрат на виробництво та поставку теплової енергії;

- 38,52% перераховуються із поточного рахунка із спеціальним режимом на рахунок теплопостачального підприємства;

- зворотньо-сальдова відомість по рахунку 3113 за 15.11.2011 р. - 23.02.2012 р. доводить, що 74% коштів було сплачено позивачу, а лише 26% залишено на виплату заробітної плати та погашення податків, що не перевищує процент визначений ПАТ "НАК Нафтогаз України".

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача, проте, сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям.

Водночас, прийнявши до уваги майновий стан позивача та необхідність придбання ним газу, який споживається відповідачем, із-за кордону і ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені та штрафу на 30% та стягнув з відповідача на користь позивача 27566,11 грн. пені та 94701,14 грн. штрафу.

Приймаючи до уваги, що як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня та штраф мають бути стягнуті у зазначеному розмірі.

Крім того, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що розмір зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосувавши ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України та врахувавши інтереси обох сторін, які заслуговують на увагу.

Доводи скаржників, викладені у апеляційних скаргах, зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та матеріального права заявниками апеляційних скарг суду не наведено.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2013 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційних скарг ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ, та Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага, Харківська обл., відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2013 р. у справі № 5023/5218/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.09.2013 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.