Постанова № 33626553, 17.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 914/2184/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Лагутіні В.Б.

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» вих. №42789 від 15.08.2013 року (вх. №05-05/1801/13 від 03.09.2013 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2013 року

у справі №914/2184/13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», м. Львів

про стягнення 6900 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дудяк Р.А., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Астапович О.В., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.07.2013 року у цій справі (суддя Синчук М.М.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.08.2013 року, позов задоволено, стягнено з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве України» (надалі ПрАТ СК «Граве Україна») на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (надалі ПрАТ СК «Нова») 6900 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішення місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції застосував норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які не набули чинності станом на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Також скаржник зазначає, що Страховик, який виплатив страхове відшкодування на підставі Закону України «Про страхування» та бажає реалізувати своє право регресної вимоги, зобов'язаний узгодити свої дії із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Окрім цього, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги норми ст.ст.22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ПрАТ СК «Граве Україна» вказує, що позивачем при врегулюванні справи у досудовому порядку не дотримано вимог законодавства щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля Пежо д.р.н. АА5791ВВ. Окрім цього, скаржник звертає увагу на відмінності у акті огляду автомобіля Пежо д.р.н. АА5791ВВ від 22.03.2011 року та виконаними роботами щодо відновлювального ремонту автомобіля, а тому вважає вартість виконаних робіт завищеною. ПрАТ СК «Граве Україна» просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ним розраховано та здійснено виплату страхового відшкодування на підставці акту виконаних робіт, що не суперечить Закону України «Про страхування» та умовам Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №2613 від 03.062009 року. Також ПрАТ СК «Нова» зазначає про безпідставність тверджень відповідача щодо розбіжностей в акті огляду транспортного засобу та акті виконаних робіт, оскільки акт огляду від 22.03.2011 року складено на підставі зовнішнього огляду автомобіля, без розбору його на частини. Також позивач зазначає, що апелянтом не надано доказів, які б вказували на інший розмір відновлювального ремонту. ПрАТ СК «Нова» просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

27 грудня 2005 року між Ємець Оленою Миколаївною (Страхувальник) та ВАТ «Страхова компанія «Нова» (нове найменування ПрАт СК «Нова») (Страховик) укладено договір №2261 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів (Договір добровільного страхування), відповідно до якого Страхувальник застрахував транспортний засіб марки Пежо 206, 2005 року випуску, д.р.н. АА5791ВВ.

Згідно пп.5 п.3 розділу 1 Договору добровільного страхування періодом страхування (періодом дії договору) є період 27.12.2009 - 26.12.2010 року.

22 листопада 2010 року близько 19 години 50 хвилин по бул. Шевченка в м. Києві Коколін Ю.Р., керуючи автомобілем «Хонда», д.р.н. АА3902НО здійснив зіткнення з автомобілем «Пежо», д.р.н. АА5791ВВ, що спричинило механічні ушкодження автомобілів. Вина Коколіна Ю.Р. зіткненні з автомобілем «Пежо», д.р.н. АА5791ВВ та вищевказані обставини встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.01.2011 року та не заперечуються сторонами у справі. Цивільно-правова відповідальність Коколіна Ю.Р. застрахована у ПрАТ СК «Граве Україна», що не заперечується сторонами по справі.

Окрім цього, факт ушкодження автомобіля марки «Пежо 206», д.р.н. АА5791ВВ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.11.2010 року стверджується довідкою Державтоінпекції.

Відповідно до рахунку-фактури №290111 від 28.01.2011 року вартість відновлювального ремонту становить 6900 грн.

22 березня 2011 року Страхувальник звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно наявного в матеріалах справи акту огляду транспортного засобу від 22.03.2011 року пошкоджені наступні деталі: задній бампер, крило заднє праве, фара задня права. Зазначений акт складено ВАТ СК «Нова» на підставі зовнішнього огляду транспортного засобу.

Згідно із Страховим актом (Попереднім) №987 від 04.04.2011 року ПрАТ СК «Нова» вирішила виплатити страхове відшкодування у розмірі 1725 грн., а згідно з Страховим актом (Остаточним) №1269 від 13.05.2011 року Страхувальник вирішив доплатити страхове відшкодування у розмірі 5175 грн.

Відповідно до Акту №130411 виконаних робіт від 13.04.2011 року виконано відновлювальні ремонті роботи на суму 6900 грн.

Страховиком здійснено страхове відшкодування у розмірі 6900 грн. (вартості відновлювального ремонту), що стверджується платіжними дорученнями: №0003338 від 11.04.2011 року на суму 1725 грн.; №0004479 від 19.05.2011 року на суму 2587,50 грн.; №0004668 від 25.05.2011 року на суму 2587,50 грн.

12 вересня 2011 року позивач надіслав відповідачу регресну вимогу №2946/0/17-11 на суму 6900 грн.

Листом від 13.12.2011 року за №17438 відповідач повідомив про неможливість прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки позивачем не подано належної експертизи з визначення розміру збитку, завданого внаслідок ДТП, повідомлення ПрАТ СК «Граве Україна» та/або учасника ДТП про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, що застрахований у позивача, а також про наявні розбіжності в акті огляду пошкодженого транспортного засобу та виконаними роботами.

У відповідності до ст.355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч.16 ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з приписами ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виплати страхового відшкодування), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на момент виплати страхового відшкодування), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Згідно з приписами ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції, що діяла на момент виплати страхового відшкодування) передбачено, що до заяви про отримання страхового відшкодування додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Пунктами 7.1.1 та 7.1.2 Договору добровільного страхування визначено перелік документів, які Страхувальник зобов'язаний надати Страховику для сплати страхового відшкодування, зокрема, документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для виправлення пошкоджень Застрахованого ТЗ та/або Додаткового обладнання, і які обираються Страховиком за одним або кількома варіантами: документи СТО, які підтверджують необхідні витрати на ремонт Застрахованого та/або Додаткового обладнання - кошторис ремонтних робіт, рахунки-фактури, наряди-замовлення тощо; акт автотоварознавчої експертизи (дослідження), що проведена спеціалізованою організацією; письмова угода Страховика і Страхувальника щодо визначення розміру збитків, заподіяних застрахованому ТЗ.

Згідно п.37.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на момент виплати страхового відшкодування) страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо необхідності проведення авто товарознавчої експертизи. Щодо наявних розбіжностей у акті огляду транспортного засобу від 22.03.2011 року та виконаними роботами, колегія суддів зазначає, що акт від 22.03.2011 року складено на підставі зовнішнього огляду транспортного засобу про що зазначено в самому акті.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст.49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2013 року у справі №914/2184/13 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна»

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.