Рішення № 33626371, 16.09.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2013 р.Справа № 924/831/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства „Тепломережа", Чемеровецької селищної ради, м. Чемерівці Хмельницької області

про стягнення 568 317,38 грн., з яких 496 831,64 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 29 307,07 грн. пені, 5 861,41 грн. 3% річних, 34 778,21 грн. штрафу, 1 539,05 грн. інфляційних втрат

За участю представників:

від позивача: Остапенко В.М. - за довіреністю №14-66 від 22.03.2013р.;

від відповідача: Ковальчук В.Ю. - за довіреністю від 26.07.2013р. - в судовому засіданні 11.09.2013р.

Рішення приймається 16.09.2013р., оскільки в судовому засіданні 11.09.2013р. оголошувалась перерва.

В засіданні суду 16.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 568 317,38 грн., з яких 496 831,64 грн. - борг за поставлений природний газ, 29 307,07 грн. - пеня, 5 861,41 грн. - 3% річних, 34 778,21 грн. - 7% штрафу, 1 539,05 грн. - інфляційні втрати.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 28.08.2012р. ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (продавець) та Чемеровецьке підприємство теплових мереж (відповідач) уклали договір №12/817-БО-34 на купівлі-продажу природного газу, якого постачальник зобов'язався передати у власність споживача у 2012 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Вказує, що на виконання договору продавець у жовтні - грудні 2012 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 1 739 829,81 грн. Факт приймання-передачі газу, а також супутніх послуг, підтверджується актами приймання передачі природного газу: від 31.10.2012 за жовтень на суму 134 010,93 грн.; від 30.11.2012 за листопад на суму 525 983,68 грн., від 31.12.2012 за грудень на суму 1 079 835,20 грн.

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позивач вказує, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок продавця грошові кошти в сумі 1 242 998,17 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Позивач посилається на те, що всупереч п.6.1 договору відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, вважає, що відповідач виконував зобов'язання перед позивачем неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Крім того, станом на 27.05.2012р споживач мав зобов'язання перед позивачем щодо сплати 496 831,64 грн. за переданий природний газ.

Вказує, що 28.12.2012р. ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", Чемеровецьке підприємство теплових мереж та Комунальне підприємство „Тепломережа" Чемеровецької селищної ради уклали договір №13/3935-БО-34 про переведення боргу, відповідано до якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором поставки природного газу №12/817-34 від 28.08.2012 р., а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює первісного боржника у зобов'язанні.

Позивач посилається на те, що після заміни боржника у зобов'язанні відповідач не виконував грошового зобов'язання, тому заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до договору та складає 496 831,64 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦК України, є сплата неустойки. Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.2 договору встановлено відповідальність за проведення покупцем несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ. Відповідно до вищевказаного пункту договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених п. 6.1. договору, із покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до розрахунку, який додається до позовної заяви, сума пені та штрафу, які належить сплатити відповідачу на користь позивача, складає 29 307,07 грн. пені та 34 778,21 грн. штрафу

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому, позивачем нараховано позивачу 5 861,41 грн. 3% річних та 1 539,05 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищенаведене, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у направленому відзиві №101 від 29.07.2013 р. повідомив суд про те, що КП „Тепломережа" є єдиним теплопостачальним підприємством смт. Чемерівці, основним видом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання. Вільних обігових коштів на підприємстві, яке знаходиться у важкому фінансовому стані, немає.

На даний час підприємство теплових мереж має заборгованість за спожитий природний газ, яка повинна бути погашена, адже при затримці розрахунків нараховуються штрафні санкції, однак в повній мірі це зробити неможливо. По мірі надходження коштів борг поступово погашається.

В період своєї діяльності за 2012-2013 р.р. КП „Тепломережею" вироблено 8,56 тис. Гкал теплової енергії, реалізовано 7,57 тис. Гкал, з них 0,88 тис. Гкал для населення, 6,69 тис. Гкал для організацій. Для цього спожито 1194,9 тис. куб.м. природного газу, з них 137,9 тис. куб.м для населення, 1057,0 тис. куб.м для організацій. Всього на суму 5108,3 тис. грн.: для населення 180,5 тис. грн., для організацій 4927,8 тис. грн. При цьому, проплачено 3051,1 тис. грн. з них 30,0 тис. грн. за природний газ для населення, 3021,1 тис. грн. для організацій.

Таким чином рівень розрахунків КП „Тепломережа" за спожитий природний газ становить 60%.

Станом на 01.07.2013 р. дебіторська заборгованість за послуги теплопостачання по КП „Тепломережа" становить 296,3 тис. грн., а саме: 1) по бюджетних організаціях - 183,3 тис. грн., 2) по госпрозрахункових підприємствах - 95,5 тис. грн., 3) по пільгах і субсидіях - 13,4 тис. грн., 4) по населенню - 4,1 тис. грн. Невідшкодована різниця в тарифах за 2011 - 2013 р. - 117,2 тис. грн.

Кількість фізичних споживачів (населення) які користуються послугами КП „Тепломережа" становить 76 квартир., з них 16 споживачів - пільговиків, 45 квартир - жителі гуртожитку по вул. Радянській, 6. Кількість юридичних споживачів - 36.

Оскільки на підприємстві діють двоставкові тарифи на послуги теплопостачання, то частину боргу за спожитий природний газ планується погасити протягом літніх місяців за рахунок власних надходжень в розмірі 500 тис. грн., та за рахунок дебіторської заборгованості.

При підготовці до опалювального сезону 2013-2014 р. планується провести поточний ремонт на загальну суму 15,9 тис. грн., та за рахунок коштів місцевого бюджету капітальний ремонт на суму 24,0 тис. грн.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач зазначає, що борг буде погашений по мірі надходження коштів.

Крім того, у додатковому письмовому запереченні від 10.09.2013р. за вих.№96 відповідач також просить суд розстрочити платежі рівними частинами до кінця поточного року.

Позивач у поданному письмовому поясненні від 11.09.2013р. проти розстрочення сплати боргу відповідачем, заперечує, посилаючись на те, що для розстрочення заборгованості необхідні виняткові обставини, які відповідачем не наведені.

Посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки та розстрочки виконання рішення. Крім того, вказані обставини не підтверджені документально, оскільки жодного документального обґрунтування про реальний фінансовий стан ним не надано. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Зазначає також, що, оскільки КП „Тепломережа" Чемеровецької селищної ради на даний час веде активну господарську діяльність, а саме укладає договори, по яким отримує продукцію (в даному випадку природний газ), то повинно нести й обов'язки за цими договорами, а саме вчасно розраховуватись у відповідності до умов Договору.

Зазначаємо, що Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

За вказаним вище Договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01 січня 2006 року та відбулося 01 січня 2009 року.

Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами договорів.

Повідомив, що Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік є збитковою, а саме: сума чистого збитку складає 10 271 185 тис. грн.

Із врахування вищенаведеного, позивач заперечує проти розстрочення та просить стягнути з відповідача заявлену у позові заборгованість, оскільки вважає її правомірною.

Суд, оцінивши заявлене клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості, вважає останнє немотивованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.

Із змісту ст.121 ГПК України слідує, що при суд лише наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Судом враховуються вимоги п.п.7.2. п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна позиція щодо розстрочення виконання рішення суду викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Зокрема, п.10 зазначеної постанови визначає, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Враховуючи вищевикладене, наявність обставин, які мають виключне значення та доводять необхідність надання розстрочення, суду не доведено. Натомість, лише вказівка відповідача на важке матеріальне становище підприємства не є такою обставиною.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено довідкою статики №АБ 236500 від 25.11.2010р.

Згідно п.5 Статуту позивача метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 21 Статуту).

Комунальне підприємство „Тепломережа", смт. Чемерівці зареєстроване як юридична особа зареєстроване в ЄДР згідно довідки статистики №543667 серія АБ від 02.10.2012р.

28.08.2012 р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (далі - продавець) та Чемеровецьке підприємство теплових мереж (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №12/817-БО-34, згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно п.п.2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з „01" серпня 2012 року по 31.12.2012р. газ обсягом до 495 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +- 5% від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надавати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п.3.3, 3.4 договору).

Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору передбачено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 гривень. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу. При невиконання покупцем вимог, передбачених п. 6.1 договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

Вказаним договором передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір. (п.п.7.1-7.4 договору).

Згідно п.п.9.1, 9.2, 9.3 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами, з „01" серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. (п.п.11.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору НАК "Нафтогаз України" протягом жовтня-грудня 2012 року передало, а Чемеровецьке підприємство теплових мереж прийняло природний газ власного видобутку для подальшої реалізації населенню на загальну суму 1 739 829,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р. за жовтень на суму 134 010,93 грн., від 30.11.2012р. на суму 525 983,68 грн., від 31.12.2012р. на суму 1 079 835,20 грн.

При цьому, станом на 27.05.2012р. відповідач частково розрахувався із позивачем за поставлений природній газ на суму 1 242 998,17 грн., що підтверджується довідкою про операції станом на 31.03.2013р., довідкою про операції по Чемеровецьке ПТМ станом на 31.03.2013р. Залишок боргу становить 496 831,64грн.

28.12.2012р. між НАК „Нафтогаз України" (Кредитор), Чемеровецьке підприємство теплових мереж (Первісний боржник), Комунальне підприємство „Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (Новий боржник) укладено договір №13/3935-БО-34 про переведення боргу.

Згідно п.п.1.1, 1.2 договору №13/3935-БО-34 передбачено, що за цим договором за згодою кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного Боржника перед Кредитором за договором поставки природного газу №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. (далі - зобов'язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює Первісного боржника у зобов'язанні. Кредитор дійсним дає згоду на заміну Первісного боржника у зобов'язанні Новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

Вказаним договором №13/3935-БО-34 сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 496 831,64 грн. Сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1 договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін. (п.п.2.1, 2.2 договору).

Згідно п. п. 3.1-3.4 вказаного договору передбачено, що за цим договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням, або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за договором поставки природного газу №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. Новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 статті 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених договором №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. Первісний боржник зобов'язується протягом двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором передати Новому боржнику всі документи, що стосуються предмету цього Договору. Новий боржник має право висувати проти вимог Кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між Кредитором і Первісним боржником.

Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. Усі спори, що виникають у зв'язку з цим договором або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. (п.п.4.1, 4.3 договору).

Станом на 27.05.2013р. у відповідача наявний борг за поставлений природний газ в розмірі 496 831,64 грн., який на дату вирішення спору не погашений.

У зв'язку із вищенаведеним, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути із відповідача - КП „Тепломережа" Чемеровецької селищної ради борг в сумі 568 317,38 грн., з яких 496 831,64 грн. - борг за поставлений природний газ, 29 307,07 грн. - пеня, 5 861,41 грн. - 3% річних, 34 778,21 грн. - 7% штрафу, 1 539,05 грн. - інфляційні втрати.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом до уваги приймається таке:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України, ч.1 ст.173 ГК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись із позовом, просив стягнути заборгованість в сумі 496 831,64 грн. за отриманий відповідачем природній газ відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №12/817-БО-34 від 28.08.2012р., який було укладено між НАК „Нафтогаз України" (продавець) та Чемеровецьке підприємство теплових мереж (покупець).

Натомість, зобов'язання по оплаті за отриманий природній газ в сумі 496 831,64 грн. КП „Тепломережа" Чемеровецької селищної ради, як Новий боржник, отримав від Чемеровецького підприємства теплових мереж, як від Первісного боржника, на підставі договору №13/3935-БО-34 про переведення боргу від 28.12.2012р.

Згідно ст.520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Із наявного в матеріалах справи договору №13/3935-БО-34 від 28.12.2012р. вбачається, що останній за правовою природою є договором про переведення боргу, за яким у Нового боржника (КП „Тепломережа" Чемеровецької селищної ради) виникло зобов'язання по оплаті за природний газ по договору №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. в сумі 496 831,64 грн.

При цьому, станом на 27.05.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 496 831,64 грн. підтверджена матеріалами справи, розрахунком заборгованості. Доказів про погашення вказаної суми боргу суду не подано.

Тому, суд вважає правомірною заборгованість в сумі 496 831,64 грн. та такою, що підлягає стягненню із відповідача.

Із позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача, крім іншого, також 29307,07 грн. пені, 5 861,41 грн. 3% річних, 34 778,21 грн. 7% штрафу та 1 539,05 грн. інфляційних втрат.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ частинами, остаточний розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором поставки природного газу №12/817-БО-34 від 28.08.2012р., що підтверджено відповідними розрахунками.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору купівлі-продажу природного газу №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. в частині неналежного виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого газу.

При цьому, згідно умов договору про перевід боргу №13/3935-БО-34 від 28.12.2012р. (п.п. 3.1 - 3.4) до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням, або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. Новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 статті 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених договором №12/817-БО-34 від 28.08.2012р.

Перевіривши розрахунки нарахованої пені в сумі 29 307,07 грн. та штрафу в сумі 34 778,21 грн. по кожному періоду прострочення сплати, судом до уваги приймається таке.

Згідно з приписами ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із п.п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. передбачено, нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судом враховується, що згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст.256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст.260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

При цьому, п.п.9.3 договору №12/817-БО-34 від 28.08.2012р. сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Враховуючи викладене, позивачем при нарахуванні суми пені та штрафу дотримано вказані вище вимоги щодо порядку та строків їх нарахування, що узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 11.12.2012 року у справі №10/065-11, від 11.12.2012 року у справі №15/046-11.

Відтак, доводи відповідача щодо неможливості одночасного стягнення сум штрафу та пені за прострочення господарського зобов'язання, а відтак незастосування санкцій за прострочення зобов'язання, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч.2 ст.231 ГК України можливим є одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі №3-24гс12.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 29 307,07 та штрафу в сумі 34 778,21 грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми 5 861,41 грн. 3% річних, судом враховуються вимоги ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 5 861,41 грн., нарахування яких проведено по кожному періоду наявної заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказані періоди та проведених відповідачем проплат.

Тому, нарахування позивачем 3% річних в сумі 5 861,41 грн. суд вважає правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 539,05 грн. Із поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив інфляційне нарахування за наступні періоди:

- з 16.11.2012р. по 15.12.2012р. із суми простроченого платежу 272 693,70 грн. = 545,39 грн. інфляційних нарахувань;

- з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. із суми простроченого платежу 496 831,64 грн. = 993,66 грн. інфляційних нарахувань. Всього на суму 1 539,05 грн.

Проте, такі періоди нарахування сум інфляційних втрат визначені позивачем вибірково та становлять менше одного місяця, що є неправильним.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

При цьому, неврахування дефляції при визначенні позивачем сум інфляційних втрат є підставою для відмови в позові, що узгоджується із позицією Вищого господарського суду України по аналогічній справі №5023/5287/12 (постанова Вищого господарського суду України від 20.05.2013р.).

Відтак, у позові в частині стягнення з відповідача 1 539,05 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 496 831,64 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 29 307,07 грн. пені, 5 861,41 грн. 3% річних, 34 778,21 грн. штрафу, всього в сумі 566 778,33 грн.

В решті позову про стягнення із відповідача 1 539,05 грн. інфляційних втрат відмовити.

У відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства „Тепломережа", Чемеровецької селищної ради, м. Чемерівці Хмельницької області про стягнення 568 317,38 грн., з яких 496 831,64 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 29 307,07 грн. пені, 5 861,41 грн. 3% річних, 34 778,21 грн. штрафу, 1 539,05 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства „Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (31600, Хмельницька область, м. Чемерівці, вул. 60-річчя Жовтня,10а, код ЗКПО 38195441) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6, код ЗКПО 20077720) 496 831,64 грн. (чотириста дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять одна гривня 64 коп.) основного боргу за поставлений природний газ, 29 307,07 грн. (двадцять дев`ять тисяч триста сім гривень 07 коп.) пені, 5 861,41 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня 41 коп.) 3% річних, 34 778,21 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 21 коп.) штрафу, 11 335,72 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять п'ять гривень 72 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові щодо стягнення 1 539,05 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 19.09.2013р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.:

1 - до матеріалів справи,

2- позивачу (НАК „Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6 - згідно заяви прост. кореспонд.

3- відповідачу (КП „Тепломережа" Чемеровецької селищної ради, 31600, Хмельницька область, м. Чемерівці, вул. 60-річчя Жовтня,10а, прост. кореспонд.