Рішення № 33626239, 16.09.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року справа № 919/843/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №919/843/13:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»

(95047, м. Сімферополь, вул. Узлова, 6;

97530, вул. Садова,19, с. Мазанка, АР Крим,

ідентифікаційний код: 36499654)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1

ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

про стягнення 15 499,12 грн,

за участю представника позивача - Підлісної С.В., довіреність від 21.06.2013;

відповідач - не з'явився.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) с позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 14 659,79 грн.

Ухвалою суду від 25.07.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано учасників судового процесу надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

У зв'язку із знаходженням судді Харченка І.А. на лікарняному з 23.08.203 по 28.08.2013, судове засідання призначене на 27.08.2013 не відбулось, розгляд справи відкладено на 16.09.2013.

У судовому засіданні 19.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.08.2013 (арк.с.36).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарському засіданні є правом сторони, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, відзив на позов не надав.

Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (постачальник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 501/554 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує алкогольні та безалкогольні напої.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за цим договором вказується в додатковій угоді (Додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної (їх) і вказуються в них (накладних).

Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважається остаточно узгодженими сторонами цього Договору після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно - матеріальних цінностей) накладної (їх). Продукція поставляється партіями. Партією продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній (ТТН).

У пункті 2.2 Договору зазначено, що ціна цього договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом терміну дії цього договору.

Згідно з пунктом 2.8 Договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту її передачі.

Моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукції вважається дата видачі видаткової накладної (п.2.9. Договору).

У розділі сьомому, сторони узгодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Термін дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії договору жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю (п. 7.1 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання своїх зобов'язань за договором він передав відповідачу товар на загальну суму 15003,64 грн за видатковими накладними РН-54-024952 від 26.12.2012, РН-54-024953 від 26.12.2012, РН-54-000768 від 18.01.2013 проте відповідач у порушення пункту 2.8 Договору статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (ГК України) не виконав своє зобов'язання щодо оплати товару, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норми абзацу другого частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15 503,64 грн за наступними видатковими накладними:

- РН-54-024952 від 26.12.2012 на суму 7 003,02 грн;

- РН- 54-024953 від 08.08.2012 на суму 4 005,24 грн;

- РН-54-000768 від 17.08.2012 на суму 4 495,38 грн;

Товар був прийнятий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на видаткових накладних, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні (арк.с.13-15).

З урахуванням часткової сплати за поставлену продукцію у сумі 4 500,00 грн, що підтверджується фіскальними чеками (арк.с.19-27), несплаченою залишалася сума у розмірі 11 003,64 грн. До того ж позивачем нарахована пеня у розмірі 1 153,85 грн, 3% річних у розмірі 240,91 грн та штраф за неналежне виконання зобов'язань за Договором у сумі 3100,72 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази оплати заборгованості у розмірі 11 003,64 грн відповідачем суду не надані.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 11 003,64 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 153,85 грн, 3% річних у розмірі 240,91 грн. та штраф за неналежне виконання зобов'язань за Договором у сумі 3100,72 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 4.1 Договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у пункті 2.9 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів покупець зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій визнав його вірним, тому вимога щодо стягнення пені у розмірі 1 153,85 грн, 3% річних у розмірі 240,91 грн. та штрафу за неналежне виконання зобов'язань за Договором у сумі 3100,72 грн підлягає задоволенню (арк.с.36).

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина перша статті 230 ГК України).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15 499,12 грн, з яких 11 003,64 грн - сума основного боргу, 1 153,85 грн - пеня, 240,91 грн - 3% річних, 3 100,72 грн - штраф.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову стягуються з відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (97530, вул. Садова, 19, с. Мазанка, АР Крим, ідентифікаційний код: 36499654, р/р 2600716690 в КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 15 499,12 грн (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 12 копійок), з яких 11 003,64 грн - сума основного боргу, 1 153,85 грн - пеня, 240,91 грн - 3% річних, 3 100,72 грн - штраф, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013.

Суддя підпис І.А. Харченко

Розсилка рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням:

1. ТОВ "Кримська водочна компанія"

97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19

95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, 6

2. ФОП ОСОБА_1

АДРЕСА_1