Рішення № 33625966, 16.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2013 р. Справа № 914/2893/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго», м. Жовква, Жовківського району, Львівської області

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат за договором на постачання природного газу.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Данилевський О.М. - представник за довіреністю № 14-68 від 22.03.2013р.;

Від відповідача: Романовська Л.В. - представник за довіреністю № 696 від 10.09.2013р.; Голуб Н.С. - представник за довіреністю № 695 від 10.09.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат за договором на постачання природного газу.

Ухвалою суду від 26.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 03.09.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 03.09.2013р. розгляд справи відкладено на 16.09.2013р.

В судове засідання 16.09.2013р. позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує повністю, з підстав зазначених в позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити повністю. Надав усні пояснення, щодо нарахування суми боргу. Подав клопотання (вх.№37763/13 від 13.09.2013р.) про доручення до справи звіту про фінансові результати за 2012р. на підтвердження тяжкого матеріального становища. Надав копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо позивача та копію акту звірки взаєморозрахунків по договору, підписаний позивачем та докази надсилання на адресу відповідача.

В судове засідання 16.09.2013р. відповідач явку повноважених представників забезпечив, надали усні пояснення по суті спору, зазначили що не заперечують проти невчасного розрахунку за спожитий природний газ, згідно укладеного договору. Невчасний розрахунок виник з вини держави, яка не надала вчасно кошти для погашення різниці в тарифі, і саме ці кошти були необхідні для вчасного розрахунку з позивачем відповідно умов договору.

Подали клопотання вих.№706 від 13.09.2013р. (вх.№37620/13 від 16.09.2013р.), в якому просять відмовити в частині стягнення пені та розтермінувати на 12 місяців стягнення в частині інфляційних втрат та 3% річних.

Однак під час розгляду справи, представники відповідача уточнили і доповнили клопотання від 13.09.2013р. вих. № 706 і просять відтермінувати рішення суду на 6 місяців, а не розстрочувати на 12 місяців, з врахуванням важкого матеріального становища.

Суд ухвалив, подані клопотання та документи долучити до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»( Постачальник за договором, Первісний кредитор) та Комунальним підприємством «Жовкватеплоенерго» (відповідач, за договором - Покупець) було укладено договір №-ТЕ14Н купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а відповідач (Покупець) зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, в обсязі зазначеному у п. 1.2. даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р. природний газ з врахуванням вартості його транспортування в обсязі до 4510,00 тис. куб. м.

На виконання Договору Постачальник (Первісний кредитор) у жовтні - грудні 2011р., січні - квітні 2012 р. передав, а Покупець отримав природний газ на загальну суму 2 784 576,77 грн., що підтверджується Актами приймання - передачі обсягів природного газу, підписаних сторонами та скріплених печатками без жодних застережень (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копію в матеріалах справи).

Відповідач не виконував зобов'язання перед Первісним кредитором належним чином, тому станом на 29.10.2012р. у відповідач виникла заборгованість перед Первісним кредитором щодо сплати 1 404 276,77 грн. за переданий природній газ, що підтверджується актом звірки розрахунків від 29.10.2012р. підписаний Постачальником за Договором та відповідачем, скріплений печатками без жодних застережень.

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2011р. до Договору №-ТЕ14Н від 30.09.2011р. розділом 4 визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків, зазначили, у разі недоплати вартості з постачання газу за розрахунковий період споживач (Покупець) проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

14.11.2012р. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі) уклали договір № 14/7002/12 про відступлення права вимоги.

Згідно п.1.1. зазначеного договору Первісний кредитор передає, а Новий Кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора КП «Жовкватеплоенерго» (відповідач) за Договором на постачання природного газу №-ТЕ14Н від 30.09.2011р. в сумі 1 401 276,77 грн.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначених в п.1.1. договору про відступлення права вимоги, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконання або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище Договором (п. 1.2. договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п.2.2. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. даного договору. Передача документів оформляється актом приймання - передачі з зазначенням переліку переданих документів.

В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі документів зазначених в п.2.1. договору про відступлення права вимоги. Таким чином, право вимоги Первісного кредитора до відповідача вважається переданим позивачеві 16.11.2012р.

Відповідно до п.2.3. договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор повідомив боржника про відступлення права вимоги боргу, про що свідчить повідомлення Первісного кредитора від 16.11.2012р. № 06-11339/1-14 (копія в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що після отримання повідомлення про уступку права вимоги відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується актом звірки від 31.07.2013р., платіжним доручення № 10 від 21.12.2012р. та підтримується сторонами.

Відповідно до п. 6.1. Додаткової угоди № 1 від 01.11.2011р. до Договору №-ТЕ14Н від 30.09.2011р. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

У ражі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу (п. 6.2.2 Додаткової угоди № 1 від 01.11.2011р.).

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню в сумі 40 994,01 грн., три відсотки річних в сумі 36 366,23 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 833,94 грн. (розрахунки в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не представив, просив суд відтермінувати оплату штрафних санкцій на 6 місяців.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року).

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 6.2.2 Додаткової угоди № 1 від 01.11.2011р у ражі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п. 4.6. Додаткової угоди № 1 від 01.11.2011р.).

Відповідно до ч.1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення пеня в сумі 40 994,01 грн. нарахована правомірно позивачем та підлягає задоволенню.

Також підлягає стягненню 6 833,94 грн. інфляційних втрат нарахованих правомірно.

Щодо нарахування 3% річних, суд здійснивши перерахунок (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п 4.6. Додаткової угоди № 1 від 01.11.2011р.), дійшов висновку, що з стягненню підлягає 36 283,17 грн. - 3 % річних. В частині стягнення 83,06 грн. 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також суд зазначає, що відповідно пунктів 2.19, 2.20 Постанови Національного банку України від 21.04.2004р. № 22 про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976 розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Якщо платіжні вимоги на примусове списання коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до глави 5 цієї Інструкції.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави.

Крім того, відповідач просить відстрочити виконання рішення на 6 місяців (клопотання вх. №37751/13 від 16.09.2013р. - уточнене в судовому засіданні) на підставі п.6 ч.1ст. 83 ГПК України,. При цьому зазначає, що відстрочка виконання рішення надасть можливість підприємству працювати і здійснювати поступове погашення боргу, не зупиняючи роботу підприємства, належним чином сплатити заборгованість перед кредитором. Подав докази важкого матеріального становища.

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення (7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

На підставі викладеного вище та поданих відповідачем документів, беручи до уваги, важке фінансове становище відповідача та надання підприємству можливості працювати і здійснювати поступове погашення боргу, суд задовольняє клопотання відповідача та відстрочки виконання рішення терміном на 6 місяців.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 254, 509, 510, 512, 514, 526, 549, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 216, 217, 230 ГК України, ст. ст.1, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго» (80300, Львівська область, Жовківський район, м.Жовква, вул. Л. Українки, буд. 5; ідентифікаційний код 22356022) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 40 994,01 грн. - пені, 36 283,17 грн. - 3% річних, 6 833,94 грн. - інфляційних втрат та 1 718,80 грн. судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення строком на шість місяців.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 20.09.2013р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.