Ухвала суду № 33624539, 23.09.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22-ц/778/4744/13Головуючий у 1-й інстанції Редько О.В. Суддя-доповідач Гончар О.С.УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончара О.С.

суддів Краснокутської О.М., Воробйової І.А.

при секретарі Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» про стягнення заборгованості і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» (надалі Товариство) до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Товариства 842,58 грн. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за 2012 рік і 96,05 грн. - 0,2 % пені за кожний день затримки розрахунку та 3000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди, якої позивач зазнав внаслідок несвоєчасного з ним розрахунку.

Не визнаючи вказаний позов, Товариство звернулось в суд із зустрічним позовом, в якому зазначало, що 01.03.2006 року сторони уклали договір оренди належної відповідачеві земельної ділянки, площею 4,3545 га, розташованої на території Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області. За умовами договору орендна плата щороку становить 842,58 грн. без урахування індексів інфляції. Пунктом 12 Договору сторони передбачили передачу продукції та надання послуг в рахунок орендної плати, що оформляється відповідними актами.

За 2010 і 2011 рік орендна плата видавалася відповідачеві продукцією на суму, що перевищує розмір, встановлений умовами договору.

Посилаючись на те, що строк дії договору скінчився, відповідач не має наміру продовжувати орендні відносини, агрофірма просила на підставі ст.ст.1212, 1215 ЦК стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані 1485 кг пшениці та 500 кг ячменю, а також судові витрати в розмірі 229,40 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. З Товариства на користь позивача стягнуто 842,58 грн. боргу з орендної плати та 96,05 грн. пені. Вирішено питання про судові витрати. В задоволенні позову Товариства відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма "Злагода", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене у справі рішення міськрайонного суду просить скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 і задовольнити зустрічним позов Товариства.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Вимагаючи ухвалити рішення про стягнення на користь агрофірми натуроплати, Товариство виходило з того, що за 2010 і 2011 рік орендна плата видавалася відповідачеві продукцією на суму, що перевищує розмір, встановлений умовами договору, а тому зайво сплачена натуроплата підлягає стягненню з орендодавця на підставі ст.ст.1212, 1215 ЦК.

Проте з такими запереченнями погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

Відповідно до ст.ст. 13, 15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 14 Закону № 161-ХІV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. Типовим договором передбачено, що договір має містити розмір орендної плати: грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності; натуральної - перелік, кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки; відробіткової - види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт.

Відповідно до ст.15 цього Закону однією з істотних умов договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки). Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно зі ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

За правилами статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити у договорі поєднання різних форм орендної плати.

Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Таке положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Встановлено, що 01.03.2006 року сторони уклали договір оренди належної відповідачеві земельної ділянки, площею 4,3545 га, що розташована на території Світлодолинської сільської ради та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЗП №152066 від 01.03.2006 року про право власності на земельну ділянку.

Згідно п. 9-13 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 842,58 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається щороку у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами (а.с.7-8).

Склад натуроплати, її кількість і вартість умовами договору оренди не обумовлені.

Відповідно до платіжних відомостей у 2010 р. відповідачеві в рахунок орендної плати видано натуроплату 50 кг борошна на загальну суму 115 грн., 10 л. олії, на суму 100 грн., 100 кг. шроту на суму 200 грн., 1000 кг. пшениці і 500 кг ячменю за ціною 1,40 грн. за 1 кг. У 2011 році ОСОБА_2 в рахунок орендної плати видано 2000 кг. зерна на загальну суму 2800 грн. (а.с.22-38).

В такому ж розмірі натуроплата видавалася і іншим 88 орендодавцям.

Обґрунтовуючи свої доводи про підстави надмірної видачі продукції у 2010-2011р.р., агрофірма зазначала, що така переплата відбулася на прохання орендодавця в рахунок майбутніх платежів.

Допустимих доказів того, що орендодавець звертався з відповідною заявою про видачу у 2010-2011 р.р. орендної плати на майбутнє агрофірма суду не надала. У вищевказаних відомостях про видачу орендної плати зазначено, що це натуроплата за 2010-2011 р.р відповідно.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що за формою і змістом укладений сторонами у 2006 році договір оренди не відповідав типовому договору, оскільки він не містив розмір натуральної орендної плати - перелік, кількість або частку продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки, тощо.

Частиною 1 ст. 207 ЦК передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Зважаючи на те, що умовами договору оренди не визначені перелік, кількість, якісні показники продукції, а в відомостях про виплату орендної плати зазначено, що це видача натуроплати за оренду землі (паю) за спірний період часу, враховуючи положення ч.1 ст.207 ЦК, факт заповнення орендарем відомості про видачу натуроплати і підписання орендодавцем цієї відомості і отримання натуроплати в натурі свідчить про те, що сторони у письмовій формі дійшли згоди щодо переліку, кількості і якісних показників продукції, які мають бути видані в рахунок натуроплати за 2010-2011 р.р.

Видача натуроплати на суму, що перевищує розмір визначеної у договорі грошової форми не свідчить про безпідставне набуття орендодавцем майна і не тягне за собою застосування наслідків, передбачених ст.ст.1212-1215 ЦК.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції вірно застосував як норми матеріального, так і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2013 у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Краснокутська О.М.Воробйова І.А.