Рішення № 33623786, 17.09.2013, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.09.2013

Справа № 497/1478/13-ц

Провадження № 2/497/481/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 року, Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Бачур А.В.,

позивачки ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4.,

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничненської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не може оформити належним чином право на спадщину, а саме на належний померлому на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2006 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1, так як за свого життя спадкодавець не здійснив необхідної реєстрації права власності на вказане майно, що перешкоджає належному оформленню спадщини державним нотаріусом. Зазначене стало приводом для звернення позивачки до суду.

Позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та надала пояснення з підстав зазначених в позові.

Представник позивачки також наполягав на задоволенні позовних вимог, підтримав пояснення довірителя.

Відповідач не визнав позовні вимоги та заперечуючи усі доводи позивачки подав до суду зустрічний позов, яким просив постановити рішення про визнання заповіту, складеного ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 11.06.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 3715 - недійсним (а.с.52-53).

Свої доводи обґрунтовував тим, що його батько ОСОБА_6 до останнього дня свого життя був здоровою людиною, вів активний спосіб життя, повністю усвідомлював значення своїх дій, віддавав звіт своїм діям, психологічно і фізично керував своїми діями і міг самостійно ставити підпис. Усі пенсійні виплати отримував самостійно і особисто ставив підпис у відомостях, а тому при складанні заповіту міг поставити підпис самостійно у разі свого вільного волевиявлення, проте як нотаріусом зазначено в заповіті, що заповідач хворий. Крім того, свідки, які були присутні при складанні заповіту є близькими родичами спадкоємиці ОСОБА_1, на користь якої було складено заповіт. Так, ОСОБА_7, яка поставила підпис в заповіті від імені спадкодавця є рідною сестрою відповідачки ОСОБА_1, свідки: ОСОБА_8 є рідним сином ОСОБА_7 та племінником ОСОБА_1, ОСОБА_9 являється цивільним чоловіком ОСОБА_7, а тому всі вони є заінтересованими особами, тобто родичами спадкоємиці за заповітом ОСОБА_1. Саме з цих підстав позивач вважає заповіт незаконним та просить визнати його недійсним. Крім того, позивач стверджує, що він є єдиним сином спадкодавця, а заповіт був укладений таємно від нього, а тому про існування заповіту йому нічого не було відомо, в зв'язку з чим його батька ввели в оману.

Відповідачка за зустрічним позовом вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що складання заповіту на її ім'я це було добровільне, свідоме волевиявлення спадкодавця ОСОБА_6 Її мати ОСОБА_10 була дружиною спадкодавця ОСОБА_6, шлюб вони зареєстрували 04.02.2004 року. Будинок в якому вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ними 16.11.2006 року, тобто в період шлюбу і був їх спільною сумісною власністю. В період коли складався заповіт, її мати-дружина спадкодавця важко хворіла, а тому з урахування волі її матері, спадкодавець саме таким чином розпорядився усім належним їм майном. Після смерті матері відкрилася спадщина на ? частку її майна, проте ніхто зі спадкоємців не приймав і не оформляв спадкових прав, знаючи про наявність заповіту. Під час складання заповіту, спадкодавець сам особисто попросив бути присутніми свідків, він дійсно був здоровою людиною, усвідомлював значення своїх дій, віддавав звіт своїм діям і фізично керував своїми діями, проте через свій вік, незнання української мови і наявність хвилювання не був в змозі написати повністю своє прізвище, ім'я, по батькові і особисто поставити підпис, а тому підписи поставили свідки.

Відповідач - Залізничненська сільська рада, до суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що в справі є відповідні докази - поштове повідомлення (а.с.37, 65). Первісні позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив розглянути справу без участі їх представника, про що надав відповідну заяву до суду (а.с.39).

Третя особа на стороні відповідача за зустрічним позовом приватний нотаріус ОСОБА_5 вимоги за зустрічним позовом не визнала та заперечувала усі доводи позивача, вважала, що вони задоволенню не підлягають. ЇЇ дії як нотаріуса при посвідченні заповіту ОСОБА_6 від 11.06.2011 року є законними і повністю узгоджуються з вимогами Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ЦК України. Пояснила, що розділом 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (чинної на час посвідчення заповіту) не передбачено перевіряти факт родинних відносин з заповідачем. Також законодавством України не передбачено повідомлення родичів заповідача про укладення заповіту. Перед посвідченням заповіту вона особисто провела бесіду з заповідачем ОСОБА_6 без свідків, він чітко висловлював свою думку кому він хоче заповісти своє майно. Твердження жильців с. Залізничне про те, що ОСОБА_6 був здоровою людиною та інше, не може прийматись судом до уваги, тому що ці люди не проживали разом з ОСОБА_6, який був похилого віку і на її, нотаріуса, вимогу написати на заповіті своє прізвище, ім'я та по батькові, відповів, що не може написати, а тому нотаріус наполягла на присутності свідків при посвідченні заповіту (а.с.68-69).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до наступного висновку за таких підстав.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 на праві власності належав ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 16.11.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області Станєвою В.Б. та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с.17,18).

Відмітка на вказаному договорі про реєстрацію в КП «Болградське БТІ» - відсутня. З технічного паспорту на дане домоволодіння вбачається, що він виготовлений 08.12.2005 року та містить виправлення даних про власників. Як пояснили сторони в судовому засіданні, виправлення здійснені рукою ОСОБА_6, що В КП «Болградське БТІ» названий договір купівлі-продажу зареєстрований не був (а.с.14-16).

За ч. 2 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Вимоги даної норми власником домоволодіння ОСОБА_6 виконані не були.

Слід зазначити, що будинок був придбаний в період перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в зареєстрованому шлюбі: свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.02.2004 року (а.с.20), а тому є спільною сумісною власністю обох з подружжя, хоча договір купівлі-продажу було укладено лише ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_10 (а.с.21). Жоден зі спадкоємців до нотаріальної контори не звертався з заявою про прийняття спадщини та не оформляв спадкових прав. ОСОБА_6 був зареєстрований та постійно проживав разом з ОСОБА_10, а тому в силу вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Зазначені обставини були підтверджені обома сторонами по справі.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року - помер ОСОБА_6 (запис акта про смерть № 38 від 06.11.2012 року, складений Залізничненською сільською радою Болградського району Одеської області) та видано свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Після його смерті відкрилась спадщина на належний йому житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1

Вказану спадщину прийняла позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження за заповітом від 11.06.2011 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3715, посвідченим Станєвою В.Б., державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області (а.с.13) шляхом звернення з заявою до держнотконтори, що підтверджується копією спадкової справи № 456/2012 року заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 (а.с.26-30).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1269 п.п.1, 2 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

З копії спадкової справи № 456/2012 заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 вбачається, що 23.01.2013 року з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася до державної нотаріальної контори ОСОБА_1 (а.с.29-35).

Разом з цим, з заявою про прийняття спадщини за законом 09.11.2012 звернувся і відповідач ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 На підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, позивачка набула право на це майно, а саме на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями при ньому, розташованого по АДРЕСА_1

Розглянувши вимоги за зустрічним позовом, судом встановлено наступне:

11 червня 2011 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 було складено і посвідчено заповіт за яким ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив розпорядження: усі права та обов'язки, які йому належали на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть належати йому у майбутньому, та усе його майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також усе те, на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження (а.с.13).

В даному заповіті є вказівка на те, що він заповідач хворий, власноручно розписатися не може, та на його особисте прохання та за його дорученням, в його присутності, в присутності ОСОБА_5, приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області та в присутності свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, після прочитання ними вголос тексту заповіту, текст цього заповіту підписано власноручно ОСОБА_7 … (а.с.13).

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 6 листопада 2009 року вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Згідно з нормами ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251 - 1252 ЦК України.

Статтею 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно. Згідно з частиною 2 цієї статті, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Крім того, ч. 4 ст. 207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно за її дорученням текст заповіту у її присутності підписує інша особа.

За правилами п. п. 16, 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5 (чинної на час посвідчення заповіту, надалі Інструкція), якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в п. 16 цієї Інструкції.

В судовому засіданні були допитані свідки, які були присутні під час складання і посвідченні заповіту.

Так, свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона була присутня у приміщенні приватного нотаріуса при складанні заповіту від імені ОСОБА_6 Дійсно заповідач був здоровим чоловіком, сам виявив бажання здійснити розпорядження своїм майном на випадок смерті, самостійно звернувся до нотаріуса за роз'ясненням з приводу оформлення заповіту. ОСОБА_6 запросив її бути присутньою при складанні заповіту, добровільно без будь-якого примусу, чітко виражав свою волю. Після оформлення документу, нотаріус прочитала заповіт на українській мові, потім прочитала перекладаючи на російську мову, вголос заповіт читали також свідки, лише потім вона на прохання ОСОБА_6 особисто поставила підпис замість нього, а також свої підписи поставили свідки.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є племінником ОСОБА_1 На прохання ОСОБА_6 він був присутнім при складанні заповіту. ОСОБА_6 висказав своє бажання скласти заповіт на ім'я ОСОБА_1, нотаріус оформила документ, прочитала його на українській мові, потім на російській мові, дала прочитати кожному свідку. Він, свідок читав заповіт складний на українській мові у присутності усіх осіб в голос, оскільки він знає українську мові і розуміє її, не може лише досконало розмовляти цією мовою.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він був запрошений ОСОБА_6 бути присутнім при складанні заповіту у якості свідка. Заповідач виражав свою волю без будь-якого примусу, розуміючи значення своїх дій, що він не є родичем спадкоємиці ОСОБА_1

Таким чином, оскільки ЦК України не обмежує перелік підстав, а навпаки допускає будь-які інші причини в зв'язку з якими заповідач не може власноручно підписати заповіт, та за його дорученням він може бути підписаний іншою фізичною особою, нотаріусом дотримано усіх положень, викладених в п. 16 Інструкції, що свідчить про дотримання вимог щодо форми та посвідчення заповіту.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 суду пояснили, що вони були сусідами покійного ОСОБА_6 Добре знали його сім'ю. Ще за свого життя, ОСОБА_6 висловлював своє бажання щодо складання заповіту на ім'я ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_14, пояснила, що працює поштаркою в с. Залізничне більше шести років. Покійного ОСОБА_6 добре знала, оскільки приносила йому пенсію і він особисто ставив підпис у відомостях про її отримання.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 суду пояснили, що вони є односельчанами покійного ОСОБА_6, добре його знали, що він був здоровою людиною, постійно їздив на мопеді, сам здійснював покупки продуктів харчування та не потребував сторонньої допомоги, що з сином ОСОБА_3 був в гарних стосунках.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона є дружиною сина покійного ОСОБА_6, тобто його невісткою, що ОСОБА_6 був здоровим чоловіком, після смерті дружини (її матері) він проживав один, захворів лише за три дні до своєї смерті, ніколи не потребував сторонньої допомоги. Був здатен самостійно підписувати документи, тобто ставити підпис, оскільки при отриманні пенсії самостійно розписувався.

Суд не приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом, що свідки, які були присутні під час складанні заповіту ОСОБА_6 є близькими родичами спадкоємиці за заповітом ОСОБА_1, оскільки ці доводи повністю спростовуються обставинами встановленими судом під час розгляду справи. Так, судом встановлено, що свідок ОСОБА_9 є співмешканцем сестри спадкоємиці ОСОБА_7, свідок ОСОБА_8 є племінником спадкоємиці, в силу вимог ст. 3 Сімейного Кодексу України ці особи не є членами сім'ї та близькими родичами спадкоємиці за заповітом ОСОБА_1

Стаття 1253 ЦК України дозволяє виділити три підстави для залучення свідків при посвідченні заповіту: 1) бажання заповідача; 2) неможливість заповідача через фізичні вади самостійно прочитати заповіт (абзац третій ч. 2 ст. 1248 ЦК); 3) посвідчення заповіту здійснюється посадовими, службовими особами, перерахованими у частинах 1 - 6 ст. 1252 ЦК.

Таким чином, закон вимагає підписання заповіту свідками лише якщо заповіт підпадає під регулювання норм абзацу третього ч. 2 ст. 1248 та частин 1 - 6 ст. 1252 ЦК. В усіх інших випадках залучення свідків не є обов'язковим, і здійснюється лише на вимогу заповідача. Саме з урахуванням даного висновку слід тлумачити норму абзацу другого пункту 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (чинної на час посвідчення заповіту), яка встановлює, що "присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою".

Згідно ч.2 ст.1253 ЦК України, якщо заповіт посвідчується за участю свідків, кількість останніх має становити не менше двох осіб. Гранична кількість свідків законом не встановлена.

Особа, яка підписала заповіт замість заповідача ОСОБА_6 є підписантом, а не свідком під час складання і підписання заповіту, а тому на неї не розповсюджуються вимоги ч.4 ст. 1253 ЦК України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що нотаріусом дотримано положення ст.ст. 1247, 1253 ЦК України, а саме:

- на бажання заповідача його заповіт був посвідчений при свідках;

- виконано вимогу про присутність не менше двох свідків;

- обидва свідки є особами з повною цивільною дієздатністю;

- свідки не є членами сім'ї та близькими родичами спадкоємця;

- свідки, при яких посвідчувався заповіт, зачитували його вголос та ставили на ньому свої підписи;

- у текст заповіту занесені усі відомості про особу свідків.

Посилання позивача на підставу недійсності заповіту: - відсутність підпису спадкодавця в самому тексті заповіту, - зазначення в тексті заповіту, що заповідач хворий, суд оцінює критично, оскільки з пояснень приватного нотаріуса вбачається, що заповідач, який усвідомлював значення своїх дій, міг ними керуватися, що також не заперечувалося і самими сторонами по справі, на прохання нотаріуса написати своє прізвище, ім'я, по батькові українською мовою та поставити підпис, не зміг цього зробити в силу свого віку (виповнилось 76 років), а тому заповідачу нотаріусом було роз'яснено його право запросити свідків. Заповідач ОСОБА_6 скористався своїм правом і лише з цих підстав були запрошені свідки ним особисто.

В силу вимог ч.2 ст. 1257 ЦК України позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надано суду належних і допустимих доказів, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що є безумовною підставою для визнання заповіту недійсним, не встановлено таких і під час розгляду справи судом.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом є не обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 182, 328, 1216-1218, 1235, 1241, 1247, 1248, 1253, 1257, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 131, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Залізничненської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, громадянкою Республіки Молдова право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і дворовими спорудами при ньому за адресою: АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, посвідченого 11.06.2011 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області, ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 3715.

3. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.В.Кодінцева