Рішення № 33623073, 18.09.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1369/13-ц

провадження № 2/368/501/13

Рішення

іменем України

"18" вересня 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. І.

при секретарі Губенко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик справу за позовом Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по утриманню будинку та при будинкової території, -

встановив:

представник позивача уточнила позовні вимоги позивача та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Кагарлицького комунального житлово-експлуатаційного підприємства заборгованість за надані послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території в розмірі 2470,32 грн. та 229,40 грн. судових витрат, посилаючись на те, що Кагарлицьким комунальним житлово-експлуатаційним підприємством було проведено перевірку та встановлено, що громадянка ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1.

Між Кагарлицьким комунальним житлово-експлуатаційним підприємством та боржницею 01.03.2013 року було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до пд. 1 п. 11 вказаного договору боржник зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строки. Згідно до п. 20 даного договору,- договір діє протягом року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до його закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання чи необхідність перегляду, тобто є пролонгований. Згідно п. 21 цього договору, - договір може бути розірваний достроково у разі переходу права власності на квартиру боржника до іншої особи, чого з моменту укладення вказаного договору не відбувалося.

До березня 2013 року ОСОБА_1 відмовлялася укладати договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, хоча неодноразово ознайомлювалась з цим договором. Але ні до укладення договору, ні після його укладення ОСОБА_1 не проводить оплати за надані послуги з утримання будинку, оскільки послуги виконуються по будинку в цілому та надаються всім мешканцям вказаного будинку.

Квартира боржника знаходиться в багатоквартирному житловому будинку комунального житлового фонду, утримання та експлуатацію якого здійснює КЖЕП. Згідно ст.. 68 Житлового кодексу України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 року «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» утримує (надає житлово - комунальні послуги) будинки житлового фонду, який на балансі підприємства, а споживач отримує ці послуги та повинен вчасно вносити за них оплату. Оскільки відповідач постійно проживає за вказаною адресою, то на неї оформлено особовий рахунок, тобто вона фактично користується послугами, які надає КЖЕП. Послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкових територій, окрім як вказаним підприємством надаватися не можуть, в зв'язку зі специфічними видами послуг, які надаються і сам відповідач виконувати їх не може і фактично не виконує.

Власницею квартири АДРЕСА_1 своєчасної повної оплати за надані послуги не було, а тому порушено ст. ст. 66 - 68 Житлового кодексу України, п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 3 ст. 815 Цивільного кодексу України, пд.. 2 п.7 Правил користування приміщеннями житловими будинками.

Станом на 01.07.2013 року в результаті несвоєчасної оплати за утримання будинку і споруд та прибудинкових території у відповідача виникла заборгованість в сумі 2470,32 грн., з урахуванням проведеної оплати, за період з 01.07.2010 року по 01.07.2013 року.

Не оплачуючи за отримані житлово-комунальні послуги власниця квартири нанесла їхньому підприємству збитки, котрий є комунальним підприємством, тобто своїми діями вона наносила збитки громаді міста Кагарлика. Відповідно до підп. 1 п. 11 Типового договору затвердженого постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 року вказано, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк.

КЖЕП неодноразово повідомляло боржника про її заборгованість та просило цю заборгованість погасити з визначенням строків, але на даний час відповідачка заборгованість не сплатила, мотивуючи це тим, що між сторонами не було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

Недодержання сторонами процесу передбаченої законом письмової форми договору не позбавляє їх у разі виникнення спору доводити факт надання послуг іншими способами доказування. Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦКУ власник квартири не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконати зобов'язання.

Відповідач позовні вимоги та уточнені позовні вимоги позивача не визнала повністю та просила суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимогах повністю з наступних підстав. В позові позивач визнав наявність укладеного договору між сторонами від 01.03.2013 року, що свідчить про виконання сторонами положень ч. 3 ст. 6 ЦК України - у разі якщо актом цивільного законодавства (ЗУ "Про житлово-комунальні послуги ) передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень. Отже, позивач вправі вимагати стягнути борг тільки за період з моменту укладання договору 01.03.2013 по 19.07.2013 року. Станом на 01.08.2013 року у відповідача існувала заборгованість за травень - червень 2013 року в сумі 162,64 грн., яка сплачена. Отже, на 09.09.2013 року боргу перед позивачем у неї немає. У своїй позовній заяві позивач всю провину відсутності договору на житлово - комунальні послуги з 01.01.2010 року по 01.03.2013 року покладає на відповідача. "До березня 2013 року ОСОБА_1 відмовлялася укладати договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, хоча неодноразово знайомилась з цим договором" (ст. 1 абзац 3 позову). Це ствердження не відповідає дійсності. ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" ст. 19 ч. 1 встановлює - "Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах". У разі, якщо актом (Законом) цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Тобто, відповідно до вимог Закону (акту цивільного законодавства) ст. ст. 20 ч. 3 п. 1 та 21 ч. 1 п. 3 обов'язок укласти договір лежить на обох сторонах. Відповідно до ст. 3 ч. 1 Закону -"Предметом регулювання цього закону є правовідносини, що виникають між ..., виконавцями, споживачами у процесі ...., надання та споживання житлово - комунальних послуг". Відповідно до ст. 625 ч. 1 ЦК України - "Поняття та умови договору" - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦК України - "Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства ( в даному випадку Закон), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки". У сфері надання житлово-комунальних послуг відсутня аналогія т. зв. прогалини у законодавстві, законодавцем дії осіб врегульовані актами цивільного законодавства: 1. ЦК України; 2.Законом "Про житлово-комунальні послуги"; 2.Постановою КМ України № 529 від 20.05.2009 року. Ст. 11 ч. 2 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а саме - "підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини". Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про захист прав споживачів" - виконавець послуг, робіт зобов'язаний надати споживачу документи, які засвідчують факт надання послуг. Долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості не підкріплений жодним доказом наданих послуг, оскільки у матеріалах справи є тільки акти виконаних аварійних робіт (прочистка каналізації, та стояків за викликом мешканців будинку). Мета позову - стягнути заборгованість за надані житлово-комунальні послуги. Отже, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що позивач надавав їй житлово-комунальні послуги, а вона у позивача приймала виконану роботу. Отже, враховуючи те, в матеріалах, які позивач долучив до справи, відсутні докази існування цивільно - правових відносин між сторонами: договір на балансоутримання; договір на надання житлово-комунальних послуг; рішення суду про визнання договору між позивачем та ОСОБА_1 укладеним. Враховуючи, що позивач за позовний термін з 01.01.2010 року по 01.03.2013 року не звертався до суду за захистом своїх прав про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом, що містить відповідний обов'язок, на що наголошує Верховний Суд України у своєму висновку від 01.03.2013 року. Без рішення суду про визнання договору між позивачем та відповідачем укладений ні про які стягнення коштів не може йти мова. Інше суперечить чинному законодавству. Долучені до матеріалів справи в якості доказів - протоколи загальних зборі власників квартир не є належними доказами існування цивільних, договірних відносин між сторонами, оскільки надання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" і відповідними нормативно-правовими актами, які відповідають закону, а не зборами "представників квартир".

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За п. 1 ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що рішенням Кагарлицької міської ради Київської області від 27.02.2008 року № 45 «Про визначення виконавців житлово - комунального послуг» було визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд комунального житлового фонду, вивіз сміття Кагарлицьке комунальне житлово-експлуатаційне підприємство.

Відповідач ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються спеціальними нормами, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 21 зазначеного Закону визначено обов'язок виконавця послуг підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір про надання житлово - комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених постановою КМ України №572 від 08 жовтня 1992 року.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, який споживач зобов'язаний укласти. При цьому, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

· комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

· послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

· послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

· послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 20 зазначеного Закону, визначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п.1 ч. 3) ; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 )

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2006 року № 45, п. п. 4, 17, 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 року № 476, Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, споживачі зобов'язані своєчасно оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги (опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання) та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно до загальної площі квартири згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529.

Згідно Закону України "Про захист прав споживачів" під терміном "договір" розуміється усна чи письмова угода між споживачем і виконавцем послуг. При цьому Закон передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", обов'язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, покладений на споживача.

Відповідач до 28.02.2013 року не укладала із комунальними органами письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач зверталася із заявами про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків.

Окрім того, відповідач зверталася до позивача із пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивачем було направлено договір про надання житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Проте, відповідачем вказаний договір не був підписаний та був відхиленим.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Тому безпідставними є доводи відповідача щодо невиконання позивачем обов'язків щодо укладення договору, а про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків відповідач суду не надав достовірних доказів, як це передбачено вимогами ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи, на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 31 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Цим Законом передбачені права виробника/виконавця розробляти та подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (п. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (п. 3 ч. 1 ст. 14 цього Закону) (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 21, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 22 Закону №1875-IV)

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону № 1875-IV).

Цим же Законом визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері регулювання і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (ст. ст. 5-7 Закону 1875-IV).

Відповідно до підп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону 1875-IV, ст. 28 Закону України від 21 травня 1997 року "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції від 17.02.2011року) до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Так, рішеннями виконавчого органу Кагарлицької міської ради Київської області від 01.07.2000 року № 131 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території», від 06.05.2011 року № 114 «Про коригування тарифів КЖЕП за освітлення місць загального користування», від 26.09.2011 року № 245 «Про затвердження тарифів на вивезення побутових відходів», від 31.05.2011 року № 138 «Про затвердження тарифів по вул.. Білоцерківська, 10» про затвердження та коригування тарифів на житлово - комунальні послуги виконавцями цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ч.3 п. 5 ст. 20 Закону України " Про житлово-комунальні послуги " споживач зобов'язаний, зокрема: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Разом з тим , відповідачка неналежно виконувала обов'язки щодо сплати за житлово-комунальні послуги.

З наданого позивачем уточненого розрахунку заборгованість за житлово-комунальні послуги відповідача ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року складає: 2470,32 грн. (2795,64 - 325,32 грн. ( сплата відповідачкою боргу )).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в повному обсязі не сплачує вартість спожитих житлово-комунальних послуг, що призвело до утворення заборгованості та порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 р. №1875-ІV.

Розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення проведений у ст. 13 Закону №1875-ІV. Вказана стаття послуги з утримання будинку та прибудинкових територій відносить до житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону №1875-ІV, п.1.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76 споживач ( фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу) зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки відповідач своєчасно не проводила належні платежі, а тому стягнення з неї суми заборгованості не суперечить вимогам п. 5 ч. 3 ст. 20, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 68 ЖК України, тому суд задовольняє уточнені позовні вимоги позивача і стягує з ОСОБА_1 на користь Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства за надані послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території в розмірі 2 470 грн.. 32 коп..

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

На підставі ЖК України та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд -

вирішив:

Уточнені позовні вимоги Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по утриманню будинку та при будинкової території - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Кагарлицького комунального житлово - експлуатаційного підприємства на р/р 26000702686226, МФО 380805, код 32221968 АТ «Райффайзен банк Аваль» за надані послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території в розмірі 2 470 грн.. 32 коп. та 229 грн. 40 коп. понесених витрат по оплаті судового збору, а всього стягнути 2 699 (дві тисячі шістсот дев'яносто ) грн.. 72 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І. І. Шевченко