Ухвала суду № 33620896, 19.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 420/3543/12 Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/1909/К/13 Строгова Г.Г.

Категорія № 27 (І) Доповідач - Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Савіної Г.О., Грищенко Н.М.

при секретарі: Євтодій К.С.

за участю: представника позивача - Подолінного Романа Георгійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі-Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

В подальшому, уточнивши позовні вимоги, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №179-МК від 21.04.2008 року у розмірі 151699,45 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №179-МК від 21.04.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 59 830 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.04.2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21.04.2008 року сторони уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надала в заставу автомобіль НОМЕР_1, що належить їй на праві власності.

У зв'язку з не виконанням належним чином відповідачем зобов'язань за договором станом на 09.10.2012 року у неї перед Банком утворилася заборгованість у сумі 151699,45 грн., яка складається з наступного: 56991,07 грн. - заборгованість за кредитом; 60030,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 27216,37 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором; а також штрафи відповідно до умов договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 7211,88 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року позовні вимоги Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 179-МК від 21.04.2008 року станом на 09.10.2012 року у розмірі 151 699,45 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 56991,07 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 60030,13 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором - 27216,37 грн.; штрафу (фіксована частина) - 250,00 грн.; штрафу (процентна складова) - 7211,88 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 516,99 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку у повному обсязі. Зокрема, посилається на те, що вона не була належним чином повідомлена про слухання справи, у зв'язку з чим не приймала участі у судових засіданнях. Судом першої інстанції не взято до уваги, що заставний автомобіль був вилучений Банком у відповідача згідно акту в якості заставного майна, при цьому його вартість покривала загальну суму кредиту. Заяву до міліції про угон її автомобіля ОСОБА_3 написала на прохання працівників Банку, в той час, коли автомобіль згідно акту був переданий позивачу. Крім того, суд дійшов помилкового висновку про надсилання Банком 28.08.2012 року на адресу відповідача повідомлень про заборгованість за кредитним договором, оскільки вказаних повідомлень ОСОБА_3 не отримувала.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.04.2008 року ОСОБА_3 уклала з ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк»), кредитний договір № 179-МК, згідно умов якого вона отримала кредит у розмірі 59 796 грн. та 34 грн. на споживчі цілі на умовах повернення кредиту, відсотків і винагороди в термін відповідно до Графіка погашення кредиту (додаток №1 до даного Договору), але не пізніше 21 квітня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом, відповідно до п. 4.1 договору у розмірі 21% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним вище кредитним договором 21 квітня 2008 року між сторонами був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач надала в заставу транспортний засіб марки ВАЗ модель 217030-110-01 тип ТЗ - легковий-седан-НОМЕР_3, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_4, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску - 2008, який належить на праві власності ОСОБА_3

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, у неї перед Банком утворилася заборгованість станом на 09.10.2012 року в розмірі 151 699,45 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 56 991, 07 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 60 030,13 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 27 216,37 грн.; штрафи відповідно до умов кредитного договору: штраф - 250, 00 грн. (фіксована частина); штраф - 7 211,88 грн. (процентна складова).

Задовольняючи позов Банку та стягуючи з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 151 699,45 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, а акт про прийняття Банком автомобіля як заставного майна в рахунок погашення кредиту не є належним доказом виконання зобов'язань, оскільки заборгованість по кредиту не погашена.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2008 року ОСОБА_3 уклала з ЗАТ КБ «Приватбанк», кредитний договір, згідно умов якого вона отримала кредит у розмірі 59 796 грн. та 34 грн. на споживчі цілі строком повернення до 21 квітня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості повинно було здійснюватися згідно графіку погашення кредиту, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.3 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п. 1.3, 2.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 даного договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 42% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до розділу 6 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Крім того при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 120 днів у зв'язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним вище кредитним договором 21 квітня 2008 року між сторонами був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач надала в заставу транспортний засіб марки ВАЗ модель 217030-110-01 тип ТЗ - легковий-седан-НОМЕР_3, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_4, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску - 2008, який належить на праві власності ОСОБА_3

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, станом на 09.10.2012 року у неї перед Банком утворилася заборгованість в розмірі 151 699,45 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 56 991, 07 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 60 030,13 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 27 216,37 грн.; штрафи відповідно до умов кредитного договору: штраф - 250, 00 грн. (фіксована частина); штраф - 7 211,88 грн. (процентна складова).

Згідно акту прийняття автомобіля позичальника від 30.11.2009 року (а.с.35), транспортний засіб марки ВАЗ модель 217030-110-01 тип ТЗ - легковий-седан-НОМЕР_3, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_4, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску - 2008, який належить на праві власності ОСОБА_3 був переданий працівникам Банку для реалізації по ринковій вартості та направлення коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до відмітки на звороті вказаного акту від 18.03.2010 року ОСОБА_3 отримала від Банку зазначений вище автомобіль та комплект ключів.

23 березня 2010 року ОСОБА_3 до Саксаганського РО було подано заяву про притягнення до відповідальності громадянина ОСОБА_4, який у період часу з 07.12.2009 року по 23.03.2010 року самовільно користувався належним їй автомобілем, що знаходився у гаражі АДРЕСА_1.

Відповідно до постанови про призупинення досудового слідства від 25.03.2011 року (а.с.52) невстановлена особа в період часу з 07.12.2009 року по 23.03.2010 року шляхом вільного доступу проникла у гараж АДРЕСА_1, де незаконно заволоділо зазначеним вище транспортним засобом.

У зв'язку з чим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що акт про прийняття автомобіля Банком у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ погашення ОСОБА_3 заборгованості.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що заставний автомобіль був вилучений Банком у відповідача згідно акту в якості заставного майна, при цьому його вартість покривала загальну суму кредиту, заяву до міліції про угон її автомобіля ОСОБА_3 написала на прохання працівників Банку, в той час, коли автомобіль згідно акту був переданий позивачу, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки факт передачі заставного автомобіля без його подальшої реалізації не є підставою для звільнення відповідача ОСОБА_3 від виконання зобов'язань по кредитному договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Банку та стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не була повідомлена належним чином про слухання справи у суді першої інстанції не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_3 у судових засіданнях представляв ОСОБА_5

Також не можуть бути взяті до уваги колегією суддів доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_3 не отримувала повідомлень про заборгованість за кредитним договором, оскільки спростовуються матеріалами справи та наявним у них повідомленні від 28.08.2012 року (а.с.7).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду на підставі ст.308 ЦПК України залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: