Постанова № 33620565, 09.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 910/9127/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Велика Л.В.;

від відповідача: представник за довіреністю Пегза К.К.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року

у справі №910/9127/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київгаз»

до публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1 347 823,02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/9127/13 позов задоволено. Вирішено стягнути з ПАТ «Мостобуд» на користь ПАТ «Київгаз» 1 233 717,33 грн. боргу, 4 624,25 грн. три проценти річних з простроченої суми, 23 121,23 грн. пені та 86 360,21 грн. штрафу.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/9127/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 4 624,25 грн., пені у розмірі 23 121,23 грн. та штрафу у розмірі 86 360,21 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року у справі №910/9127/13 апеляційну скаргу ПАТ «Мостобуд» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 07.08.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

07.08.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2013 року надав усні пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2013 року надав усні пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 09.09.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2011 року між ПАТ «Київгаз» (далі - постачальник) та ПАТ «Мостобуд» (далі - споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №24426 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору загальна ціна за 1 000,00 м. куб. газу за цим договором становить 3 773,7400 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 4 528,4880 грн.

Згідно з п. 4.6. договору сторонами встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку:

- авансовий платіж споживач здійснює до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу у розмірі 100% вартості послуг, передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.

Пунктом 10.1. договору сторонами передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач протягом грудня 2012 року - березня 2013 року поставив відповідачу 308915 м.куб. природного газу на загальну вартість 1 448 013,12 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг з газопостачання від 31.12.2012 року, 31.01.2013 року, 28.02.2013 року, 31.03.2013 року.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Мостобуд» не виконувало свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого позивачем газу, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 1 233 717,33 грн. (враховуючи часткову сплату у розмірі 214 295,79 грн.)

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи не містять доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «Мостобуд» на користь ПАТ «Київгаз» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 1 233 717,33 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 624,25 грн. три проценти річних з простроченої суми, 23 121,23 грн. пені та 86 360,21 грн. штрафу.

Відповідно до п. 6.2.2. договору сторонами передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 4 624,25 грн. 3% річних з простроченої суми, 23 121,23 грн. пені та 86 360,21 грн. штрафу. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних, пені та штрафу, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи скаржника про неправомірне застосування судом першої інстанції за одне і те саме порушення зобов'язання подвійної відповідальності, а саме одночасне стягнення пені та штрафу, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Згідно з п. 4. Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищого господарського суду України)» передбачено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 30.05.2011 року у справі №42/252, від 09.04.2012 року №20/246-08.

Крім того, доводи апелянта про необгрунтовану відмову місцевим господарським судом у зменшенні неустойки (пені та штрафу), колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, слід зазначити, що, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, зменшення неустойки є правом суду в залежності від співвідношення розміру пені та збитків.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав у зменшенні неустойки, оскільки розмір пені 23 121,23 грн. та штрафу 86 360,21 грн. в співвідношенні до суми боргу у розмірі 1 233 717,33 грн., не є значним та надмірно великим.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/9127/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/9127/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/9127/13 залишити без змін.

3. Справу №910/9127/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.