Постанова № 33620561, 02.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа№ 5/103-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Гріщенко В.І. - директор;

відповідача 1:Назаренко В.В., довіреність б/н від 05.06.2013;

відповідача 2: Дьоміна І.І., довіреність № 56 від 08.07.2013;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс", Фізичної особи-підприємця Землина Олександра Степановича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013

у справі № 5/103-12 (суддя: Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

до 1. Фізичної особи-підприємця Землина Олександра Степановича;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс";

про стягнення 220821,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Землина Олександра Степановича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про солідарне стягнення 220821,28 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/103-12 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Землина Олександра Степановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" 55014 грн. 54 коп. основного боргу, 92622 грн. 30 коп. штрафу, 789 грн. 14 коп. пені, 2968 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати частково рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/103-12 і прийняти нове рішення, яким солідарно стягнути суму заборгованості з відповідача 1 та відповідача 2.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 № 5/103-12 у справі № 5/103-12 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 5/103-12. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.06.2013 о 12:00.

Також, не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Землин Олександр Степанович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/103-12 і прийняти нове рішення, яким солідарно стягнути суму заборгованості з відповідача 1 та відповідача 2.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 № 5/103-12 у справі № 5/103-12 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 5/103-12. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.06.2013 о 12:00.

Також, не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/103-12 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 № 5/103-12 у справі № 5/103-12 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 5/103-12. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.06.2013 о 12:00.

10.06.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

10.06.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали суду, були надані докази в оригіналі, що підтверджують направлення апеляційної скарги відповідачам у справі.

13.06.2013 на адресу суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі.

14.06.2013 представником відповідача 2 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду була подана заява про відкладення розгляду справи.

17.06.2013 представниками позивача та відповідача 1 в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, користуючись правом, передбаченим ст. 69 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе продовжити строк вирішення даного спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 розгляд апеляційних скарг у справі № 5/103-12 відкладено на 05.08.2013 об 11:30.

05.08.2013 представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про звернення суду до митниці Київської області з відповідним запитом для встановлення підстав затримки вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на митному контролі і виникнення простою вантажу.

Суд заслухавши думку представників сторін з приводу заявленого клопотання, ухвалив задовольнити його.

05.08.2013 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 5/103-12. Розгляд апеляційних скарг у справі № 5/103-12 відкладено на 02.09.2013 об 10:00.

02.09.2013 представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

02.09.2013 представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

02.09.2013 представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

18.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та Фізичною особою-підприємцем Землиним Олександром Степановичем виникли відносини з перевезення вантажу внаслідок укладання договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень.

Землин О.С. (відповідач 1) з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р., укладеним з відповідачем 2, в свою чергу, 24.09.2012 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" уклав договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили укладати договори перевезення, за якими перевізник - позивач зобов'язується доставляти вантажі, довірені йому експедитором - відповідачем 1 в місце призначення та видавати їх вказаним вантажоодержувачам. Зазначені договори будуть оформлюватись у вигляді заявок, які є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п. 1.3 договору експедитор Землин О.С. діє за дорученням замовника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та не є власником вантажу.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що експедитор не пізніше ніж за 24 години до запланованої дати завантаження надсилає перевізнику заявку на перевезення. Після погодження всіх умов перевезення, сторони підписують заявку, яка є додатком до даного договору та його невід'ємною частиною. Заявка повинна містити інформацію про наступне: маршрут, адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, дату та місце завантаження автомобіля, осіб відповідальних за завантаження та розвантаження, опис вантажу, тип необхідного рухомого складу, вартість перевезення, додаткові чи особливі умови визначеного перевезення. Підписана та засвідчена печатками обох сторін заявка, передана факсом, електронною поштою, має юридичну силу.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір оплати послуг перевізника фіксується в заявці. В розмір оплати не включаються витрати на транспортування транспортного засобу до місця завантаження та після розвантаження.

Разом із рахунком на перевезення перевізник надсилає експедитору оригінал CMR, засвідчений одержувачем вантажу та акт виконаних робіт (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору експедитор здійснює оплату рахунків перевізника протягом 10 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених в п. 5.2 договору, якщо інше не визначене в заявці.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. за умови виконання взаємних зобов'язань за здійсненими перевезеннями. У випадку відсутності письмової відмови від продовження договору не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення його дії, дія даного договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 9.2 договору).

Відповідно до узгодженої заявки на перевезення від 24.09.2012р. № 01038, яка є додатком до договору, відповідач 1 доручив позивачу здійснити перевезення вантажу - обладнання для сушилки вагою 4300 кг, висотою 3,0 м, та обладнання для сушилки вагою 1600 кг, висотою 2,85 м. за маршрутом м. Массинг (Німеччина) - м. Кагарлик, Київська обл. (Україна). Дата завантаження - 26.09.2012р. Митний перехід - Краковець - Корчова. Митне оформлення - Київська обласна митниця, Митний пост Святошин, вул. Мала Кільцева, 10/1. Адреса пункту розвантаження - Київська обл., м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 95. Вантажовідправник - Компанія "Стела Лаксхубер ГмбХ", вантажоотримувач - згідно CMR.

Загальна вартість перевезення (сума фрахту) згідно заявки складає 5400 Євро. Строк оплати - протягом 7-10 банківських днів після розвантаження автомобіля та надання факсокопій документів (рахунок, акт, ЦМР), розрахунок здійснюється безготівковим розрахунком по курсу НБУ на момент розвантаження автомобіля в національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов заявки, позивачем вантажними автомобілями DAF державний реєстраційний номер АА7468НМ з напівпричепом - АА0690ХР та MAN державний реєстраційний номер АА6317КН з напівпричепом - АА9631ХР було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", зазначене підтверджується відмітками одержувача у двох міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), копії та нотаріально засвідчений переклад яких залучені до матеріалів справи.

Згідно з відміток, проставлених в двох міжнародних товарно-транспортних накладних, вантаж одержано 08.11.2012р. представником вантажоодержувача Гордоном Г.В.

В свою чергу на підтвердження надання транспортних послуг позивач склав акт наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і на загальну суму 148202,30 грн. (з яких 55580 грн. - вартість послуг перевезення).

З матеріалів справи вбачається, що для оплати наданих транспортних послуг позивач виставив відповідачу 1 рахунок від 02.10.2012р. № 116 на суму 59480 грн. (з яких 55580 грн. - вартість послуг перевезення), акт наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і на загальну суму 148202,30 грн. (з яких 55580 грн. - вартість послуг перевезення) та довідку про транспортні витрати від 02.10.2012р. № 150, які відповідач 1 отримав 09.11.2012р., про що свідчить підпис Землина О.С. на кур'єрській накладній від 08.11.2012р. № 4484007, копія якої залучена до матеріалів справи.

Проте, акт наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і відповідач 1 не підписав, а на адресу позивача надіслав лист від 13.11.2012р. № 1311/1, яким повідомив про свою відмову підписувати зазначений акт з огляду на те, що він включає в себе вартість штрафних санкцій без деталізації їх розрахунку та документального підтвердження.

В зв'язку з тим, що відповідач 1 розрахунки за надані послуги з міжнародного перевезення не здійснив, позивач надіслав на його адресу претензію від 20.12.2012р. вих. № 198, якою вимагав погасити заборгованість.

Проте, зазначена претензія залишилась без відповіді та виконання.

Зазначене вище і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З оскаржуваного рішення вбачається, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, проте всупереч взятим на себе зобов'язань за договором відповідач 1 не розплатився за отримані послуги в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість у розмірі 55014,54 грн., а не 55580 грн., так-як згідно заявки сума фрахту складає 5400 Євро за курсом НБУ станом на дату розвантаження вантажу. А відповідно до відміток проставлених в двох міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) датою розвантаження вантажу є 08.11.2012р. Згідно даних, що містяться на офіційному сайті Національного банку України, офіційний курс гривні до іноземної валюти - Євро станом на 08.11.2012р. становить: 100 Євро = 1018,7878 грн.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача 1 перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом першої інстанції лише частково в розмірі 55014,54 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути за 39 днів понаднормового простою двох автомобілів під час митного оформлення штраф у розмірі 92622,30 грн. та пеню у розмірі 1% від суми рахунку за кожен день прострочки з моменту виставлення рахунку, розмір якої за розрахунком позивача за 49 днів прострочення з 09.11.2012р. по 28.12.2012р. складає 72618,98 грн.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4 заявки на перевезення від 24.09.2012р. № 01038 нормативний час на завантаження/митне оформлення складає 48 годин та митне оформлення/розвантаження 48 годин.

Пунктом 3.1.4 договору передбачено, що у випадках документально підтвердженого наднормативного простою транспортних засобів експедитор сплачує перевізнику з коштів, отриманих від замовника штраф у розмірі:

- при міжнародних перевезеннях в/з країн Європи перші дві доби - екв. 100 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, починаючи з третьої доби - екв. 150 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, якщо інше не передбачене заявкою та якщо експедитор не доведе, що простій мав місце з вини перевізника;

- при міжнародних перевезеннях в/з країн СНД та митної території України перші дві доби - екв. 100 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, починаючи з третьої доби - екв. 150 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, якщо інше не передбачене заявкою та якщо експедитор не доведе, що простій мав місце з вини перевізника.

У випадку якщо автомобіль прибув на місце митного оформлення після 11.00 години, вказана доба не зараховується в нормативний простій автотранспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується листом Львівської митниці від 14.12.2012р. № 32/37-17840 та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), що вказані вище транспортні засоби з вантажем прибули в зону митного контролю - митного поста "Краковець" Львівської митниці 27.09.2012р. об 21:12 год. та 21:27 год. відповідно і були оформлені в митному відношенні та пропущені на митну територію України близько 11 год. 29.09.2012р.

Таким чином, дата прибуття автомобілів на місце митного оформлення - 27.09.2012р. не зараховується в нормативний простій автотранспортних засобів.

Отже, нормативний час на митне оформлення в зоні митного контролю митного поста "Краковець" Львівської митниці, який згідно погодженої заявки складає 48 годин, тобто 2 доби, перевищеним не був, а тому і понаднормативного простою автомобілів в зоні митного контролю митного поста "Краковець" Львівської митниці за цей період не відбулось.

Однак, з міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається (СМR), що на Київську обласну митницю вказані вище транспортні засоби з вантажем прибули 01.10.2012р., вибули лише 05.11.2012р., а розвантаження автомобілів відбулось 08.11.2012р., тобто з перевищенням погоджених в заявці строків, а тому понаднормативний простій автомобілів склав 37 діб а не 39.

Згідно з листа Київської митниці від 22.08.2013 наданого на вимогу апеляційного суду документи на митне оформлення було подано 23.10.2012.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач помилково рахує штраф за перші дві доби простою, якій дорівнює - екв. 100 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, а починаючи з третьої доби - екв. 150 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, в той час як вказаний штраф нараховується за простій в міжнародних перевезеннях в/з країн СНД та митної території України.

До того ж, судом першої вірно було встановлено, що позивач по вищезазначеній заявці виконав міжнародне перевезення в/з країн Європи та відповідно до положень п. 3.1.4 договору за простій у вказаному перевезенні за перші дві доби штраф дорівнює - екв. 100 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, а починаючи з третьої доби - екв. 150 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля.

Але в зв'язку з тим, що позивач нарахував розмір штрафу виходячи з курсу долара США, а не Євро, то вимога позивача в цій частині обґрунтовано була задоволена саме в розмірі заявленому позивачем, а саме 92622 грн.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до п. 5.6 договору в випадку, якщо про строчка платежу складає більше 30 календарних дні, експедитор пеню у розмірі 1% від суми виставленого рахунку за кожен день прострочки з моменту виставлення рахунку.

З оскаржуваного рішення вбачається, що господарський суд міста Києва здійснив власний перерахунок пені виходячи з того, що нарахування пені здійснюється лише на прострочені платежі зі сплати послуг з перевезення вантажів та приймаючи до уваги, що умови договору не містять домовленості сторін, щодо нарахування штрафних санкцій понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з зазначеним вище, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 789,14 грн.

Щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення сум основного боргу, штрафу та пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Надання послуг із міжнародного перевезення вантажу здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р.

В свою чергу, зазначений договір був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" - перевізником та Фізичною особою-підприємцем Землиним Олександром Степановичем - експедитором.

Як зазначалось Відповідач 1 з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р., укладеним з відповідачем 2, в свою чергу, уклав договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р. з позивачем.

Хоча, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" не є стороною договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р., але згідно з п. 5.7. договору одержувач вантажу згідно з CMR (TTH) та експедитор несуть солідарну відповідальність по оплаті послуг перевізника.

Відповідно до статті 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене вимога про солідарне стягнення є правомірною. Однак, колегією суддів було встановлено, що порушення відповідачем 1 зобов'язань перед позивачем відбулось з вини відповідача 2, що вбачається з наступного.

Згідно із п. 2.1.2. договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р. Замовник (відповідач 2/вантажоодержувач) зобов'язується забезпечити Виконавця (відповідач1/Експедитор) всіма необхідними засобами для вчасного та повного виконання Виконавцем зобов'язань по даному договору, відповідно до умов обумовлених у Заявці.

В п. 3.2. договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р. сторони погодили, що вартість організації перевозки включає в себе як кошти, передані Замовником Виконавцю для компенсації третім особам, що залучені до виконання договору, витрат пов'язаних з перевезенням вантажу, а також і винагорода Виконавця.

Пунктом договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р. сторони погодили, що розрахунки по договору між сторонами відбуватимуться по безготівковому розрахунку шляхом перерахунку грошових коштів з рахунку Замовника на рахунок Виконавця або за готівку.

Відповідно до п. 5.4. договору штрафи, грошові кошти отримані від клієнтів Експедитора та такі, що проходять транзитом через розрахунковий рахунок Експедитора на адресу Перевізника, перераховуються Перевізнику в розмірі фактично надійшовши грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора і не є доходом Експедитора.

Таким чином, в даному випадку між сторонами у справі розрахунки відбуваються у безготівковій формі та за умови перерахунку відповідачем 2 грошових коштів на рахунок відповідача 1, який в свою чергу перераховує їх позивачу.

Отже, належне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед позивачем, залежить від суб'єктивної поведінки відповідача 2, визначеної в договорі про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

В ч. 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання вищезазначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Суд зазнає, що договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р. підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплений печатками і в судовому порядку не визнаний недійсним, а тому підлягає виконанню.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р. є оплатним, і обов'язок виконати або організувати виконання визначених договором послуг відповідає обов'язку Замовника цю послугу прийняти та оплатити.

До того ж, відповідно до п. 2 ст. 13 Конвенції КДПВ від 1956р. отримувач вантажу зобов'язаний погасити боргові, які виникли на підставі накладної (CMR).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується листами - повідомленнями позивача від 09.10.2012 № 218, 17.10.2012 № 51, 05.11.2012 № 232, 06.11.2012 № 233, що були ним направлені на адресу як відповідача 1 так і відповідача 2, що позивач не одноразово повідомляв відповідачів про простій автомобілів та вимагав сплати боргових зобов'язань, а також просив відповідача 2 повідомити адресу доставки вантажу. А в повідомленні від 07.11.2012 № 234 позивач вимагав негайно з ним зв'язатись, надати письмові інструкції та сплатити вартість перевезення з простоєм або внести залог.

Суд відмічає, що відповідач 2 відреагував на повідомлення позивача лише 07.11.2012, але зобов'язання щодо сплати заборгованості не виконав.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідач 1 надав до суду докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також надав суду підтвердження того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/103-12 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково та стягнення суми заборгованості з відповідача 2.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" залишити без задоволення.

2. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" та Фізичної особи-підприємця Землина Олександра Степановича задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/103-12 скасувати частково, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути суму заборгованості з відповідача 2.

4. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 5/103-12 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, ідентифікаційний код 32156999) 55014 (п'ятдесят п'ять тисяч чотирнадцять) грн. 54 коп. основного боргу, 92622 (дев'яносто дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 30 коп. штрафу, 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 14 коп. пені, 2968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.»

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, ідентифікаційний код 32156999) 430 (чотириста тридцять) грн. 13 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) на користь Фізичної особи-підприємця Землина Олександра Степановича (63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Комсомольське, вул. К. Маркса, 13, кв. 257, ідентифікаційний номер 2841804350) 430 (чотириста тридцять) грн. 13 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

8. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

9. Матеріали справи № 5/103-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.