Постанова № 33620536, 17.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.09.2013 р. справа №908/2252/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Дучал Н.М., Склярук О.І.

При секретарі: Савченко І.В.за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - довір. №7/5 від 08.01.2013р.від відповідача:Тарасов Д.О. - довір. № 1268 від 15.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Гуляйполе Запорізької областіна рішення господарського суду від Запорізької області 09.08.2013р.у справі№ 908/2252/13 /суддя Азізбекян Т.А./за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя» м. Запоріжжядо відповідачафізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Гуляйполе Запорізької областіпровитребування майна В С Т А Н О В И В:

До Донецького апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Гуляйполе Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2013р. по справі № 908/2252/13 про витребування майна.

Ухвалою від 05.09.2013р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду від 09.08.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. В обґрунтування доводів заявник посилається про безпідставність висновків господарського суду Запорізької області про те, що ТОВ «Айс Запоріжжя» є власником спірного майна; спірне майно знаходиться у відповідача, який незаконно ним заволодів, та це майно визначене індивідуальними ознаками.

Так, відповідач вважає, що позивачем не було надано доказів оплати та передання йому майна за договорами поставки № 19/03/241 від 19.03.2003р., № 170/441/03 від 10.04.2003р., № 352/03 від 02.04.2003р., № ТОВ/0410 (151/10) від 01.07.2010р., № 005/11 від 20.01.2011р.; контрактом №UK/ZP030606/899/03 від 05.06.2003р.; комерційними договорами № 051115 від 21.11.2005р. та № 080131 від 31.01.2008р., яке є предметом розгляду у цій справі. До того ж, апелянт вважає, що інвентаризаційні описи, які позивач надав в підтвердження права власності на спірне майно, не є належними доказами, оскільки ці описи є внутрішніми документами бухгалтерського обліку ТОВ «Айс Запоріжжя».

Також відповідач посилається, що спірне обладнання було передано ФОП ОСОБА_7 04.04.2011р. на підставі договору суборенди низькотемпературних морозильних вітрин № 152/11 від 04.04.2011р., укладеного з ТОВ «Льодовий дім», але не заперечує проти того, що до 04.04.2011р. це майно було у відповідача.

Крім того, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України для фізичної особи-підприємця підтвердженням волевиявлення та укладення правочину є підпис. Проте, в актах прийому-передачі та інвентаризаційному акті немає підпису відповідача, цей факт підтверджує й позивач у своїх поясненнях.

Від ТОВ «Айс Запоріжжя» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний господарський суд залишити рішення суду від 09.08.2013р. без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6. залишити без задоволення.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 обґрунтованою, яка підлягає задоволенню, з урахуванням наступного:

До господарського суду Запорізької області звернувся з позовом ТОВ «Айс Запоріжжя» до ФОП ОСОБА_6 про витребування майна. В обґрунтування позову зазначено наступне: 03.08.2012р. та 02.09.2012р. позивач на підставі актів прийому-передачі основних засобів передав відповідачу низькотемпературні морозильні вітрини у кількості 365 штук. 29.03.2013р. ТОВ «Айс Запоріжжя» направило відповідачу вимогу №7/149 про повернення низькотемпературних морозильних вітрин, але листом від 11.04.2013р. ФОП ОСОБА_6 повідомив про неукладеність договорів оренди цього обладнання. Також позивач зазначив про добровільне повернення відповідачем декілька морозильних вітрин та станом на 01.07.2013р. у останнього залишились вітрини у кількості 321 штуки на загальну суму 749 636,89грн.

З урахуванням цього та на підставі ч. 1 ст. 387, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, ТОВ «Айс Запоріжжя» просив господарський суд Запорізької області вилучити у ФОП ОСОБА_6 низькотемпературні морозильні камери у кількості 321 штук згідно переліку, зазначеному у позовній заяві, на загальну суму 749 636,89грн.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію вимоги № 7/179 від 29.03.2013р., адресованої відповідачу, де зазначено про надання останньому у тимчасове користування низькотемпературних морозильних вітрин на підставі договору оренди у 2012 році. У зв'язку з нецільовим використанням цього майна (через наявність заморожених продуктів та морозива інших торгівельних марок) позивач на підставі ст. 783 ЦК України, посилаючись на дострокове розірвання договору оренди, просив повернути йому протягом 21 календарного дня з дня отримання цієї вимоги на підставі акту прийому-передачі низькотемпературні морозильні вітрини у кількості 324 штуки (а.с.14 т.1).

Доказами фактів передачі відповідачу майна ТОВ «Айс Запоріжжя» вважає акти прийому-передачі основних засобів № 00000000838 від 03.08.2012р. та № 00000000890 від 02.09.2012р. (а.с.16, 17 т.1). Так, за першим актом відповідачу було передано 28 морозильних камер, а за другим - 339 штук. В підтвердження права власності на це майно ТОВ «Айс Запоріжжя» надало інвентаризаційну відомість станом на 02.10.2012р.

У своєму відзиві відповідач заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки позивач на підставі ст. 387 ЦК України просить повернути майно, яке незаконно утримає відповідач, але при цьому посилається про передачу останньому майна на підставі актів прийому-передачі основних засобів. Крім того, у листі від 29.03.2013р. позивач послався на передачу цього майна на підставі договору оренди, але ані відповідачу, ані господарському суду договорів оренди не надав. Тобто на думку ФОП ОСОБА_6, посилання ТОВ «Айс Запоріжжя» на ст. 387 ЦК України є безпідставними.

Також відповідач вказує, що в акті прийому-передачі від 03.08.2012р. не його підпис, в акті від 02.09.2012р. та в інвентаризаційній відомості взагалі відсутній підпис.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 22.07.2013р. господарський суд Запорізької області витребував у позивача документальне обґрунтування, яке підтверджує право власності на спірне обладнання.

В підтвердження права власності ТОВ «Айс Запоріжжя» надало наступні договори (а.с.41-67 т.1):

- договір на поставку № 19/03/241 від 19.03.2003р. на придбання морозильних ларів модель ЕК-47С у кількості 620 штук, модель ЕК-46 у кількості 300 штук та ЕК-37С у кількості 80 штук;

- договір поставки № 170/441/03 від 10.04.2003р. на придбання морозильних ларів Liebherr GTI 4303-1616 748 в кількості 50 штук;

- договір поставки № 352/03 від 02.04.2003р. на придбання морозильних ларів Liebherr GTУ 4302 16 у кількості 100 штук;

- контракт № UK/ZP 030606/899/03 DSL 05.06.2003р., за яким позивач купив морозильні ларі CS 30GT у кількості 180 штук та модель CS40GT у кількості 20 штук;

- комерційний договір № 051115 від 21.11.2005р. на придбання холодильного обладнання ЕК-57С, кл.кл.4+ у кількості 1500 штук, ЕК-67С, кл.кл.4+ у кількості 500 штук, ЕК-41 (Соntour) у кількості 100 штук, CEF-70 (білі) - 2 штуки, SLF-168 (білі) - 2 штуки;

- комерційний договір № 080131 від 31.01.2008р., за яким позивач купив морозильні ларі моделі 306-995 у кількості 1000 штук та моделі 406-995 у кількості 1000 штук;

- договір поставки № ТОВ/0410(158/10) від 01.07.2010р. морозильних вітрин "JUKA" М400Р у кількості 500 штук;

- договір поставки № 005/11 від 20.01.2011р. морозильних вітрин "JUKA" модель М400Р у кількості 270 штук, модель М300Р - 200 штук та модель М200Р - 30 штук.

Щодо ідентифікації цих придбаних морозильних вітрин позивачем було надано інвентарні карти обліку основних засобів.

Вважаючи вищенаведені договори достатніми доказами для визнання права власності позивача на оскаржуване майно, а інвентарні картки підтвердженням індивідуальних ознак майна, що підлягає витребуванню, господарський суд Запорізької області рішенням від 09.08.2013р. задовольнив позов ТОВ «Айс Запоріжжя» в повному обсязі та витребував у ФОП ОСОБА_6 низькотемпературні морозильні вітрини у кількості 321 штуки на загальну суму 749 636,89грн.

Але з такими висновками господарського суду Запорізької області не може погодитись колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «Айс Запоріжжя» просить суд витребувати майно у відповідача на підставі ст. 387 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Однієї з ознак витребування за цією статтею майна є доведеність позивачем права власності на це майно та індивідуальність кожної речі (морозильних вітрин).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як зазначено вище в підтвердження права власності на майно позивачем були надані копії договорів поставки, комерційних договорів, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу. Враховуючи вимоги параграфу 1 глави 54 «Купівля-продаж» розділу ІІІ Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити товар, а продавець повинен поставити товар. Факт передачі товару покупцеві підтверджується відповідним актом прийому-передачі товару.

Однак проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила факт недоведеності з боку позивача щодо оплати низькотемпературних морозильних вітрин за вищевказаними договорами купівлі-продажу, а також недоведеності фактів прийому-передачі ТОВ «Айс Запоріжжя» морозильних вітрин від продавців.

Згідно ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

У ч. 2 цієї статті зазначено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

З вище перелічених договорів поставки (купівлі-продажу - а.с.41-67 т.1) вбачається про придбання морозильних вітрин певної моделі з зазначенням загальної їх кількості без будь-якої конкретизації (індивідуальність) кожної придбаної вітрини кожної конкретної моделі.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що цими договорами визначені лише родові ознаки (зазначення марки та моделі) морозильних вітрин, тобто не можливо індивідуалізувати одну придбану вітрину з поміж інших вітрин в межах одного договору поставки.

Посилання позивача на інвентарні картки обліку основних засобів, як на індивідуалізацію кожної морозильної вітрини, не може бути належним та допустимим доказом у цій справі, оскільки ці картки є засобами внутрішнього бухгалтерського обліку на товаристві, які на протязі ведення підприємством господарської діяльності можуть змінюватись.

Таким чином, ТОВ «Айс Запоріжжя» не довело належними та допустимими доказами право власності на майно та наявність індивідуальних ознак майна, що підлягало витребуванню у відповідача.

Згідно положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Господарським судом встановлено, що у листі № 7/149 від 29.03.2013р., адресованому відповідачу, ТОВ «Айс Запоріжжя», посилаючись на договір оренди 2012р. та передачу у тимчасове користування низькотемпературних морозильних вітрин, вимагало на підставі ст.783 ЦК України (дострокове розірвання договору оренди) ці вітрині у кількості 324 штук повернути (а.с.14 т.1). Крім того, в підтвердження передання відповідачу витребуваного майна позивачем були надані акти прийому-передачі основних засобів № 00000000838 від 03.08.2012р. та № 00000000890 від 02.09.2012р. (а.с.16-20 т.1).

У додаткових поясненнях від 08.08.2013р. ТОВ «Айс Запоріжжя» посилається, що починаючи з 2002р. позивач передавав відповідачу низькотемпературні морозильні вітрини в користування для реалізації морозива ТМ «Айс», що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані та скріплені печаткою ОСОБА_6 Протягом періоду дії договірних відносин договору поставки та оренди періодично переукладались як з метою приведення господарських відносин до вимог чинного законодавства, так і зв'язку зі зміною формату та умов відносин. Оскільки низькотемпературні морозильні вітрини продовжували знаходитись у користуванні дистриб'юторів, в т.ч. ФОП ОСОБА_6, переукладення договорів оренди з підписанням актів приймання-передачі здійснювалась, здебільшого без фактичного переміщення обладнання. Акти приймання-передання обладнання від 03.08.2012р., від 02.09.2012р. та інвентаризаційний опис від 14.11.2012р. скріплені печаткою ОСОБА_6 Акт приймання-передачі від 03.08.2012р. скріплений печаткою ФОП ОСОБА_6 та підписаний його дружиною ОСОБА_7, з якою ТОВ «Айс Запоріжжя» також має договірні відносини. Вказані акти приймання-передачі містять відомості про всі низькотемпературні морозильні вітрини, які з 2002р. передавались відповідачу як за договорами оренди, так і суборенди.

Так у ст. 387 ЦК України йде мова про право власника на віндикаційний позов. Віндикаційним є позов власника, що не володіє, до не власника, що незаконно володіє, про вилучення майна в натурі. Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами. Віндикувати можна лише індивідуально-визначене майно, що випливає із сутності даного позову, спрямованого на повернення власнику саме того майна, що вибуло з його володіння. Власник може вимагати повернення свого майна за цим позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно. Якщо ж володілець володіє чужим майном на законних підставах, то власник не може витребувати свою річ з такого володіння шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про безпідставність посилань позивача щодо незаконного утримання ФОП ОСОБА_6 низькотемпературних морозильних вітрин у кількості 321 штуки, оскільки позивач сам посилається про наявність між сторонами орендних правовідносин. Відсутність письмового договору оренди за підписами обох сторін не спростовує відсутність фактичних орендних правовідносин між цими сторонами. В актах прийому-передачі майна є посилання про те, що майно передавалось в оренду.

Отже, з урахуванням вимог ст.ст. 387, 1212 ЦК України позивач, навпаки, не довів незаконність утримання переданого ним в оренду майна, а підтвердив факт існування між сторонами орендних правовідносин.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарський суд Запорізької області з порушенням норм матеріального права задовольнив позовні вимоги ТОВ «Айс Запоріжжя» про витребування у ФОП ОСОБА_6 майна, тому рішення суду від 09.08.2013р. у справі № 908/2252/13 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Оскільки апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 підлягає задоволенню в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладається на позивача - ТОВ «Айс Запоріжжя» у сумі 7 496,37грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Гуляйполе Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2013р. у справі № 908/2252/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2013р. у справі №908/2252/13 скасувати.

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя» м. Запоріжжя до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Гуляйполе Запорізької області про витребування майна відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя» м. Запоріжжя (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100, код ЄДРПОУ 31975910, п/р № 26001962491096 у відділенні ПАТ "ПУМБ" "РЦ в м. Запоріжжя", МФО 334851) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Гуляйполе Запорізької області (21036, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 7 496,37грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

О.І. Склярук

Надруковано: 5 прим.:

1скаржнику

1. позивачу

1. ДАГС

1. до справи

1. ГСЗО