Рішення № 33620516, 19.09.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 925/1437/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ромашина С.В. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ",

м. Бориспіль, Київська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний

племзавод "Золотоніський", с. Піщане, Золотоніський район,

Черкаська область

про стягнення 20 936 грн. 50 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" про стягнення 20 936 грн. 50 коп., в тому числі: 18 631 грн. 75 коп. основний борг, 1 908 грн. 92 коп. пеня та 395 грн. 83 коп. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору п/о №05995 від 01 січня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2013 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19 вересня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2013 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 вересня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1437/13.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" (покупець) було укладено договір п/о №05995.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти й оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках і/або накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.2. договору поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, постачальник (за своїм місцезнаходженням) надає покупцеві рахунок і накладну на продукцію, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції. Вся продукція, поставлена постачальником покупцеві в період дії цього договору, і/або сплачена покупцем в період дії цього договору, вважається продукцією, поставленою/оплаченою в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав повністю та поставив відповідачу товар на загальну суму 334 769 грн. 25 коп.

Однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 316 137 грн. 50 коп.

Неоплаченим залишився товар на загальну суму 18 631 грн. 75 коп. поставлений згідно наступних накладних:

- №11124/06 від 14 листопада 2012 року на суму 15 120 грн. 86 коп. (оплату за вказаною накладною здійснено частково в розмірі 181 грн. 14 коп., в зв'язку з чим борг складає 14 939 грн. 72 коп.);

- №11214/06 від 16 листопада 2012 року на суму 2 162 грн. 03 коп.;

- №12154/06 від 21 грудня 2012 року на суму 1 530 грн. 00 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у вищенаведених видаткових накладних та довіреностями на отримання ТМЦ від 17 грудня 2012 року №1168 та від 14 листопада 2012 року №1047.

Сума основного боргу визнана відповідачем, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року.

В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 18 631 грн. 75 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору п/о №05995 від 01 грудня 2012 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.1. договору визначено, що покупець здійснює оплату за кожну партію продукції на протязі 20 днів з дати поставки цієї партії товару.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених умов договору відповідач повинен здійснити оплату за накладними:

- №11124/06 від 14 листопада 2012 року до 04 грудня 2012 року;

- №11214/06 від 16 листопада 2012 року до 06 грудня 2012 року;

- №12154/06 від 21 грудня 2012 року до 10 січня 2013 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 18 631 грн. 75 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 5.3. договору поставки передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати товару, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.

Позивачем на підставі п. 5.3. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 908 грн. 92 коп. пені, а саме:

розмір пені нарахований на суму боргу 14 939 грн. 72 коп. (вартість товару поставленого за накладною від 14 листопада 2012 року з урахуванням здійснених проплат) за період з 05 грудня 2012 року по 22 серпня 2013 року складає 1 536 грн. 09 коп.;

розмір пені нарахований на суму боргу 2 162 грн. 03 коп. (вартість товару поставленого за накладною від 16 листопада 2012 року) за період з 07 грудня 2012 року по 22 серпня 2013 року складає 224 грн. 31 коп.;

розмір пені нарахований на суму боргу 1 530 грн. 00 коп. (товар поставлений за накладною від 21 грудня 2012 року) за період з 11 січня 2013 року по 22 серпня 2013 року складає 148 грн. 52 коп.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки сторонами було визначено інший строк нарахування штрафних санкцій (понад строки передбачені ч.6 ст. 232 ГК України), то нарахування пені за весь період прострочення сплати не суперечить вимогам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3." судом встановлено, що розмір пені нарахований за період з 11 січня 2013 року по 22 серпня 2013 року на суму боргу 1 530 грн. 00 коп. складає 137 грн. 32 коп., решта суми пені нарахована вірно.

Таким чином сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 897 грн. 72 коп., в решті стягнення пені в розмірі 11 грн. 20 коп. слід відмовити.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 395 грн. 83 коп. - 3% річних нарахованих наступним чином:

розмір 3% річних нарахований на суму боргу 14 939 грн. 72 коп. (товар поставлений за накладною від 14 листопада 2012 року) за період з 05 грудня 2012 року по 22 серпня 2013 року складає 320 грн. 39 коп.;

розмір 3% річних нарахований на суму боргу 2 162 грн. 03 коп. (товар поставлений за накладною від 16 листопада 2012 року) за період з 07 грудня 2012 року по 22 серпня 2013 року складає 46 грн. 01 коп.;

розмір 3% річних нарахований на суму боргу 1 530 грн. 00 коп. (товар поставлений за накладною від 21 грудня 2012 року) за період з 11 січня 2013 року по 22 серпня 2013 року складає 29 грн. 43 коп.

Водночас слід зазначити, що розмір 3% річних нарахований за період з 11 січня 2013 року по 22 серпня 2013 року на суму боргу 1 530 грн. 00 коп. складає 28 грн. 17 коп., решта розрахунків 3% річних вірна.

З урахуванням вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню 394 грн. 57 коп. 3% річних, в решті стягнення 1 грн. 26 коп. 3% річних слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Що стосується клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а за їх відсутності - на рухоме та не рухоме майно слід зазначити наступне:

Згідно підпункту 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову судовий збір справляється в розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати.

Ухвалою суду від 10 вересня 2013 року було зобов'язано позивача надати суду докази сплати судового збору в частині розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи, як це зокрема зазначається в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23 травня 2012 року за № 01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір".

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що остання задоволенню не підлягає, оскільки до заяви не додано належних доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, зокрема доказів того, що відповідач намагається відчужити належне йому майно, або в інший спосіб позбутися своїх активів.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору в частині розгляду клопотання про забезпечення позову слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 66, 67, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський", вул. Шевченка, 61, с. Піщане, Золотоніського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 33418504 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ", вул. Зої Космодем'янської, 17, м. Бориспіль, Київської області, ідентифікаційний код 25272811 - 18 631 грн. 75 коп. - основного боргу, 394 грн. 57 коп. 3% річних, 1 897 грн. 72 коп. пені та 1 719 грн. 47 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

4. Клопотання позивача про забезпечення позову залишити без задоволення.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ", вул. Зої Космодем'янської, 17, м. Бориспіль, Київської області, ідентифікаційний код 25272811 - 1 720 грн. 50 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області (вул. Котляревського, 2, м. Бориспіль, Київської області, 08300) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 23 вересня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович