Рішення № 33620340, 16.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2013 року Справа № 913/2199/13

Провадження №17/913/2199/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ

до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 764 440 грн. 90 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Григор'єв О.М., довіреність № 600 від 01.10.2012;

від відповідача - Косторна І.О., довіреність № 20/658 від 12.03.2013.

У судовому засіданні 12.09.2013, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 16.09.2013 на 12 год. 00 хв.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за активну електричну енергію за період вересень 2012 року - березень 2013 року у сумі 636464,53 грн., пені у сумі 123714,49 грн., 3% річних у розмірі 3656,71 грн., інфляційні нарахування у сумі 605,17 грн., за договором про постачання електричної енергії №71 від 02.10.2009.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2013 надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що зменшує позовні вимоги, та просить суд:

- стягнути з відповідача борг за активну електричну енергію, поставлену у лютому - березні 2013 року в сумі 558411,53 грн., пеню у сумі 123714,49 грн., 3% річних у розмірі 3656,71 грн. та інфляційні нарахування у сумі 605,17 грн.

Оскільки діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, то суд з урахуванням суті такої заяви розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог та приймає до розгляду.

Відповідач 12.09.2013 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує проти наявності боргу, посилається на скрутне фінансове становище, в тому числі у зв'язку зі значною заборгованістю населення. А також подав клопотання про зменшення розміру пені на 50%, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (позивач у справі), як Постачальником, та Комунальним підприємством «Рубіжанське виробниче водопровідно-каналізаційного господарства» (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір №71 від 02.10.2009 на постачання електричної енергії (далі - Договір), за яким Постачальник зобов'язується постачати електричну енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику її вартість.

17.04.2012 між сторонами був укладений договір № 71-2 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти.

У відповідності з п. 8 Додатку «Порядок розрахунків» до Договорів, розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки Постачальника.

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги у повній мірі та поставлено у лютому - березні 2013 року електричну енергію відповідачу.

Однак, відповідачем умови Договору по сплаті спожитої активної електроенергії у встановлені строки не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги, надані у лютому - березні 2013 року у сумі 558411,53 грн., яку відповідач не погасив у строк, зазначений у п. 8 Додатку «Порядок розрахунків» до Договорів.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 123714,49 грн., 3% річних у розмірі 3656,71 грн., інфляційні нарахування у сумі 605,17 грн. за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти наявності боргу, посилається на скрутне фінансове становище, в тому числі у зв'язку зі значною заборгованістю населення. А також подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання у лютому - березні 2013 року позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату на суму 558411,53 грн. (а.с.53-64). Однак, зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами. З огляду на викладене, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 55841,53 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 123714,49 грн., нарахованої на борг за поставлену електроенергію у листопаді-грудні 2011 року, березні-грудні 2012 року та січні-лютому 2013 року, за періоди, згідно наданого розрахунку.

Сума боргу за спожиту активну електроенергію за вказаний період (листопад-грудень 2011 року, березень-квітень 2012 року), на яку нарахована пеня, стягнута за рішенням господарського суду Луганської області №3/5014/2033/2012 від 28.08.2012.

Вищезазначене рішення суду є таким, що набрало законної сили, тому в частині з'ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішення у справі №3/5014/2033/2012 , що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, вказані суми боргу були погашені відповідачем з простроченням платежу, тому позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення пеню на борг за листопад-грудень 2011 року, березень-квітень 2012 року, за період до моменту такого погашення.

Щодо боргу за електроенергію, спожиту у січні-лютому 2013 року, на який позивач також нараховує пеню, то він існував у період нарахування пені і суд дійшов висновку про правомірність такого нарахування.

Водночас, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії (відсоток населення у загальній кількості споживачів складає 84%, яке споживає 94% послуг з централізованого водопостачання та водовідведення).

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення на 50 % до 61857,25 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

Позивач також просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 605,17 грн. та 3% річних у сумі 3656,71 грн. за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 605,17 грн. та 3% річних у сумі 3656,71 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 558411,53 грн., пені у сумі 61857,24 грн., 3% річних у розмірі 3656,71 грн., інфляційні нарахування у сумі 605,17 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі на підставі статті 49 ГПК України.

Судовий збір при зменшенні позовних вимог повертається позивачу в частині зменшення відповідно до статті 7 Закону України „Про судовий збір" в сумі 1561,06 грн.

Крім того, позивачем при поданні позову було надмірно сплачено судовий збір в сумі 3698,80 грн., який також підлягає поверненню.

Питання про повернення судового збору в сумі 5259,86 грн. буде вирішено в ухвалі суду від 23.09.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, вул. Менделєєва, б. 49, ідентифікаційний код 32026192 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

- борг за активну електроенергію у сумі 558411,53 на п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260303289060 у філії ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;

- пеню у сумі 61857,24 грн., 3% річних у розмірі 3656,71 грн., інфляційні нарахування у сумі 605,17 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 13727,76 грн. на п/рахунок № 2600518818 у ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 23.09.2013.

Суддя О.С. Фонова