Рішення № 33620080, 23.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2013р. Справа № 905/5228/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство

«Паладіум», ЄДРПОУ 25009137, м.Нікополь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних

матеріалів «Астор», ЄДРПОУ 32794459, м.Донецьк

про стягнення 30037 грн. 16 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Можарова З.М.-по дов., Коваленко О.О.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Паладіум», м.Нікополь, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 30037,16 грн., у тому числі основний борг в сумі 28607,16 грн. та штрафні санкції в сумі 1430,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару, отриманого внаслідок досягнення домовленності за договором №05032013 від 05.03.2013р.

Відповідач надав відзив на позов від 06.08.2013р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність в нього будь-яких зобов'язань перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Виходячи зі змісту позовної заяви, наприкінці лютого 2013р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією про постачання затвору дискового батерфляй D376KE71 DN80 в кількості 2 шт., затвору дискового батерфляй D375KN77 DN300 в кількості 1 шт., затвору дискового батерфляй D375XE69 DN50 в кількості 2 шт. Як вказує позивач, звернення відбувалося шляхом телефонних перемовин представника відповідача з представником позивача. Позивач погодився на пропозицію відповідача поставити товар та в адресу відповідача електронними засобами зв'язку був направлений рахунок №110 від 26.02.2013р. В свою чергу, відповідач запропонував здійснити поставку товару на підставі письмового договору та направив за допомогою електронних засобів зв'язку 06.05.2013р. сканкопію підписаного на кожній сторінці та скріпленого печаткою відповідача договору №05032013 датованого 05.03.2013р., сканкопію підписаної та скріпленої печаткою відповідача специфікації №1 від 05.03.2013р., яка є додатком до договору №05032013 від 05.03.2013р., відповідно до якої був визначений перелік товару, який повністю співпадав з раніше виставленим позивачем рахунком.

Як стверджує позивач, за допомогою компанії перевізника ТОВ «ТК «САТ» ним було здійснено постачання переліченого вище товару на адресу відповідача на ім'я визначеної відповідачем особи (Комаров Р.Ю.). Одночасно з товаром позивачем був доданий підписаний з його боку та скріплений печаткою примірник договору та інші первинні бухгалтерські документи для здійснення відображення даної операції. Відповідно до інформації наданої ТОВ «ТК «САТ» та копії ТТН №НК 2000743 від 05.04.2013р. представник відповідача Комаров Р.Ю. 09.04.2013р. здійснив отримання товару. Після цього в порушення п.2.4 договору відповідач протягом 3 днів з моменту поставки не здійснив розрахунок за поставлений товар, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 28607,16 грн.

Крім цього, на підставі п.6.5 договору №05032013 від 05.03.2013р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1430,00 грн.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві від 06.08.2013р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Як вказувалося вище, обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар позивач посилається на виникнення у відповідача даного зобов'язання внаслідок досягнення сторонами згоди щодо постачання цього товару у договорі №05032013 від 05.03.2013р. та у зв'язку з фактичним отриманням відповідачем цього товару.

За змістом ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно із ч.2 ст.181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем при направленні товару на адресу відповідача був направлений підписаний та скріплений печаткою ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Паладіум» примірник відповідного договору.

Доказів наявності згоди відповідача на укладання цього договору або надсилання позивачу будь-якої відповіді щодо підписання цього договору до матеріалів справи не надано.

Одночасно, позивачем до матеріалів справи також надано сканкопії договору поставки №05032013 від 05.03.2013р. (а.с.12-15), специфікації №1 від 05.03.2013р. до договору (а.с.16). Згідно з преамбулою вказаного договору останній укладається між позивачем та відповідачем щодо постачання продукції. При цьому, на вказаних сканкопіях договору та специфікації міститься факсимільний відбиток печатки та підпис директора ТОВ «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор».

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив факт підписання з його боку комерційним директором товариства Ляховим Л.М. проекту цього договору та направлення його електронною поштою на адресу позивача.

Проте, як встановлено, матеріали справи не містять жодних письмових доказів направлення відповідачем на адресу позивача двох примірників оригіналу цього договору, підписаного з боку відповідача, як це передбачено ст.181 Господарського кодексу України. Як наслідок, у справі також відсутні докази належного оформлення цього договору позивачем.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу україни, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір згідно із ст.640 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доказів досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору поставки спірного товару (як за договором №05032013 від 05.03.2013р., так і за договором, направленим на адресу відповідача разом з товаром) до матеріалів справи не надано.

Посилання позивача на укладання договору поставки між сторонами у спрощений спосіб, за висновками суду, також є недоведеними.

Так, стаття 181 Господарського кодексу України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До матеріалів справи позивачем додано рахунок на оплату №110 від 26.02.2013р. Проте, наявності будь-яких зустрічних дій з боку відповідача на оплату даного рахунку судом не встановлено.

Згідно товаро-транспортної накладної №НК2000743 від 05.04.2013р., на яку посилається позивач в якості підтвердження факту прийняття товару відповідачем, позивачем було відправлено вантаж - запчастини вагою 105 кг на ім'я одержувача Комарова Р.Ю.

В листі ТОВ «ТК САТ» від 14.05.2013р. №1579 перевізником повідомлено позивача про отримання Комаровим Р.Ю. запчастин 09.04.2013р. згідно з товарно-транспортною накладною №НК2000743 від 05.04.2013р.

Будь-які докази, які б підтверджували наявність у Комарова Р.Ю. повноважень на прийняття товару за накладною №НК2000743 від 05.04.2013р. від імені ТОВ «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор» до матеріалів справи не надано.

Одночасно, відсутні будь-які первісні документи, що підтверджували б факт отримання товару ТОВ «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор». Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2013р.-26.07.2013р. у бухгалтерському обліку відповідача відсутня заборгованість перед позивачем в сумі 28607,16 грн.

З урахуванням викладеного, відсутні будь-які підстави вважати укладеним у спрощений спосіб договір поставки між позивачем та відповідачем.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Як вказувалось вище, за змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем має бути доведено факт постачання товару відповідачу та виникнення у останнього обов'язку зі сплати його вартості.

Як вказувалось вище, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 28607,16 грн. заявлені позивачем внаслідок досягнення сторонами домовленності за договором №05032013 від 05.03.2013р.

Проте, за відсутністю між сторонами укладеного договору, недоведеною є й наявність у відповідача обов'язку зі сплати вартості товару позивача та, як наслідок, порушення цього обов'язку.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених в ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 28607,16 грн. є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

Крім суми основного боргу, позивачем згідно п.6.5 договору №05032013 від 05.03.2013р. також заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1430,00 грн.

Враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов'язків, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1430,00 грн. також підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір, витрати по сплаті вартості послуг адвоката підлягають віднесенню на позивача повністю.

Заява від 10.09.2013р. №13/09/1 адвоката Авдієнко О.А. про перенесення судового розгляду на термін не менше двох місяців у зв'язку з перебуванням адвоката на стаціонарному лікуванні травм підлягає залишенню без задоволення.

Зокрема, згідно із ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір по справі має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Як встановлено, позовна заява надійшла до суду 22.07.2013р. (штамп вхідної кореспонденції №8731/13 від 22.07.2013р.), внаслідок чого даний спір має бути вирішений судом в строк до 23.09.2013р.

Згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Матеріали справи не містять клопотань сторони про продовження строків розгляду даної справи, внаслідок чого подальше відкладення розгляду справи є неправомірним.

При цьому, судом також прийнято до уваги той факт, що згідно із ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Тобто, представляти інтереси юридичної особи в господарському суді можуть не лише адвокати, а й керівники, інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 28, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Паладіум», м.Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 30037 грн. 16 коп., у тому числі основний борг в сумі 28607 грн. 16 коп. та штрафні санкції в сумі 1430 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 23.09.2013р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина