Рішення № 33620018, 19.09.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.2013Справа № 901/1365/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс»

(вул. Солом'янська, 11, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код 33500195)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАН-КРИМ»

(вул. Галерейна, 22, м. Феодосія, АР Крим, 98100, ідентифікаційний код 32085677)

про стягнення заборгованості у розмірі 174 137,90 грн.

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача - Дряхлов Є.О., довіреність від 21.06.2013 № 44, дійсна до 31.12.2013;

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» (далі - Позивач), звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАН-КРИМ» (далі - Відповідач) про стягнення 174 137, 90 грн. залишку безпроцентної цільової позики.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 14.05.2013.

Ухвалами суду розгляд справи відкладався, а саме: від 14.05.2013 на 27.05.2013, від 27.05.2013 на 11.06.2013.

Ухвалою суду від 12.06.2013 справу прийнято до провадження судді Доброрез О.І. та призначено до розгляду на 02.07.2013.

12.06.2013 загальними зборами учасників ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «РН КОММЕРС» (т. I а.с. 88-93), яке було зареєстровано 14.06.2013, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /т. I а.с. 96-97/.

Ухвалами суду розгляд справи відкладався, а саме: від 02.07.2013 на 18.07.2013, від 18.07.2013 на 08.08.2013, від 08.08.2013 на 15.08.2013.

Ухвалою суду від 12.08.2013 справу прийнято до провадження судді господарського суду Автономної Республіки Крим Шаратова Ю.А. та призначено її розгляд на 02.09.2013.

Ухвалою суду від 02.09.2013 розгляд справи відкладено до 19.09.2013.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, частину першу статті 193, статтю 216 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов'язку з повернення суми залишку позики за Договором безпроцентної цільової позики від 06.08.2009 № 0030-09/СЛ.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно /т. I а.с. 138/. Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву від 27.05.2013, в якому він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі /т. I а.с. 75-76/. Окрім того, Відповідачем надано суду письмові пояснення від 02.09.2013, та додаткові письмові пояснення від 13.09.2013 /т. I а.с. 130-131, 147-148/. Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач зазначає про недопустимість в якості доказу паспорту якості від 27.04.2011 № 270411/11 через те, що його копія, яка наявна в матеріалах справи не містить печатки лабораторії ТОВ «Інспекторат-Україна».

Окрім того, Відповідач вказує на те, що за Договором безпроцентної цільової позики від 06.08.2009 № 0030-09/СЛ Позивач зобов'язався передати ТОВ «Атан-Крим» грошові кошти в сумі 1 515 000,00 грн., оскільки умовою надання коштів було оформлення шести автозаправних станцій Відповідача у відповідності стандартам, узгодженим в договорі № 0001-08/СЛ, про надання дозволу на користування знаком для товарів й послуг «ТНК». Проте, Позивачем було перераховано лише 252 000,00 грн., що, на думку Відповідача, означає прострочення кредитора з виконання господарського зобов'язання, а відтак, ТОВ «Атан-Крим» не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором, та, з урахуванням положень частин першої та другої статті 221 Господарського кодексу України, повинен відповідати за виконання свого зобов'язання лише після закінчення прострочення кредитора.

Відповідач також зазначає про відсутність доведених порушень цільового використання позики. Також Відповідач посилається на використання ним позики на переоформлення АЗС, розташованої в м. Сімферополі по вул. Севастопольській, 260, що підтверджується перерахуванням коштів, а саме: платіжним дорученням № 14409 від 16.12.2009 на суму 50 000,00 грн. з призначенням платежу - за переобліцовку АЗС; платіжним дорученням № 1396 від 22.02.2010 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу - за переобліцовку АЗС; платіжним дорученням № 2402 від 25.03.2010 на суму 96 400,00 грн. з призначенням платежу - за пілон «ТНК». Відповідач вважає неправомірним посилання Позивача на складання паспорту якості № 270411/11 від 27.04.2011, як на обставину нецільового використання коштів, оскільки, на його думку, це відбулось вже після взаємного фактичного виконання сторонами усіх основних умов договору, зокрема, переоформлення АЗС та перерахування позики 24.11.2009, а неодноразове витрачання одних й тих самих грошових коштів є неможливим.

Позиція Відповідача полягає також у тому, що в наслідок ухилення Позивача від підписання актів введення в експлуатацію переоформлених АЗС, за наявності факту перерахування позики, тобто недобросовісного перешкоджання настанню обставини, з якою сторони пов'язували виникнення певних правових наслідків, з урахуванням положень статті 212 Цивільного кодексу України, обов'язки ТОВ «Атан-Крим» за договором позики вважаються виконаними належним чином.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог також з підстави, що, на його думку, Позивач має право вимагати повернення суми позики лише після строку користування нею за договором, тобто лише після 30.08.2014.

Заперечення проти позову також обґрунтовуються твердженням про те, що пальне, невідповідність якості якого було встановлено паспортом від 27.04.2011 № 270411/11, було придбано Відповідачем у Позивача за договором постачання нафтопродуктів від 22.12.2010 № 0147-10/ПНБ.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2008 між Позивачем та Відповідачем укладено Субліцензійний договір про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг № 0001-08 СЛ /т. II а.с.4-165/. Предметом цього договору, згідно із пунктами 1.1, 1.2, 1.3, є надання ліцензіату (Відповідачу) за винагороду на строк до 18.01.2013 невиключної ліцензії на використання знаку для товарів та послуг, який охороняється Свідоцтвом № 19697, виданим 15.05.2001 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, на автозаправних станціях/комплексах, об'єктах рухомого майна - одяг обслуговуючого персоналу, та нерухомого майна - зовнішні та/або внутрішні елементи оформлення АЗС, які є власністю Відповідача та/або знаходяться у правомірному користуванні в АР Крим, Україна. Пунктом 3.1.9 вказаного договору встановлено обов'язок ТОВ «Атан-Крим» забезпечувати (зберігати) якість бензинів (моторних), палива (дизельного), масел моторних, відповідно до нормативно-правових документів, які діють на території України, дотримуватись в своїй діяльності вимог ГОСТ 2517-85 «Нафта та нафтопродукти. Методи відбору проб».

06.08.2009 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір безпроцентної цільової позики від № 0030-09/СЛ (далі - Договір позики від 06.08.2009) /т. I а.с. 13-19/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.3, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1 Договору позики від 06.08.2009 приймаючи до уваги, укладений між сторонами субліцензійний договір про надання дозволу на використання знака для товарів та послуг № 0001-08 СЛ від 18.01.2008, з метою стимулювання абсолютного виконання позичальником (Відповідачем) зобов'язань за субліцензійним договором, позикодавець (Позивач) фінансує Відповідача в порядку надання цільових позик, шляхом передання у власність позичальника грошових коштів, на загальну суму 1 515 000,00 грн., виключно за умови належного переоформлення позичальником автозаправних станцій, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався використовувати позику за цільовим призначенням та погасити (повернути) її позикодавцю, на умовах передбачених договором. Сума позики по відповідній АЗС надається позичальнику протягом шістдесяти календарних днів з дати підписання сторонами акту введення в експлуатацію цієї АЗС. Строк погашення суми позики по відповідній АЗС становить п'ятдесят вісім календарних місяців з дати перерахування позикодавцем суми позики на поточний рахунок позичальника.

У пункті 1.4 Договору позики від 06.08.2009 визначено перелік з шести автозаправних станцій по яким надається позика, зокрема, АЗС, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260, виїзд на Севастополь, зліва, із зазначенням суми позики по цій АЗС у розмірі 252 500,00 грн.

Платіжним дорученням від 24.11.2009 № 8283 Позивач перерахував Відповідачу суму у розмірі 252 500,00 грн. із призначенням платежу «перерахування безпроцентного цільового займу відповідно до п. 2.2 договору безпроцентної цільової позики від № 0030-09/СЛ від 06.08.09 (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260)» /т. I а.с.20/. Ця обставина не заперечується й Відповідачем.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною третю статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 605 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

У пункті 3.2 Договору позики від 06.08.2009 сторони відступили від положень актів цивільного законодавства, що регулюють відносини позики, та встановили умови, за наявності яких, обов'язок позичальника із повернення суми позики може бути припинений внаслідок звільнення (прощення боргу) Позивачем. Зокрема, за вказаними умовами, у випадку використання позики відповідно до цільового призначення, вказаного в п. 1.3.1 і п. 1.3.2 цього договору, сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю, підлягає автоматичному погашенню (зменшенню) щомісячно по кожній АЗС, починаючи з дати надання позики за наступною формулою: M = S/N, де M - сума в гривнях, на яку погашається (зменшується) поточна сума позики по відповідній АЗС; S - сума позики, що надана позичальнику по відповідній АЗС; N - кількість календарних місяців між датою надання позики позичальнику та строком погашення позики відповідно до пункту 3.1 цього договору, тобто п'ятдесят вісім календарних місяців з дати перерахування позикодавцем суми позики на поточний рахунок позичальника. У випадку використання суми позики по відповідні АЗС згідно із цільовим призначенням, визначеним в п.1.3.1 і п. 1.3.2 цього договору, до моменту настання строку погашення позики, позичальник звільняється від обов'язків з погашення (повернення) такої суми позики, окрім випадків, вказаних в цьому договорі.

Пунктом 3.3 Договору позики від 06.08.2009 встановлено обов'язок Відповідача погасити (повернути) Позивачу суму позики по відповідній АЗС у випадку недотримання ним цільового призначення позики, вказаного у п. 1.3.1 та/або п.1.3.2 цього договору. Сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю, розраховується виходячи із наступної формули: V = S - (t * S / N), де V - сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю по відповідній АЗС; S - сума позики, яка надана позичальнику; t - кількість календарних місяців з дати надання позики позичальнику до моменту недотримання цільового призначення позики; N - кількість календарних місяців між датою надання позики позичальнику та строком погашення позики позичальником відповідно до п. 3.1 договору. При цьому, сума позики, згідно із пунктом 3.4 вказаного договору, повертається (погашається) позикодавцю шляхом перерахування позичальником грошових коштів в безготівкову порядку на поточний банківський рахунок позикодавця не пізніше трьох робочих днів з дати порушення цільового призначення позики, вказаного в п. 1.3.1 та/або п. 1.3.2 цього договору.

Суд не приймає до уваги довід Відповідача про відсутність доведених порушень цільового використання позики з огляду на наступне.

Цільовим призначенням позики згідно із підпунктами 1.3.1, 1.3.2 пункту 1.3 Договору позики від 06.08.2009 є: забезпечення відповідності АЗС вимогам Додатку № 3 і Додатку № 3.1 до субліцензійного договору, протягом періоду між датою підписання сторонами акта введення в експлуатацію та строком погашення позики, вказаним у пункті 3.1 цього договору, відповідно до положень сублензійного договору; забезпечення якості товарів, на АЗС відповідно до умов субліцензійного договору.

Судом встановлено, що 25.04.2011 ТОВ «Інспекторат Україна» було здійснено відбирання проб нафти та нафтопродуктів на АЗС, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260, виїзд на Севастополь, зліва, та належить ТОВ «Атан-Крим», про що складено відповідний акт № 89 /т. II а.с.166/. За наслідками лабораторних випробувань відібраних проб ТОВ «Інспекторат Україна» було видано паспорт якості від 27.04.2011 № 270411/11, згідно із яким проба дизельного палива поліпшеної якості (Євро) марка Е вид II, відібрання якої на АЗС оформлено актом від 25.04.2011 № 49, по перевіреним показникам не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 за показниками: «Вміст сірки», «Гранична температура фільтрованості» /т. II а.с.167/.

Отже, з 27.04.2011, дати виявлення порушення Відповідачем цільового призначення позики, передбаченого підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 Договору позики від 06.08.2009, у ТОВ «Атан-Крим» виник обов'язок, встановлений пунктом 3.3 вказаного договору, з погашення (повернення) Позивачу суми позики по АЗС, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260, виїзд на Севастополь, зліва. З огляду на наведене, суд не приймає до уваги довід Відповідача щодо виникнення права у Позивача на повернення суми позики лише після строку користування нею за договором, тобто лише після 30.08.2014.

Сума позики, яка підлягає поверненню Позивачу становить 174 137,90 грн., та з урахуванням пункту 3.3 Договору позики від 06.08.2009, розраховується наступним чином: 252500,00 - 18 X 252500,00 / 58 = 174 137,90. Де, 252500,00 грн. - сума позика перерахована за платіжним дорученням від 24.11.2009 № 8283; 18 - кількість місяців за період з 24.11.2009, дати надання позики, до 27.04.2011, дати складання паспорту якості від 27.04.2011 № 270411/11; 58 місяців - строк погашення позики відповідно до пункту 3.1 Договору позики від 06.08.2009.

Суд не приймає довід Відповідача про недопустимість в якості доказу паспорту якості від 27.04.2011 № 270411/11 через відсутність на його копії печатки лабораторії ТОВ «Інспекторат-Україна», оскільки в судовому засіданні судом було досліджено оригінал вказаного документу, та встановлено, що він містить вказану печатку. Копію належної якості вказаного документу було долучено до матеріалів справи /т. II а.с.167/.

Суд вважає безпідставним довід ТОВ «Атан-Крим» про відсутність у нього обов'язку з повернення суми позики через наявність прострочення кредитора, яке Відповідач вбачає в перерахуванні йому лише частини суми позики у розмірі 252 500,00 грн., у той час коли Договором позики від 06.08.2009 було передбачено надання позики в сумі 1 515 000,00 грн. По-перше, пунктом 2.2 вказаного договору передбачено надання суми позики окремо по кожній АЗС із вказаних у пункті 1.4, зокрема, у розмірі 252 500,00 грн. по АЗС, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260, виїзд на Севастополь, зліва. Тобто, з огляду на перерахування вказаної суми платіжним дорученням від 24.11.2009 № 8283 із відповідним призначенням платежу, Позивач виконав свій обов'язок з надання позики у повному обсязі. По-друге, згідно із частиною першою статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. Отже, оскільки вчинення Позивачем дій з надання суми позики, зокрема, по інших АЗС, не впливає на можливість Відповідача виконати свій обов'язок перед Позивачем із забезпечення на АЗС якості бензинів (моторних), палива (дизельного), масел моторних, відповідно до нормативно-правових документів, які діють на території України, передбаченого підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 Договору позики від 06.08.2009, в даному випадку є неможливим виникнення прострочення кредитора, передбачене статтею 221 Господарського кодексу України.

Суд не приймає до уваги довід Відповідача про цільове використання ним суми позики на переоформлення АЗС, розташованої в м. Сімферополі по вул. Севастопольській, 260, із посиланням на перерахування ним коштів, а саме: платіжним дорученням № 14409 від 16.12.2009 на суму 50 000,00 грн. з призначенням платежу - за переобліцовку АЗС; платіжним дорученням № 1396 від 22.02.2010 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу - за переобліцовку АЗС; платіжним дорученням № 2402 від 25.03.2010 на суму 96 400,00 грн. з призначенням платежу - за пілон «ТНК». Як вбачається зі змісту пунктів 1.2, 1.3 та 2.2 Договору позики від 06.08.2009, сума позики надається лише після переоформлення Відповідачем автозаправних станцій та підписання сторонами акту введення в експлуатацію відповідної АЗС. Тобто, позика за вказаним договором надавалась не на переоформлення АЗС. Окрім того, перерахування вищевказаних сум на переоформлення АЗС не спростовує факту порушення Відповідачем обов'язку із забезпечення на АЗС якості товарів, передбаченого підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 Договору позики від 06.08.2009, який повинен був виконуватись протягом всього строку погашення (повернення) суми позики, встановленого пунктом 3.1 договору. З цих же підстав суд не приймає й довід Відповідача про складання паспорту якості № 270411/11 від 27.04.2011 вже після взаємного фактичного виконання сторонами усіх основних умов договору, оскільки зафіксоване в ньому порушення відбулося підчас дії Договору позики від 06.08.2009, а відтак, й під час існування обов'язку позичальника щодо цільового використання позики.

Безпідставним є посилання Відповідача на недобросовісне перешкоджання Позивачем настанню обставини з якими сторони пов'язували виникнення певних правових наслідків, зокрема, ухилення від підписання актів введення в експлуатацію переоформлених АЗС, за наявності факту перерахування позики. По-перше, згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів покладається на кожну сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту ухилення Позивача від підписання актів введення в експлуатацію переоформлених АЗС. По-друге, статтею 212 Цивільного кодексу України, на яку посилається Відповідач, врегульовано особливості умовних правочинів, тобто правочинів, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини після їх укладення в майбутньому (відкладальні або скасувальні обставини). Встановлення в Договорі позики від 06.08.2009 відкладальної обставини - підписання акту введення в експлуатацію АЗС, із настанням якої сторони пов'язали надання суми позики, жодним чином не впливає на виникнення чи припинення обов'язку Відповідача з повернення суми вже наданої позики.

Суд не приймає довід Відповідача щодо відсутності його вини у невідповідності якості дизельного пального, встановленої паспортом від 27.04.2011 № 270411/11, через те, що воно було придбано ним у Позивача за Договором постачання нафтопродуктів від 22.12.2010 № 0147-10/ПНБ з огляду на наступне. Згідно із пунктом 3.1.9 Субліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг № 0001-08 СЛ від 18.01.2008, саме на Відповідача покладений обов'язок забезпечувати (зберігати) на АЗС якість бензинів (моторних), палива (дизельного), масел моторних, відповідно до нормативно-правових документів, які діють на території України. Отримання пального від Позивача не скасовує вказаний обов'язок Відповідача. Пунктом 6.6 Договору постачання нафтопродуктів від 22.12.2010 № 0147-10/ПНБ передбачено право покупця (Відповідача) заявити постачальнику претензію за якістю товару за наявності експертного висновку та результатів випробувань товару, здійснених нейтральною лабораторією /т. I а.с. 175-191/. Проте, Відповідачем не надано суду жодних доказів щодо наявності претензій до Позивача за якістю товару (дизельного палива), експертних висновків та результатів випробувань товару, здійснених нейтральною лабораторією, які б доказували неналежність якості придбаних ним нафтопродуктів.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з Відповідача 174 137,90 грн. залишку безпроцентної цільової позики.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 23.09.2013.

Керуючись частиною третю статті 6, частиною першою статті 11, статтями 525, 526, 605, частиною першою статті 627, статтею 1046 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАН-КРИМ» (вул. Галерейна, 22, м. Феодосія, АР Крим, 98100, ідентифікаційний код 32085677, п/р 260009328 в КРД ВАТ «Райффазен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» (вул. Солом'янська, 11, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код 33500195, п/р 26007001306504 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) залишок безпроцентної цільової позики у розмірі 174 137,90 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сто тридцять сім гривень 90 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАН-КРИМ» (вул. Галерейна, 22, м. Феодосія, АР Крим, 98100, ідентифікаційний код 32085677, п/р 260009328 в КРД ВАТ «Райффазен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс» (вул. Солом'янська, 11, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код 33500195, п/р 26007001306504 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 482,76 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 76 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Шаратов