Ухвала суду № 33618545, 23.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22 - ц/790/5023/13

Справа № 640/6185//13-ц Головуючий 1 - інстанції - Зуб Г.А.

Категорія - договірні Доповідач - Кругова С.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарях - Міщенко Н.В., Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Трест Житлобуд -1" про розірвання договору про пайову участь у будівництві житлового будинку та стягнення сплаченої суми,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року позивач звернувся з позовом, в якому просив розірвати договір про пайову участь у будівництві житлового будинку № 01/29-11/5 від 10 січня 2006 року, укладений між ним та ПАТ «Трест Житлобуд-1» та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 150 625.93 грн., що є еквівалентом 18 844.73 доларів США.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 червня 2013 року позов задоволено частково.

Розірвано договір про пайову участь у будівництві житлового будинку № 01/29-11/5 від 10 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Трест Житлобуд-1» з 01 лютого 2010 року, як зазначено у претензії ПАТ «Трест Житлобуд-1».

Стягнуто з ПАТ «Трест Житлобуд-1» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 59170 грн. 46 коп. Стягнуто з ПАТ «Трест Житлобуд-1» на користь держави судовий збір у розмірі 591 грн. 70 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати на користь держави у розмірі 914 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог щодо розірвання договору про пайову участь у будівництві та стягнення сплаченої суми, яка складає 150 625,93 грн.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішнення є необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування всіх обставин справи, всупереч норм ст. 213 ЦПК України.

Вказує, що суд в рішенні послався у мотивувальній частині на норми ч. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12 квітня 1996 року, встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами є договірними та не підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів», отже на норми цього закону не може посилатися позивач та він не звільняється від сплати судового збору.

Вважає, що такий висновок суду є помилковим, оскільки сторонни уклали угоду про послугу - будівництво житла, та враховуючи вимоги п. 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка, зокрема, має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, таким чином цей Закон регулює відносини між сторонами щодо будівництва житла для власних потреб.

Звертає увагу, що представник відповідача в письмових запереченнях вказав, що будівництво було призупинено у грудні 2009 року, проте на підтвердження данного факту останнім не було надано до матеріалів справи жодних доказів, а всі наявні докази свідчать про припинення будівництва об'єкту саме у 2008 році.

Також зазначає, що просив у позові про розірвання договору про пайову участь у будівництві, оскільки не давав згоди на зміну істотних умов договору та його розірвання, даний факт є порушенням його прав, як споживача.

Вказує, що згідно ч. ч. 2, 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, також несправедливими є, зокрема, умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Гадає, що у договорі такого права йому не надавалося, таким чином угода є не справедливою і договір не може бути розірвано відповідачем в односторонньому порядку, без його згоди та укладення відповідних додактовоих угод до наведенного договору.

Зважаючи на положення п. 12 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», гадає, що обгрунтвовано відмовився від укладеного договору, оскільки він не виконаний відповідачем у встановлений строк і в повному обсязі і не має підстав для стягнення штрафний санкцій на користь відповідача.

Наголошує, що на підставі ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, таким чином сума, яка повинна бути стягнення з відповідача, складає 150 625,93 грн. ( 18 844,73 дол.США *7,993 ).

Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вважав договір про пайову участь розірваним і дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 59 170 грн. 46 коп.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що сторони уклали договір про пайову участь в будівництві житлового будинку від 10 січня 2006 року.

Відповідно до умов договору плановий строк введення в експлуатацію будинку - грудень 2009 року, вартість робіт по будівництву квартири визначена в сумі рівній еквіваленту 43 460 дол. США і у випадку порушення позивачем зобов»язань по внесенню грошових коштів понад 60 днів відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку з поверненням внесених коштів за відрахуванням суми неустойки 10 % від вартості договору (п.2.1.,2.4.,3.6)

На виконання договору позивач останній раз вніс кошти в жовтні 2008 року.

Тобто, позивач порушив умови договору. Відповідач в свою чергу скористався своїм правом розірвання договору і стягнення неустойки.

Спір між сторонами виник щодо розміру коштів, які підлягають поверненню позивачу.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 59 170 грн. 46 коп. виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно до ч.1 ст.533 ЦК зобов'язання підлягає виконанню у національній валюті. Якщо ж сторони, виразили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, то фактично вони повинні здійснювати платежі в національній валюті, що і було зроблено сторонами договору.

Позивачем сплачувались чергові платежі в національній валюті - гривні, а відповідачем здійснювався бухгалтерський облік відповідно також у гривні. Сторони ці факти не заперечують і підтверджують, що сплачено було позивачем 93 895 грн.

Таким чином , за відрахуванням неустойки 10% від вартості послуг , яка визначена на день розірвання договору в сумі 34 724 грн. 54 коп., поверненню підлягають 59 170 грн. 46 коп.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі і дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду -позивач суду не надав.

Посилання позивача на ч.2 ст..533 ЦК України про застосування офіційного курсу відповідної валюти при розрахунку суми, що підлягає поверненню не може бути прийнята до уваги, оскільки ця стаття регулює виконання основного зобов»язання, а не навпаки.

Крім того, сплачувались чергові платежі і надійшли на рахунок відповідача 93 895 у гривні і підстав стягувати суму 150 625,93 грн, яку відповідач не отримував у суду не має.

Також суд не може застосувати правило про зменшення неустойки, оскільки позивач припинив сплачувати чергові платежі майже за рік до кінцевого терміну введення в експлуатацію житлового будинку, а не після його спливу, що можливо було вважати порушенням умов договору зі сторони відповідача і суттєвою причиною для припинення внесення чергових платежів позивачем.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 червня 2013 року- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -