Ухвала суду № 33617704, 19.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 р.Справа № 591/119/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.2013р. по справі № 591/119/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради треті особи Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації

про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

22.08.2012 року, ОСОБА_1 (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захист населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, в якому просить, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни згідно ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі позивачу посвідчення інваліда війни; зобов'язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак згідно п.7,10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.2013 були частково задоволенні позовні вимоги.

Зобов'язано відповідача встановити позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1, статус інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач під час роботи на Чорнобильскій ремонтно - експлуатаційній базі річкового флоту був залучений до виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі зведеного територіального невоєнізованого формування Цивільної оборони.

У період часу з 28.04.1986 року по 02.05.1986 рік приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та виконував заходи ЦО по локалізації джерела радіоактивного забруднення, а саме: навантаження в кар'єрі піску в мішки.

Позивач набув статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є учасником ліквідації аварії.

14.03.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання статусу інваліда війни.

29.02.2012 року відповідачем була надана відповідь про відмову у задоволенні заяви.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що до інвалідів війни належить також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань ЦО, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов"язаних з ліквідацією наслідків авріїї на ЧАЕС.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач має гіпертионичну хворобу Ш ступеню, за наслідками перенесеного ГПМК (29.10.2008 року) за геморагічним типом в праву гемісферу у вигляді лівобічної пірамідної недостатності, вираженого вестибуло-атактичного, астено-невротичного, стійкого краніалгічного синдромів.

У медичній довідці зроблений висновок про те, що наведена вище хвороба пов"язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та встановлена позивачу третя групи інвалідності.

Відповідач обумовлює свою відмову відсутністю розпорядчого документу по лінії Цивільної оборони про залучення підприємства до вказаного формування.

Колегія суддів, вважає, що надані до матеріалів справи документи доказують участь позивача у складі зведеного територіального невоєнізованого формування Цивільної оборони.

Крім цього, як вбачається із пояснень Департаменту з питань Цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та наданими до пояснень у суді апеляційної інстанції копії розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області від 19.05.1986 року №52 у перші дні після аварії на Чорнобильскій АЕС рішення та розпорядження приймались усно, та не фіксувались документально.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що із наданих позивачем документів не вбачається, що його підприємство входило до складу формувань Цивільної оборони, то колегія суддів зазначає наступне.

Питання формування Цивільної оборони на час аварії на Чорнобильскій АЕС регулювалось наказами начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року №90 "Положення про невоєнізовані формування ЦО СРСР"; Настановою по організації і веденню Цивільної оборони в районі (сільському) та на сільськогосподарському об"єкті народного господарства від 29.06.1976 року №92.

Аналізуючи згадані вище нормативні акти, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони залучалось все працездатне населення.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

В апеляційній скарзі відсутні доводи про необгрунтованість або незаконність судового рішення в частині відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів на підставі правил ч.1 ст.195 КАС України, вважає, що під час апеляційного провадження не були встановлені порушення, допущені судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому судове рішення підлягає апеляційному перегляду в межах задоволення позову.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.2013р. по справі № 591/119/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 23.08.2013 р.