Постанова № 33616802, 17.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 р. (о 14:45) Справа №801/7278/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В.., за участю секретаря Цатурян С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А2320

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А2320 про визнання дій командування військової частини А2320 протиправними в частині непроведення відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок; зобов'язання командування військової частини А2320 провести відповідний перерахунок грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та стягнення з військової частини А2320 суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок, проведення стягнення за рахунок фонду грошового утримання військовослужбовців; визнання, що зазначений перерахунок сум грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року є грошовим забезпеченням, недоотриманним під час виконання обов'язків несення військової служби у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р., а тому згідно з п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суму податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямувати виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Позивач у судове засідання, яке відбулось 17.09.2013 року не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання, яке відбулось 17.09.2013 року не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази повідомлення відповідача про час та місце судового засідання належним чином, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, ї права, та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до 02 квітня 2009 року проходив дійсну військову службу на прокурорських посадах у військовій прокуратурі Сімферопольського гарнізону ВМС України (а.с. 44-48).

Під час проходження служби у військовій прокуратурі ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні військової частини А 2320.

02.04.2009 року Наказом військового прокурора Військово-Морських Сил України № 6 позивача було звільнено з військової служби та лав Збройних Сил України (а.с. 25).

12.06.2013 позивач звернувся із заявою до командира військової частини А 2320, з проханням повідомити його, чи нараховувалась йому у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року надбавки до його грошового забезпечення, якщо ні, то провести перерахунок йому грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року та 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року та виплатити суму заборгованості, яка виникла з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року внаслідок неврахування до його грошового забезпечення зазначених надбавок та інші. (а.с. 8-9).

18.06.2013 командир військової частини А 2320 листом за вих. № 1637, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» повідомив позивача, що виплати надбавки за безперервну військову службу і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указам Президента України № 173 та № 389 не передбачені, а тому підстави для проведення відповідних перерахунків відсутні (а.с.10).

Не погодившись із вказаною відмовою, і тільки з вказаної відповіді дізнавшись про порушення своїх прав, позивач у межах строку, визначеного ст. 99 КАС України звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Отже, відповідно до частини 2 статті 46-1 Закону України «Про прокуратуру» військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Працівники органів військових прокуратур та територіальних спеціалізованих прокуратур входять до єдиної системи Генеральної прокуратури України. Регламентація їх діяльності визначена без поділу на те, у якій територіальній чи військовій прокуратурі вони проходять службу, підпорядковані одному Генеральному прокуророві України. На працівників військових прокуратур поширюється чинність Дисциплінарного Статуту прокуратури України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991, № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.2 цього Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України.

Гарантії соціального захисту військовослужбовців та всі види матеріального забезпечення визначені абзацом 6 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 104 від 7 лютого 2001 року, які здійснюються за рахунок бюджету Збройних Сил України.

Указом Президента України від 23.02.2002 № 173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та Указом Президента України від 05.05.2003 № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України та Управління державної охорони України за безперервну службу" були запровадженні надбавки, які були встановленні та отримувались позивачем під час проходження служби, до вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Згідно пункту 1.3 „Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України" (затвердженої наказом Міністра України від 26.052003 року № 149, який видано у відповідності до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року) зазначено, що конкретні розміри надбавки військовослужбовцям військових прокуратур у залежності від результатів їх службової діяльності встановлюються наказами військових прокурорів регіонів, Військово-Морських Сил Збройних Сил України та гарнізонів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 9 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів " були встановлені нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, у тому числі військових. Зазначеним спеціальним правовим актом, розповсюдженим на всі органи прокуратури, визначені умови оплати праці її працівників. Умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року.

Згідно частини 1 та 2 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, обсяг прав позивача в частині отримання надбавок, які нараховувалася та виплачувалася раніше не може бути звуженим із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Окрім цього, вказаною постановою Кабінету Міністрів України не обмежується чинність Указів Президента України від 23.02.2002 № 173 та від 05.05.2003 № 389, а тому передбачені цими Указами Президента України надбавки повинні були нараховуватися та виплачуватись ОСОБА_1

За таких обставин, дії відповідача щодо не проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до його грошового забезпечення зазначених надбавок є протиправними, у зв'язку з чим відповідача має бути зобов'язано провести відповідний перерахунок та виплату вищевказаного грошового забезпечення.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Позивач у своєму позові також просить поновити йому строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та при цьому зазначає, що про порушення своїх прав з боку відповідача йому стало відомо лише 21.06.2013 року після отримання ним вищевказаного листа за вих. № 1637 від 18.06.2013 року.

Інших доказів, які б спростовували вищевказане твердження позивача відповідачем до суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем не пропущено, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Позовні вимоги щодо визнання, що зазначений перерахунок сум грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року є грошовим забезпеченням, недоотриманним під час виконання обов'язків несення військової служби у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р., а тому згідно з п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суму податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямувати виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів задоволенню не підлягають у звязку з тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Достатнім способом захисту прав позивача, на думку суду, є визнання дій командування військової частини А2320 протиправними в частині непроведення відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок; зобов'язання командування військової частини А2320 провести відповідний перерахунок грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та стягнення з військової частини А2320 суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати дії командування військової частини А2320 протиправними в частині непроведення ОСОБА_1 відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок.

3. Зобов'язати командування військової частини А2320 провести відповідний перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та стягнути з військової частини А2320 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.