Постанова № 33616694, 16.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 р. Справа №805/4440/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Лазарєва В.В

при секретарі: Беспалько Г.Г.

за участю:

представника позивача Маштакова С.А.

представника відповідача Цюріна А.В.

представника третьої особи Цюріна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до прокуратури м. Маріуполя, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача прокуратура Донецької області про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури м. Маріуполя, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача прокуратура Донецької області про визнання дій протиправними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході розслідування кримінальної справи № 2012-01-016-0097, яка була порушена 28.04.2012 року прокурором м. Маріуполя у відношенні посадових осіб ТОВ «Тофіс-Сервіс», прокуратурою м. Маріуполя були вилучені та передані на зберігання ПАТ «ПУМБ» транспортні засоби: 1) тягач DAF 95ХР, д.н. НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_5; 2) тягач DAF ТЕ95ХР, без держ. номера, номер шасі НОМЕР_6; 3) тягач Renault Magnum, без держ. номера, номер шасі НОМЕР_7; 4) тягач Renault Magnum, д.н. НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_8; 5) тягач Renault Magnum, без держ. номера, номер шасі НОМЕР_9; 6) тягач Renault Magnum, д.н. НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_10; 7) Полупричеп Trailor, д.н. НОМЕР_11, номер шасі НОМЕР_12; 8) Полупричеп Trailor, д.н. НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_13.

12.09.2012 року між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ «ПУМБ» було укладено Договір № 1/09 про надання послуг пов'язаних з довгостроковим зберіганням транспортних засобів. 18.03.2013 року позивачу стало відомо про те, що на охоронювану площадку, на якій зберігається заставлені транспортний засіб прибули громадянин ОСОБА_4 зі старшим прокурором прокуратури м. Маріуполя Кулижкіним А.В. з метою вивезення транспортних засобів для передачі їх громадянину ОСОБА_4 та іншим особам, зберігання яких було покладено на позивача. В результаті протиправних дій посадових осіб прокуратури м. Маріуполя, що протирічать вимогам Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», в позивача незаконно вилучено 4 заставлені транспортні засоби: 1) тягач DAF 95ХР, д.н. НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_5; 2) тягач DAF ТЕ95ХР, без держ. номера, номер шасі НОМЕР_6; 3) тягач Renault Magnum, без держ. номера, номер шасі НОМЕР_7; 4) тягач Renault Magnum, без держ. номера, номер шасі НОМЕР_9.

У зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому посилаючись на вимоги ст. 121 Конституції України, ст.ст. 5, 12, 20 Закону України «Про прокуратуру», просить визнати протиправними дії відповідача щодо вилучення в ПАТ «Перший український міжнародний банк» транспортних засобів, які є предметом застави.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні, заперечував проти позову. В обґрунтування заперечень зазначили, що в ході розслідування кримінальної справи під час проведення відповідних виїмок та обшуків вилучено вказані транспортні засоби, які передано на відповідальне зберігання ПАТ «ГТУМБ». В подальшому вилучені транспортні засоби детально оглянуто із залученням фахівця - експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, перевірено їх ідентифікаційні номери, та встановлено факт відсутності ознак змін, знищення чи пошкодження цих номерів.

Таким чином, вилучені та передані на відповідальне зберігання ПАТ «ПУМБ» транспортні засоби, окрім вантажного сідлового тягача Renault Magnum, д.н. НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_8, не є об'єктами злочинних дій, не визнавались речовими доказами у кримінальній справі №2012-01-16-0097, у зв'язку з чим у ПАТ «ПУМБ» відсутні правові підстави їх утримувати та вони підлягали поверненню власникам.

Про вищевказане відповідачем повідомлялось ПАТ «ПУМБ» (листами №115-28-12-7625-вих-12 від 20.10.2012 та №133-28-12- 8538вих-12 від 10.12.2012).

15.03.2013р. до прокуратури м. Маріуполя надійшли скарги ТОВ «Артстройсервис», ТОВ «Тофис», ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з приводу повернення вилучених під час розслідування кримінальної справи №2012-01-016-0097 транспортних засобів та незаконного їх утримання. При цьому заявниками зазначено, що їх не було визнано підозрюваними у кримінальній справі, вилучені транспорті засоби не є речовими доказами, порушуються вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зазначено, що безпідставне утримання майна, яке належить до праві приватної власності фізичним особам неодноразово виступало предметом розгляду в Європейському суді з прав людини (рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України»). Крім того, у скаргах зазначено, що незаконне утримання транспортних засобів призводить до втрати доходів від їх експлуатації, транспортні засоби зберігаються відкритим способом та внаслідок цього піддаються корозії, зменшується їх ринкова вартість, тощо.

Під час розгляду вищевказаних звернень прокуратурою міста 18.03.2012 фізичну-особу підприємця ОСОБА_3 письмово проінформовано про відсутність правових підстав для примусового утримання на належній йому стоянці транспортних засобів, переданих йому банком для зберігання. Вказаний лист ФОП ОСОБА_3 вручено нарочно старшим прокурором прокуратури міста Кулижкіним А.В.

Будь-яких інших дій прокуратурою міста Маріуполя не вчинялось.

У зв'язку з чим, відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, дослідивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, виїмка спірних транспортних засобів відбувалась на підставі постанов Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.07.2012 року у справі № 4/0519/421/12, від 11.07.2012 року у справі № 4/0519/420/12, постанови ст. прокурора прокуратури м. Маріуполя про проведення виїмки від 10.09.2012 року та оформлювалась відповідними протоколами в межах розслідування кримінальної справи № 2012-01-016-0097 із передання відповідних транспортних засобів на відповідальне зберігання ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Здійснення зазначених процесуальних дій регулювалась Главою 16 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року із змінами та доповненнями (далі - КПК України).

Так, згідно із ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 79 КПК України речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Частиною 1 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Так, під час розгляду справи судом встановлено та визнається сторонами, що спірні транспортні засоби не визначені прокуратурою, як об'єктами злочинних дій, не визнавались речовими доказами по кримінальній справі №2012-01-16-0097.

Вказані транспортні засоби вилучались прокуратурою міста Маріуполя під час розслідування кримінальної справи та передавались ПАТ «ПУМБ» для тимчасового зберігання до моменту їх детального огляду із участю експерта та вирішення питання щодо визнання їх речовими доказами чи об'єктами злочинних дій, що не знайшло свого підтвердження в ході розслідування, про що повідомлено ПАТ «ПУМБ».

Таким чином, з урахуванням вимог процесуального законодавства та відсутності у спірних транспортних засобах слідів кримінального правопорушення, а ні у прокуратури, а ні у ПАТ «Перший український міжнародний банк» не було законних підстав для утримування вказаних транспортних засобів, як доказами в конкретній кримінальній справі.

15.03.2013р. до прокуратури м. Маріуполя надійшли скарги ТОВ «Артстройсервис», ТОВ «Тофис», ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 106-108, 109-111, 112-115) з приводу повернення вилучених під час розслідування кримінальної справи №2012-01-016-0097 транспортних засобів та незаконного їх утримання. При цьому заявниками зазначено, що їх не було визнано підозрюваними у кримінальній справі, вилучені транспорті засоби не є речовими доказами, порушуються вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зазначено, що безпідставне утримання майна, яке належить до праві приватної власності фізичним особам неодноразово виступало предметом розгляду в Європейському суді з прав людини (рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України»). Крім того, у скаргах зазначено, що незаконне утримання транспортних засобів призводить до втрати доходів від їх експлуатації, транспортні засоби зберігаються відкритим способом та внаслідок цього піддаються корозії, зменшується їх ринкова вартість, тощо.

За результатами розгляду вищевказаних звернень прокуратурою міста 18.03.2012р. письмово проінформовано фізичну-особу підприємця ОСОБА_3 про відсутність правових підстав для примусового утримання на належній йому території транспортних засобів, переданих йому банком для зберігання.

Також, судом встановлено, що будь-яке вилучення у ПАТ «Перший український міжнародний банк» транспортних засобів працівниками прокуратури не здійснювалось, процесуальних документів не складалося.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги наведене, судом не встановлено, а позивачем не доведено протиправності дій або рішень відповідача щодо вилучення спірних транспортних засобів.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, згідно вищезазначених норм чинного законодавства, можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

На думку суду, дії прокуратури щодо збирання речових доказів, визначення їх такими, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи, не впливає на обсяг прав, обов'язків та інтересів позивача в даних спірних правовідносинах, а отже і не порушує їх.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність дій прокуратури м. Маріуполя та порушення прав, свобод чи інтересів ПАТ «Перший український міжнародний банк», підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до прокуратури м. Маріуполя, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача прокуратура Донецької області про визнання дій протиправними - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 16 вересня 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 20 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лазарєв В.В.