Рішення № 33613944, 17.09.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/1214/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося у липні 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 травня 2007 року року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNU0G100001228, за умовами якого позивачальнику надано кредит в розмірі 40000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 23 травня 2027 року.

Позичальник зобов'язався погашати кредит, сплачувати проценти та неустойку, відшкодовувати збитки у разі їх виникнення. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконує. Станом на 28 травня 2013 року сума боргу позичальника перед позивачем по кредиту становить 109092,42 доларів США, що еквівалентно 871648,40 грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом - 40757,80 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 24381,20 доларів США, заборгованості по комісії - 4320,00 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 34408,74 доларів США, а також штрафів в сумі 5224,68 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки квартири від 29 травня 2007 року, за яким передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, на підставі ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Крім того, позивач, уточивши позовні вимоги, зазначив, що, оскільки звернення стягнення здійснюється на передану в іпотеку квартиру, це є підставою в період її реалізації або повного виконання умов кредитного договору для передачі спірної квартири в управління ПАТ КБ «Приватбанк», а також для зобов'язання відповідача повністю вивільнити предмет іпотеки від будь-яких осіб та майна (у т.ч. власних присутності та майна).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим за місцем реєстрації, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на зміст заяви представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим у відповідності до норм цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості, роз'яснені права, у тому числі щодо можливості зміни підстав та предмету позову.

Судом встановлено, що 23 травня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNU0G100001228, за умовами якого позивачальнику надано кредит в розмірі 40000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 23 травня 2027 року (арк. справи 16-17).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки квартири від 29 травня 2007 року (арк. справи 18-20), за яким передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 травня 2007 року приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу ОСОБА_2

Заборгованість за кредитним договором № DNU0G100001228 від 23 травня 2007 року станом на 28 травня 2013 року ОСОБА_1 перед позивачем по кредиту становить 109092,42 доларів США, що еквівалентно 871648,40 грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом - 40757,80 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 24381,20 доларів США, заборгованості по комісії - 4320,00 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 34408,74 доларів США, а також штрафів в сумі 5224,68 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунком (арк. справи 10-11) та службовим розпорядженням НБУ щодо курсу національної валюти (арк. справи 12).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором № DNU0G100001228 від 23 травня 2007 року, укладеного між сторонами у справі, станом на 28 травня 2013 року сума боргу ОСОБА_1 по кредиту становить 109092,42 доларів США, що еквівалентно 871648,40 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки квартири від 29 травня 2007 року, за яким передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1

Відповідно до п. 16.7.1. договору іпотеки квартири Іпотекодержатель (ПАТ КБ «Приватбанк») має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані.

Пунктом 22 договору іпотеки передбачено, що у випадку порушення Позичальником умов кредитного договору чи Іпотекодавцем умов договору іпотеки, Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю (ОСОБА_1) і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених цим договором, відповідно до Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити Іпотекодавця, шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені

Іпотекодавця у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (п. 27 договору іпотеки).

Згідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк», в порядку зазначених статтей закону та договору, ОСОБА_1 були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту, однак вказані вимоги залишилися без відповіді.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку», передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, а заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та є обґрунтованими і відповідають матеріальному закону. При цьому вказаними нормами закону не передбачено згоди боржника для звернення стягнення на предмет іпотеки вказаним позивачем способом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині звернення стягнення на спірний предмет іпотеки.

Крім того, суд дійшов висновку до задоволення позовних вимог в частині передачі спірної квартири в управління ПАТ КБ «Приватбанк» в період її реалізації, з урахуванням приписів ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повністю вивільнити предмет іпотеки

від будь-яких осіб та майна (у т.ч. власних присутності та майна) на період до його реалізації або повного виконання умов кредитного договору не грунтуються на приписах чинного законодавства та договорі іпотеки квартири від 29 травня 2007 року, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, на користь позивача з ОСОБА_1 належить також до стягнення судовий збір у розмірі по 3441,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 74, 88, 175, 215-218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 549, 550, 1046, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки квартири від 29 травня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 3164:

квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 травня 2007 року приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_2,

у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0G100001228 від 23 травня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_1, у сумі 109092,42 доларів США, що еквівалентно 871648,40 грн.,

застосувавши процедуру продажу предмета іпотеки шляхом надання Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» права на продаж вищезазначеної квартири будь-якій особі-покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу в порядку та на умовах ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час укладення договору купівлі-продажу, із наданням Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» права на отримання витягу з Державного реєстру прав власності, на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на здійснення всіх передбачених законодавством дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Передати в управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) предмет іпотеки, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору іпотеки іпотеки квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 29 травня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3164.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3441,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Судацьким міським судом за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення за формою, змістом та в порядку, передбаченими ст.ст. 228, 229 ЦПК України.

Суддя