Ухвала суду № 33612369, 15.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2835/13 15.07.2013 15.07.2013 15.07.2013

Провадження № 22ц/784/2409/13 Головуючий у першій інстанції Коновець М.С.

Доповідач в апеляційної інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

15 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Суслик Є.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2013 року, постановлену на стадії вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди житлового будинку недійсним, -

у с т а н о в и л а:

12 березня 2013 року ОСОБА_3 подав до Ленінського районного суду м. Миколаєва позовну заяву з вимогою визнати недійсним укладений 21 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_4 договір оренди житлового будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2013 року, у зв'язку із порушенням правил підсудності, ця заява повернута позивачу для подання її до належного суду, а саме, до суду за місцем проживання відповідача.

ОСОБА_3 подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати і повернути позовну заяву до суду 1 інстанції для вирішення питання про відкриття по ній провадження.

В обґрунтування скарги посилався, на порушення судом при постановлені ухвали правил виключної підсудності.

Апеляційну скаргу слід задовольнити у повному обсязі.

Повертаючи позовну заяву позивачу, районний суд виходив з того, що вона повинна подаватися не в суд за місцем знаходження об'єкту оренди, як бажав той, а за місцем зареєстрованого проживання відповідача.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області з такими висновками суду 1 інстанції не погоджується, вважає їх помилковими, необґрунтованими і незаконними.

Дійсно, за ст. 109 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Проте, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України та п. 42 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» , пред'являються виключно за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Названа норма є імперативною і недотримання її приписів, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, тягне за собою, як наслідок, беззастережне скасування постановленої з порушенням правил виключної підсудності ухвали.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК).

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а тому: позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини повинні вирішуватися судами виключно за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Як вбачається з позовної заяви і доданих до неї матеріалів, спір, що виник між сторонами, стосується будинку АДРЕСА_1, який за територіальним поділом відноситься до Ленінського району м. Миколаєва, а тому, за умови дотримання позивачами порядку подання та оформлення заяви, саме Ленінський районний суд м. Миколаєва зобов'язаний був її прийняти, на її підставі відкрити провадження у справі і вирішити справу по суті.

Оскільки суду 1 інстанції цього не зробив, то оскаржену ухвалу слід скасувати і повернути позовну заяву ОСОБА_3, разом з доданими до неї матеріалами, до Ленінського районного суду м. Миколаєва для вчинення виписаної вище процесуальної дій.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2013 року скасувати, позовну заяву ОСОБА_3, з доданими до неї матеріалами повернути до названого районного суду для вирішення питання про відкриття по ній провадження і розгляду по суті.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: