Рішення № 33610429, 16.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2013 Справа № 905/5780/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Донецької області, ідентифікаційний код 21955677

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Тельманове Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р.

із залученням до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Регіональне відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Климова К.І. (за довіреністю №3032/06 від 28.08.2013р.);

від Відповідача -ОСОБА_3 (за довіреністю від 09.06.2011р.);

від Третьої особи - Тутов Д.С. (за довіреністю №82 від 10.09.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 29.08.2013р. на 09.09.2013р., у судовому засіданні 09.09.2013р. було оголошено перерву до 16.09.2013р.

У судовому засіданні 16.09.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Донецької області (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Тельманове Донецької області (далі - Відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р.

В обґрунтування позовних Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов договору від 25.12.2000р. щодо своєчасної сплати орендної плати та виникнення потреби у Позивача використовувати орендоване приміщення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав довідки щодо стану надходження орендної плати, розрахунки орендної плати, акт звіряння взаєморозрахунків, постанову Управління пенсійного фонду України від 21.02.2012р., положення, договір оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р., договір оренди №1218/2004 від 08.06.2004р., постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2013р., ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013р., листування, нормативно обґрунтувавши вимоги ст. 188, 287 Господарського кодексу України та ст.ст. 652, 782 Цивільного кодексу України.

Також надав на вимогу суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.67-76, 89-95, 162-167, 168-170), у тому числі заперечення відзив №3308/02 від 16.09.2013р., у якому повідомив, що істотною зміною обставин відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України є необхідність використовувати орендоване приміщення для прийому інвалідів на колясках на виконання доручення Верховної Ради України №04-28/12-530 від 17.07.2013р.

Відповідач надав відзив (а.с.а.с. 49, 50), яким проти позову заперечив, вказуючи на недоведеність Позивачем наявності підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору. В обґрунтування своєї позиції Відповідач надав додаткові документи (а.с.а.с.51-66, 85-86, 137-161).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. судом було залучено до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Регіональне відділення фонду Державного майна України по Донецькій області (далі - Третя особа).

Третя особа надала документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.97-136), у тому числі письмові пояснення відносно орендних правовідносин з Відповідачем.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, наполягали на задоволені позову, представник Відповідача підтвердив факт розрахунку орендної плати відповідно до додатку №1 (а.с.10) і вирішені спору за наявними матеріалами справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2000р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (а.с.а.с.28-31), згідно п.п.1.1 і 6.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у термінове платне користування нежитлове приміщення , розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 49 кв.м. для розташування магазину, строком дії на 25 років.

Відповідно до п. 3.1 та 3.2 договору, Орендар зобов'язується щомісячно перераховувати орендну плату у розмірі визначеному в додатку №1 (а.с.10) не пізніше 15 числа кожного місяця, яка становить 111,18грн. з урахуванням ПДВ станом на листопад 2000р. та починаючи з грудня місячна орендна плата корегується на індекс інфляції.

Пунктом 6.7 договору передбачено можливість припинення договору у разі наявності заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців від встановленого строку її внесення.

Додатковими угодами від 11.02.2002р. (а.с.72) та від 01.03.2003р. (а.с.73) на Відповідача були покладені додаткові зобов'язання.

16.05.2001р. у листі №06/2299 (а.с.41) Пенсійний фонд України повідомив своє Донецьке обласне управління, що затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/200 не передбачена можливість передачі майна Фонду у користування приватним підприємцям. У зв'язку із чим, листом №1987/02 від 23.05.2001р. (а.с.42) позивач вимагав Відповідача звільнити приміщення в строк до 01.07.2001р.

Листом №02/00-3936 від 08.12.2003р. (а.с.40) Позивач вимагав Відповідача провести розрахунок за оренду приміщення, воду, теплову енергію та електроенергію та звільнити приміщення до 01.01.2004р.

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.164), в якому розміщено об'єкт оренди, передане в оренду майно належить Позивачу на підставі свідоцтва про права власності №965 від 21.10.2003р.

08.06.2004р. між Третьою особою (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №1218/2004 (а.с.а.с.32-35), відповідно до п. п.1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 49 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Позивача, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою станом на 31.03.2004р. - 12016 грн., для торгівлі продуктами харчування 20 кв.м. та продовольчими товарами підакцизної групи 29 кв.м., строком дії до 03.06.2005р.

Розділом 3 встановлено розмір та порядок оплати, відповідно до якого: орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2004р.) - 92,56 грн. без ПДВ та перераховується Орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу відповідно до чинного законодавства щомісяця не пізніше 25 числа.

11.09.2006р. між тими ж сторонами із тим самим предметом було укладено договір оренди №28/70/2006 (а.с.а.с.108-111) із строком дії до 06.09.2007р.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2006р.) - 101,65 грн. без ПДВ та перераховується Орендарем до державного бюджету 50% та Балансоутримувачу 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа.

11.09.2006р. майно Третьою особою було передано Відповідачу, про що було складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.113).

Додатковими угодами №1 від 28.02.2007р. (а.с.114) та №2 від 06.10.2009р. (а.с.116) сторонами вносились зміни до розміру орендної плати.

Додатковою угодою №3 від 16.09.2011р. (а.с.118) строк дії договору було продовжено до 10.08.2012р. та збільшено розмір орендної плати до 263,80 грн. (за базовий місяць розрахунку травень 2011р.) на місяць.

У листі №15913/06-20 від 09.07.2012р. (а.с.123) Пенсійний Фонд України повідомив Третю особу про відсутність можливості продовження одговору оренди, у зв'язку з необхідністю використання її для створення умов організації прийому громадян за принципом «єдиного вікна». За таких обставин, Третя особа листом №20-06-05-07355 від 03.08.2012р. (а.с.124) вимагала Відповідача повернути майно балансоутримувачу - Позивачу.

07.09.2012р. Позивач просив Третю особу у листі (а.с.126) допомогти повернути йому майно орендоване Відповідачем, у зв'язку із чим, Третя особа надіслала Відповідачу заяву про припинення дії договору оренди (а.с.а.с.127, 128).

09.10.2012р. Позивач повторно листом №8166/02 (а.с.130) просив Третю особу допомогти повернути орендоване приміщення, у зв'язку із чим Третя особа звернулась до Відповідача із листом №20-06-05-10720 від 29.10.2012р. (а.с.а.с.131, 132) про нарахування неустойки та необхідності повернення майна.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. (а.с.а.с.36-38) у справі №2а/0570/16218/2012 у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області до ОСОБА_1, за участю у якості третьої особи Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про примусове повернення майна з оренди загальною площею 49 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено. Зазначена постанова вмотивована серед іншого - недоведеністю Позивачем ані розірвання договору оренди від 25.12.2000р., ані його припинення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013р. (а.с.39) зазначену постанову залишено без змін та безпосередньо в ухвалі зазначено, що оскільки адміністративне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності УПФУ в Тельманівському районі згідно з рішенням виконавчого комітету Тельманівської селищної ради від 18 вересня 2003 року № 198, остільки саме УПФУ, як власник майна, який має потребу для використання спірного майна в своїй діяльності, повинен звертатися до суду з позовом про припинення дії договору від 25.12.2008р. та витребування цього майна, і здійснювати це в господарському, а не адміністративному судочинстві.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених вище. Як вбачається із складеного ним акту звіряння взаєморозрахунків (а.с.а.с.138-140) та доданих банківських виписок (а.с.а.с.141-160) на користь Позивача за період з липня 2004р. по серпень 2013р. було перераховано 11035,06грн.. В свою чергу, за розрахунками Позивача з урахуванням інфляційної індексації орендної плати за спірним договором від 25.12.2000р. за період після звіреного станом на 08.06.2004р. (а.с.76) нульового сальдо і по серпень 2013р. загальна сума орендної плати мала становити 21809,42грн. При цьому, в межах орендних правовідносин між Відповідачем і Третьою особою Відповідачем як балансоутримувачем було отримано лише 50% від розміру орендної плати за спірним договором.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.07.2013р. по справі №905/3101/13 (а.с.а.с.171-173) у позові Управління пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Тельманове про визнання недійсним договору оренди від 25.12.2000р. - відмовлено.

За відомостями програми «Діловодство спеціалізованого суду» означене рішення не скасовано та є чинними.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у розірванні договору оренди внаслідок істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при його укладанні, а саме - доручення Верховної Ради України №04-28/12-530 від 17.07.2013р. на виконання кого необхідно використовувати орендоване приміщення для прийому інвалідів на колясках, а також з підстав невиконання Відповідачем своїх обов'язків зі сплати орендної плати.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду виникнення спору в межах триваючих правовідносин (після 08.06.2004р.), регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р.

Відповідно до ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали його на інших умовах.

Частина 2 зазначеної статті визначає, що якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, договір може бути розірваний за рішенням суду з на вимогу заінтересованої сторони за наявністю одночасно таких умов:

- в моменту укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Втім, відсутність будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову з цих підстав.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, Позивачем не доведено всієї сукупності означених умов у зв'язку із необхідністю забезпечення обслуговування громадян за принципом «єдиного вікна», а саме тих обставини, що:

- передбачені положенням, затвердженим Постановою ПФУ №4-3 від 21.02.2012р., заходи із забезпечення прийому громадян можуть бути запроваджено виключно у разі звільнення займаного Відповідачем приміщення;

- у змінених умовах виконання спірного договору призводить до порушення майнових інтересів Орендодавця або їх співвідношення із інтересами Орендаря;

- Відповідач відхилив пропозицію Позивача про розірвання спірного договору саме з мотивів істотної зміни обставин.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в п. 3.10. Постанови ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року N 18, серед підстав на підставі яких Позивач наполягає на розірванні договору є також наслідок порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо внесення орендних платежів.

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умови про сплату орендної плати ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Дотримання зазначених умови є обов'язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Виходячи з наявних матеріалів справи зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, а саме - належного і своєчасного здійснення орендних платежів за весь період користування майном (оскільки сплати орендної плати у розмірі 50 % за договорами оренди №1218/2004 від 08.06.2004р. та №28/70/2006 від 11.09.2006р. не достатньо для погашення всього обсягу грошових зобов'язань з орендної плати за договором від 25.12.2000р., розмір якої кожен місяць корегувалась на індекс інфляції) - суд вважає за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів, укладаючи такий договір.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь бюджету, оскільки Позивач звільнений від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області, смт. Тельманове Донецької області (ідентифікаційний код 21955677) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Тельманове Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р. задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р., укладений між Управлінням Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області (ідентифікаційний код 21955677) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, смт. Тельманове Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1147грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2013р.

Суддя Д.О. Попков