Рішення № 33610347, 17.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2013 Справа № 905/4262/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал", м. Костянтинівка, ідентифікаційний код 30207119

до Відповідача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

про: зміну договору оренди №665 від 10.10.2000р., укладеного між Відповідачем та Позивачем, шляхом викладення п. 10.1 у наступній редакції: "Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 30.04.2023р."

із залучення до участі у справі Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці Відповідача - Міністерства промислової політики України, м. Київ

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Азаров О.А. (за довіреністю №б/н від 05.03.2013р.);

від Відповідача - Жмуріна В.В. (за довіреністю №84 від 18.09.2012р.);

від Третьої особи - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 25.06.2013р. на 16.07.2013р., проте 16.07.2013р. провадження по справі було зупинено та поновлено 23.08.2013р. із призначенням до розгляду на 03.09.2013р., з 03.09.2013р. суд відклав розгляд справи на 17.09.2013р.

У судовому засіданні 17.09.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал», м. Костянтинівка (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Відповідач) про зміну договору оренди №665 від 10.10.2000р, укладеного між Відповідачем та Позивачем, шляхом викладення п. 10.1 у наступній редакції: «Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 30.04.2023р.»

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання із Відповідачем договором оренди № 665/2000 від 10.10.2000р. зі строком дії (з урахуванням внесених договорами №3 від 11.10.2012р. та №4 від 31.01.2013р. змін) до 30.04.2013р. та умовами про переважне право Орендаря на його продовження, надсилання Орендодавцю в межах строку дії договору пропозиції про укладання додаткової угоди із продовженням строку дії договору на 10 років та ухилення останнього від її прийняття.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір оренди № 665/2000 від 10.10.2000р. з угодами про внесення змін до нього, лист №36/1-13исх від 29.04.2013р., №11-06-02-05546 від 15.05.2013р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 631, 759, 764, 777, 781, 793, 794, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 6, 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 20, 180 Господарського кодексу України.

Разом із позовною заявою Позивач надав клопотання №16/8-вих від 11.06.2013р. про вжиття заходів до забезпечення позову, за результатами розгляду яких судом винесено ухвалу від 12.06.2013р.

В перебігу розгляду справи Позивачем надавалися додаткові документи на обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду (а.с.а.с. 44, 46, 86-277 т.1, а.с.а.с.36-38 т.2) у тому числі клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство промислової політики України.

Відповідач надав відзив №10-14-08555 від 15.07.2013р. (а.с.а.с.59-63 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на відсутність згадуваного Орендарем переважного права на продовження спірного договору, його припинення 30.04.2013р. з огляду на відмову Орендодавця впродовж 1 місяця після закінчення його строку від подальшого автоматичного продовження договору згідно ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна"

На обґрунтування викладеної у відзиві позиції Відповідачем наданні додаткові документи (а.с.а.с.64, 67-69, 70-85 т.1, а.с.а.с.8-9, 16-20, 21-35, 39-43, 44-98 т.2), у тому числі - пояснення від 17.09.2013р. стосовно стану виконання зобов'язань Орендарем у яких повідомив про виявлення нестачі при інвентаризації та наявну заборгованість зі сплати орендної плати за період з жовтня 2010р. по грудень 2011р. у розмірі 1 585 744, 59 грн.

Залучене ухвалою від 25.06.2013р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Міністерство промислової політики України процесуальними правами (далі - Третя особа), передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась, хоча належним чином повідомлялась про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Обізнаність Третьої особи про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с.282)

У судовому засіданні 17.09.2013р. присутні представники сторін справи підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування та необхідність вирішення спору за наявними у справі матеріалами, зважаючи на що суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин Третьої особи і ненадання нею певних документів у світлі представлених доказів та матеріалів за змістом ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Третьої особи здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2000р. між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладений договір оренди (далі - договір оренди) № 665/2000 (а.с.а.с.28-29 т.1), згідно п.п. 1.1., 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і використання державне майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться на балансі ОП „Костянтинівський завод скловиробів" (надалі - Балансоутримувач) і розташоване за адресою: 85114, м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта, 3, на період з 10.10.2000р. по 10.10.2005р.

Відповідно до умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування до Державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, у розмірі 79151грн., з урахуванням щомісячного корегування на індекс інфляції, починаючи з вересня 2000р.

Положеннями розділу 5 договору оренди встановлені обов'язки орендаря, серед яких, окрім сплати орендних платежів, проведення капітального і поточного ремонтів за згодою Орендодавця, страхування орендованого майна за рахунок власних коштів тощо.

Згідно умов розділу 10 договору, сторони дійшли згоди, що:

- умови договору зберігають силу на протязі всього строку його дії і в випадках, якщо після його укладання законодавством встановлюються правила, що погіршують стан Орендаря (п.10.2);

- зміни або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Вносювані зміни і доповнення в договір розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору і внесення змін не дозволяється (п.10.3);

- по закінченню строку дії договору Орендар має переважне право на його продовження. При відсутності однієї з сторін про зупинення чи зміну договору по закінченні його строку протягом місяця, договір вважається пролонгованим на той же строк і за тих же самих угод, які були передбачені договором. При продовжені строку дії договору його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п.10.6).

10.10.2000р. майно було передано в оренду, про що сторонами було складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.30 т.1)

Додатковою угодою №1 від 25.05.2001р. (а.с. 31т.1) змінені умови п. 3.1. щодо розміру орендної плати, п. 5.8. - відносно обов'язку Орендаря застрахувати орендоване майно та його права на викуп об'єкту оренди.

Додатковою угодою від 18.12.2002р. (а.с.32 т.1) сторони доповнили договір оренди умовами наступного змісту:

· Орендар є власником невід'ємної частки майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, яке складається з скловарних печей №1, 2, 3, а також обладнання для скловарних печей №1, 2, 3, придбаного Орендарем на загальну суму 9810509,65грн. (п. 2.1. договору);

· Орендар має право на компенсацію вартості здійсненого поліпшення цілісного майнового комплексу Орендарем за рахунок власних коштів, вказаного в п. 2.1. договору, в сумі 9810509,65грн. при умові розірвання договору оренди з ініціативи Орендодавця, або приватизації в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Додатковою угодою №3 від 17.02.2003р. (а.с.33 т.1) сторонами внесені зміни до договору відносно своїх адрес.

Договором №2/04 від 20.10.2004р. (а.с.34 т.1) сторони доповнили договір оренди положеннями щодо здійснення Орендарем своїми силами та за свій рахунок реконструкції орендованого майна згідно проектно-кошторисної документації, після якої (реконструкції) стає власником невід'ємної частки майна та обладнання цілісного майнового комплексу на суму, зазначену в актах виконаних робіт та погодженій проектно-кошторисній документації.

Договором №1/04 від 02.08.2004р. (а.с.35 т.1) сторони виклали п. 10.1. договору оренди в новій редакції, продовживши строк його дії до 10.10.2010р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. (а.с.а.с.89-94 т.1) у справі №40/252пд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал", м. Костянтинівна до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Державного агентства України з управління корпоративними правами та майном, м. Київ, вул. Сурікова, 3 про зміну договору оренди №665 від 10.10.2000р. задоволено частково, а саме - змінено договір оренди №665 від 10.10.2000р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал", шляхом викладення п. 10.1. у наступній редакції: „Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 10.10.2012р."

Зазначене рішення постановою Донецького апеляційного Господарського суду від 28.11.2011р. (а.с.а.с.95-99 т.1) та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2012р. (а.с.а.с.100, 101 т.1) залишено без змін.

Договором №3 від 11.10.2012р. (а.с.а.с.36, 37 т.1) було збільшено строк дії договору до 31.01.2013р. та додано розділ 11 «Особливі умови», яким серед іншого, з метою визначення складу та ринкової вартості необоротних матеріальних і нематеріальних активів було зобов'язано Орендаря провести інвентаризацію державного майна станом на 30.09.2012р., з урахуванням якої Орендодавець на підставі акту оцінки станом на 30.09.2012р. має визначити розмір орендної плати за базовий місяць - вересень 2012р. з одночасним внесенням змін до договору щодо вартості орендованого майна та застосуванні при визначенні розміру орендної плати ставки 10%, подальшим донарахуванням орендної плати з 11.10.2012р. і сплатою Орендарем донарахованої суми до бюджету. При цьому, вказаним договором застережено (п.3), що всі інші пункти договору оренди, яких не стосується договір №3, залишаються без змін.

Договором №4 від 31.01.2013р. (а.с.а.с.38-39 т.1) були внесені зміни щодо визнання розміру заборгованості з орендної плати станом на 10.10.2012р. (1585744,59грн.) і строку її погашення до 30.04.2013р. включно), та встановленням у якості наслідків остаточне визначення строку дії договору 30.04.2013р., до якого його було продовжено дії договору продовжено до 30.04.2013р., дату проведення інвентаризації змінено на 31.01.2013р. із визначенням в подальшому обов'язків з встановленням розміру орендної плати за базовий місяць січень 2013р. і різниці між таким розміром і розміром, сплачуваним на момент підписання договору №3 від 31.01.2013р.

Наказом Відповідача від 31.01.2013р. (а.с.а.с.31, 32 т.1) було створено комісію з оцінки майна орендованого цілісного майнового комплексу та визначені строки зі здійснення інвентаризації.

У листі 12.02.2013р. №911-19 (а.с.34 т.2) Позивач просив Відповідача продовжити термін інвентаризації в зв'язку з великим обсягом робіт, крім того, в зв'язку з відсутністю повного комплекту технічної документації на підприємстві станом на 12.02.2013р., планів БТІ, які є необхідною умовою для здійснення оцінки державного майна, строком на 15 календарних днів. У зв'язку із чим, Відповідачем було винесено наказ №00482 від 14.02.2013р. (а.с.35), яким продовжено термін проведення інвентаризації до 02.03.2013р.

Виходячи із змісту пояснень Відповідача від 17.09.2013р. разом із листом №21/1-13вих. на його адресу надійшли результати інвентаризації орендованого цілісного майнового комплексу (а.с.а.с.102-261 т.1).

Крім того, 27.11.2012р. Відповідачем (Замовник), Товариством з обмеженою діяльністю «Люрекс-консалтинг» (Суб'єкт оціночної діяльності) та Позивачем (Платник) був укладений договір на проведення оцінки об'єкта оренди (а.с.а.с.270, 271), яким (з урахуванням змін від 19.02.2013р. - а.с.272 т.1) передбачалося виконання незалежної оцінки об'єкту оренди з подальшим наданням відповідного звіту Замовнику.

29.03.2013р. сторонами вказаного договору був складений акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с.273 т.1), які були оплачені Позивачем 17.04.2013р. (а.с.274 т.1). Вказаний звіт, оригінал якого судом був оглянутий у засіданні 17.09.2013р., а витяги представлені Відповідачем (а.с.а.с.46-98 т.2), був наданий суб'єктом оціночної діяльності на адресу Орендодавця з листом від 29.03.2013р. (а.с.24 т.2), тоді як Орендареві попри звернення останнього (а.с.а.с.275-277) наданий не був.

29.04.2013р. Орендар звернувся до Орендодавця з пропозицією, викладеною в листі №36/1-13- исх (а.с.40 т.1) укласти додаткову угоду №5 до договору оренди №665 від 10.10.2000р., проект якої передбачав викладення п. 10.1 договору оренди в наступній редакції: „Чинний договір дії з 10.10.2000р. по 30.04.2023р." із залишенням без змін решти умов договору (а.с.38 т.2).

Заявою про припинення дії договору оренди №11-06-02-05443 від 13.05.2013р. (а.с.45 т.2), Відповідач посилаючись на ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", повідомив Орендаря про закінчення 30.04.2013р. строку дії договору оренди №665 від 10.10.2000р. і його припинення та необхідність вжиття визначених заходів на виконання приписів ст. 785 Цивільного кодексу України відносно повернення орендованого цілісного майнового комплексу, у разі невиконання якого буде нараховуватися неустойка в розмірі подвійної орендної плати.

Листом №11-06-02-05546 від 15.05.2013р. (а.с.41т.1) Відповідач відмовився від пропозиції Позивача продовжити договір оренди, вказуючи припинення його дії за заявою №11-06-02-05443 від 13.05.2013р. та наголошуючи на необхідності проведення повної інвентаризації майна для його поверненню Орендодавцю.

31.05.2013р. Відповідач звернувся листом №07-06-02-06427 (а.с.40 т.2) до Третьої особи з проханням визначитись з підприємством, на баланс якого буде передане державне майно - цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників» та надати представника Міністерства для прийняття участи у роботі інвентаризаційної комісії та спільної комісії по розмежуванню та оцінці майна.

У листі №11-06-02-05914 від 22.05.2013р. (а.с.а.с.42-43 т.2) Відповідач просив Агентство держмайна України надати кандидатуру представника агентства для прийняття участі у роботі інвентаризаційної комісії та спільної комісії по розмежуванню та оцінці майна.

Втім, жодної відповіді на означені звернення Відповідач не отримав згідно пояснень його представника у судовому засіданні 17.09.2013р.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного Господарського суду від 06.08.2013р. у справі №905/2398/13 (а.с.а.с.2-7 т.2) було залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. про відмову у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» про визнання недійсним одностороннього правочину про часткове зарахування зустрічних вимог, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» за заявою №4/8-13вих. від 12.02.2013р.

За змістом означених судових актів встановлено правомірність здійсненого Орендарем припинення зобов'язань зі сплати орендної плати шляхом проведення зарахування за заявою №4/8-13вих від 12.02.2013р. на суму 380616,49грн. за рахунок зустрічних вимог до держави відносно компенсації вартості здійснених Позивачем невідокремлювальних поліпшень орендованого майна.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, приведених вище.

Третя особа своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довела.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у зміні істотної умови договору оренди відносно строку його дії, а саме - продовження на 10 років відносно визначеної до таких змін тривалості орендних правовідносин.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

- наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

- порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

- належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №665 від 10.10.2000р. з урахуванням всіх запроваджених до нього змін.

Правомірність застосування до договору, укладеного до набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України (01.01.2004р.), норм відповідних законодавчих актів зумовлена триваючим характером відповідних правовідносин і періодом виникнення спору в контексті приписів ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України та діяли за нормами ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР на момент укладання між сторонами договору оренди №665.

Виходячи із визначення оренди, приведеного в ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", та в контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України факт укладання між сторонами договір оренди та його чинність зумовлює виникнення та існування у Орендаря суб'єктивного зобов'язального права на володіння і користування об'єктом оренди до завершення строку таких правовідносин.

Законні сподівання Позивача і його майновий інтерес на можливість здійснення означених прав відповідно до умов укладеного договору підпадають під право мирного володіння майном, гарантованим ратифікованими Україною ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., у світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка (практика) згідно ст. 17 „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів (див., наприклад, п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Полтораченко проти України" від 18.01.2005р.)

Таким чином, означені законні сподівання і майновий інтерес Орендаря і становлять суб'єктивне право, захищуване шляхом подання розглядуваного позову. В свою чергу, невизнання Відповідачем означеного права у вигляді відмови від продовження орендних зумовлює виникнення у Орендаря права на судовий захисту у відповідний спосіб у розумінні ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Відносно неправомірності відмови Орендодавця від продовження орендних правовідносин позиція суду полягав в такому:

-по-перше, як законодавство, що діяло на моменту укладання розглядуваного договору оренди, так і сам договір (п. 10.6) передбачали право Орендаря по закінченню строку дії договору саме на його продовження, а не на укладання нового, як вказує Відповідач в своєму відзиві, посилаючись на чинну редакцію ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) і ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України. В свою чергу, п. 10.2 договору оренди і ч. 3 (на момент укладання договору) і ч.4 (на поточний момент) ст. 10 Закону встановлюють гарантію збереження сили умовами договору на протязі всього строку його дії і в випадках, якщо після його укладання законодавством встановлюються правила, що погіршують стан Орендаря.

Означена гарантія відтворює запроваджений ч.2 ст. 22 Конституції України принцип, згідно якого при прийнятті нових або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, тлумачення Відповідачем здобутого Позивачем при укладанні спірного договору оренди права саме на його продовження в контексті положень діючого законодавства у спосіб (тлумачення), при якому таке право повністю нівелюється і замінюється на інше нерівнозначне за майновими наслідками для Орендаря, є хибним і судом до уваги не приймається.

-по-друге, суд наголошує, що положення ч. 2 ст. 17 Закону, із якими кореспондуються приписи ст. 764 Цивільного кодексу України, визначають підстави для автоматичного продовження договору оренди після закінчення його строку на такий же строк і на тих же умова, а саме: продовження використання майна після закінчення строку дії договору та відсутність заперечень проти продовження протягом 1 місяця після закінчення строку. Між тим, в даному випадку мова йде про продовження договору на інший, ніж було визначено до цього строк. Отже, власна пропозиція Орендаря змінити істотну умову у розумінні ч. 1 ст. 10 Закону - строк спірного договору - за будь-яких обставин згідно ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України вже унеможливила автоматичне продовження договору на той же строк в порядку ч.2 ст. 17 Закону незалежно від подання або неподання у подальшому Орендодавцем повідомлення про припинення договору.

Відтак, оскільки розглядуваний спір стосується продовження договору із внесенням змін до його істотної умови, який (спір) виник в перебігу чинності його строку, подальше закінчення строку дії договору і висування Орендодавцем заперечень проти продовження дії договору на нові 10 років, жодною мірою не впливає на факт існування спору та необхідність судового захисту прав Орендаря, можливість надання якого (захисту) не може перебувати у залежності від тривалості розгляду справи (в межах чи поза межами визначеної поточною редакцією строку договору оренди).

-по-третє, п. 10.3 спірного договору оренди забороняє односторонню відмову від внесення змін до договору, хоча і не визначає критеріїв правомірності або неправомірності відмови від запропонованих змін до договору, зважаючи на що суд має звертатися до положень діючого законодавства, оскільки і ч. 3 ст. 17 Закону в редакції, що діяла на момент укладання договору, не встановлювала випадків правомірної відмови Орендодавця в реалізації переважного права Орендаря на продовження договору. Відтак, звертаючись до діючої на момент подання Позивачем пропозиції про продовження договору, яка, власне, і опосередковує реалізацію визначеного договором переважного права на його продовження, редакції ч.3 ст. 17 Закону, суд, за відсутністю в інших законодавчих актах будь-яких додаткових підстав для відмови у реалізації переважного права, встановив, що єдиним випадком з яким законодавець пов'язує можливість правомірної відмови у реалізації захищуваного переважного права є факт письмового доведення до Орендаря за 3 місяці до дати закінчення договору існування потреби власника у використанні орендованого майна для власних потреб.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, і будь-яких відомостей про існування доказів протилежного суду не представлено, Позивача не повідомлялось за 3 місяці до 30.04.2013р. про існування потреби в використанні орендованого цілісного майнового комплексу його власником - державою від імені якої має виступати Третя особа, і такий мотив відмови у продовжені договору навіть не відображений в листі №11-06-02-05546 від 15.05.2013р. Більш того, факт укладання сторонами договором №4 від 31.01.2013р. (а.с.а.с.38-39 т.1), яким продовжено строк дії орендних правовідносин з 31.01.2013р. до 30.04.2013р. включно, вказують на відсутність належного волевиявлення власника майна (держави в особі Третьої особи) на використання об'єкту оренди для власних потреб, що також підтверджується залишеним без реагування зверненням Орендодавця (а.с.40 т.2)

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним і юридично спроможним твердження про неправомірність ухилення Орендодавця від задоволення пропозиції Орендаря відносно продовження спірного договору на 10 років - до 30.04.2023р., відхиляючи решту неохоплених викладеними вище висновками суду заперечень Відповідача з цього приводу як безпідставних, а саме відносно наявності порушень з боку Орендаря спірного договору - визначене в п.10.6 договору та ч.3 ст. 17 Закону в редакції, що діяла на момент укладання договору оренди, а отже - і на момент здобуття переважного права на продовження договору - не покладали можливість здійснення такого права у залежність від наявності або відсутності належного виконання Орендарем зобов'язань за договором оренди. А отже, звуження цього права порівняно із умовами договору, яким законодавець гарантував незмінюваність, є неприйнятною.

Суд наголошує, що справедливість означених аргументів і міркувань відносно оцінки розглядуваних орендних правовідносин між сторонами, повною мірою підтверджена судовими актами у справі №40/252пд, і необхідність врахування цієї позиції в розглядуваному спорі зумовлено необхідністю запобігання піддання сумніву чинного судового рішення шляхом встановлення протилежних висновків в уже досліджений і оцінених відносинах між тим ж сторонами, що є неприйнятним у світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка (практика) згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права для національних судів: „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів" (Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг" проти України").

В свою чергу, актуальність приведеної в межах справи №42/252пд юридичної оцінки захищуваного права Орендаря і для обставин розглядуваного спору, незважаючи на подальше укладання сторонами договором №3 від 11.10.2012р. і договором №4 від 31.01.2013р., зумовлено наступним:

- по-перше, вказані договори сторін жодною мірою не змінили умови п. 10.6. договору оренди №665 від 10.10.2000р., яким і було запроваджене спеціальне право Орендаря на продовження договірних відносин. За таких обставин, встановлення додаткових умов (виконання Відповідачем певних зобов'язань) для проведення переговорів щодо продовження строку дії договору не припиняє існування означеного права і не змінює умов його реалізації у судовому порядку;

- по-друге, судом, між тим, враховується, що Відповідачем вжито належних заходів, спрямованих на виконання доповнених договором №3 від 11.10.2012р. і договором №4 від 31.01.2013р. зобов'язань в межах орендних правовідносин (проведення інвентаризації та оплата оцінки), тоді як жодних доказів реалізації Орендодавцем результатів означених дій (ініціація відповідних змін до договору оренди в частині визначення вартості орендованого майна, розміру орендної плати та умов погашення різниці між її поточним розміром та розміром з урахуванням проведеної оцінки за визначений період тощо) суду не представлена.

- по-третє, зауваження щодо стану виконання Орендарем грошових зобов'язань судом відхиляються як з урахуванням відсутності за змістом п. 10.6 договору оренди №665 від 10.10.200р. залежності між реалізацією запровадженого ним права та стану орендних платежів (про що вказувалося вище), так і зважаючи на власну неправомірну позицію Орендодавця щодо перешкоджання припиненню Орендарем у передбачений діючим законодавством спосіб відповідних грошових зобов'язань, що підтверджується судовими актами у справі №905/2398/13.

Суд звертає увагу Орендодавця на те, що оскільки змістом спірного правочину, укладання якого у судовому порядку вимагає Орендар є виключно зміна істотної умови щодо строку дії договору оренди, остільки решта умов цього договору (зокрема, відносно розміру орендної плати на продовжений строк оренди) не була предметом спору та цим рішенням не змінюється. Втім, це не може ототожнюється із запровадженням заборони на приведення умов щодо орендної плати у відповідність до діючого законодавства та досягнутим у договорах №3 від 11.10.2012р. і №4 від 31.01.2013р. домовленостям сторін шляхом укладання відповідних угод у судовому чи позасудовому порядку згідно діючого законодавства.

Наразі, обставини і стан виконання грошових зобов'язань Орендарем не позбавляє Орендодавця права вимагати (у разі наявності підстав) застосування у встановленому порядку приписів ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України шляхом подання відповідних позовних заяви, вимоги яких не були предметом розгляду в розглядуваній справі, а отже - і не впливали на результати вирішення цього спору.

Оцінюючи визначений Позивачем строк продовження договору оренди - на десять років - суд вважає його цілком прийнятним і обґрунтованим з точки зору тривалості попередніх орендних правовідносин та відсутності будь-яких заперечень саме відносно тривалості як з боку Орендодавця, так і з боку Третьої особи.

Разом із тим, суд вважає за можливе в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України скасувати з набуттям цим рішенням законної сили запроваджені ухвалою від 12.06.2013р. забезпечувальні заходи у вигляді встановлення Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, ідентифікаційний код 13511245) заборони здійснювати будь-які заходи на виконання наказу №01524 від 28.05.2013р. з повернення орендованого майна цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робітників», що розташований за адресою: 84114, Донецька область. м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, переданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» за договором оренди №665 від 10.10.2000р.

Дійсно, набуття цим рішенням законної сили, а отже - і продовження орендних правовідносин сторін по 30.04.2023р. включно усуває правові підстави для повернення орендованого майна і здійснення необхідних для цього заходів.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, понесені судові витати зі сплати судового збору за подання позову стягуються з Відповідача на користь Позивача. Поряд із цим, враховуючи, що на момент подання розглядуваного позову і запровадження забезпечувальних заходів належних підстав для нездійснення дій з повернення об'єкту оренди ще не було (продовження у встановленому порядку після 30.04.2013р. орендних правовідносин), суд вважає відсутніми підстави для стягнення з Відповідача судового витрат Позивача зі сплати судового збору за подання заяви про вжиття забезпечувальних заходів, відносячи ці витрати на рахунок останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 21, 22, 33 - 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал", м. Костянтинівка (ідентифікаційний код 30207119) до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) про зміну договору оренди №665 від 10.10.2000р., укладеного між Відповідачем та Позивачем, шляхом викладення п. 10.1 у наступній редакції: "Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 30.04.2023р." задовольнити у повному обсязі.

2. Змінити договір оренди №665 від 10.10.2000р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал", шляхом викладення п. 10.1. у наступній редакції: „Чинний договір діє з 10.10.2000р. по 30.04.2023р."

3. Скасувати забезпечувальні заходи, запроваджені ухвалою суду від 12.06.2013р.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал", м. Костянтинівна (ідентифікаційний код 30207119) компенсацію зі сплати судового збору у розмірі 1147 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2013р.

Суддя Д.О. Попков