Постанова № 33610342, 17.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 р. Справа №801/7504/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Галикіна Ж.О. довіреність №522 від 14.08.2013, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим

про визнання протиправною бездіяльність,

Обставини справи: ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим про визнання протиправною відмову та зобов'язання Відділ Держземагенства в Білогірському районі АР Крим надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення земельної ділянки загальною площею 7,8181 га, розташованої за межами населених пунктів Зеленогорської селищної ради Білогірського району АР Крим, по АДРЕСА_1, із земель сільськогосподарського призначення у довгострокову оренду строком на 49 років для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель та споруд та організації конно-спортивної бази.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України.

Згідно до статті 15-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-Ш (далі - Земельний кодекс) встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить:

є1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (стаття 122 Земельного кодексу).

Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №500/2011 Мінагрополітики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Мінагрополітики України є формування та забезпечення реалізації: державної політики з питань земельних відносин, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, якості та безпеки сільськогосподарської продукції, насіння і садивного матеріалу, біологічної і генетичної безпеки сільськогосподарських рослин і тварин, родючості грунтів. Мінагрополітики України спрямовує та координує діяльність Державного агентства земельних ресурсів України.

Разом з тим, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб (пункт 6-1 частини 2 Положення Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011) .

У пункті 4.27. Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 10.05.2012 №258, відділ передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб у межах району у разі утворення Управління (Відділу) на території Автономної Республіки Крим.

Таким чином відділ Держземагентства у районі є суб'єктом владних повноважені, до компетенції якого належить вирішення питання про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування.

07.08.2013 ОСОБА_3 звернувся до відділу Держземагентства в Білогірському районі з зв'язкою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 7,8181 га в оренду строком на 49 років з земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Зеленогірської селищної ради Білогірського району для організації конно-спортивної бази.

Листом від 21.08.2013 №1594/01-18 позивачу було відмовлено в виданні наказу про розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що згідно формі 6-зем земельна ділянка, що замовляється ОСОБА_3 віднесена до земель військового радгоспу «Гурзуфський» , за угіддями - господарські будівлі та двори.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України. За частиною 2 вказаної статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Аналізуючи наведене суд робить висновок про протиправність відмови відповідача.

Судом встановлено, що на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, заяву про надання якої у користування подано позивачем, розташовані нежитлові будівлі та житлові будівлі, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.10.2008 №4506. У зазначеному свідоцтві наведено, що ОСОБА_3 є власником нежитлових та житлових будівель АДРЕСА_1 загальною площею 4206,8 кв.м. Свідоцтво зареєстроване у Сімферопольському міжміському БТІ згідно витягу від 10.12.2008 №21216041.

Згідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

На підставі зазначеного суд робить висновок, що у випадку переходу права власності не нерухоме майно, відбувається й перехід права на земельну ділянку.

Судом встановлено, що 09.02.2005 директор військового радгоспу «Гурзуфський» Міністерства оборони України звернувся до голови Білогірської райдержадміністрації з листом №3 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 під будівлями загальною площею 4206 кв.м.

Також матеріалами справи підтверджується, що 08.07.2008 листом №198/24 начальник управління сільського господарства Міністерства оборони України повідомив директора військового радгоспу «Гурзуфський», про дозвіл на переоформлення земельної ділянки, на який розташований об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3.

Згідно до статті 141 Земельного кодексу України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. В порядку статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Вказаними обставинами спростовується наявність невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На підставі наведеного суд визнає протиправною відмову відділу Держземагенства у Білогірському районі АР Крим у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, що оформлена листом від 21.08.2013 №1594/01-18.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведено суд робить висновок, що належним та достатнім способом поновленням прав позивача є зобов'язання відділ Держземагенства у Білогірському районі АР Крим надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 7,8181 га за адресою АДРЕСА_1 в оренду строком на 49 років з земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Зеленогірської селищної ради Білогірського району для організації конно-спортивної бази.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.09.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 23.09.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову відділу Держземагенства у Білогірському районі АР Крим у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, що оформлена листом від 21.08.2013 №1594/01-18.

3.Зобов'язати відділ Держземагенства у Білогірському районі АР Крим надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 7,8181 га за адресою АДРЕСА_1 в оренду строком на 49 років з земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Зеленогірської селищної ради Білогірського району для організації конно-спортивної бази.

4.Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 34,41 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С.Ольшанська