Постанова № 33607458, 07.06.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1289/13-a

"07" червня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

при секретарі судового засідання Дудар М.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1;

представника відповідача: Пересади С.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною щодо непроведення виконавчих дій по стягненню з нього заборгованості з 24 липня 2012 року по 25 березня 2013 року.

В судовому засіданні позивач пояснив, що в липні 2012р. він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33565788 від 24.07.2012р. відділу ДВС Бережанського районного управління юстиції, якою його повідомлялось про відкриття виконавчого провадження і про те що йому надається термін для добровільної сплати заборгованості до "31 липня 2912 року". 25 березня 2013 року до нього прийшли представники ВДВС, зокрема виконуючий обов'язки начальника відділу Державної виконавчої служби Бережанського РУ юстиції Пересада С.С., співробітник Пенсійного фонду України та інший невідомий чоловік котрий назвався працівником ВДВС, але не мав службового посвідчення чи будь-якого іншого документа котрий би засвідчував його особу і намагались проникнути в його помешкання, сказавши що в нього є борг перед Пенсійним фондом і вони прийшли, щоб описати майно, яке вони будуть реалізовувати для погашення боргу. При цьому з ними не було ні представників міліції, ані пойнятих, присутність яких є обов'язковою при вчиненні таких дій, як опис чи вилучення майна.

Позивач також пояснив, що повідомив державних виконавців про те, що йому відомо про існування боргу, і те що, він погашає його в міру можливостей, і що ще не закінчився термін для добровільної сплати боргу до "31 липня 2912" року і відмовився впустити їх до помешкання. Державні виконавці повідомили позивачу, що у постанові про відкриття виконавчого провадження допущена помилка, а саме невірно вказано рік сплати боргу, а саме замість "2012" зазначено "2912" і запропонували виправити помилку на місці здійснення виконавчих дій. На думку позивача таке виправлення повинно було б відбутися відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, оскільки йому надавався термін добровільного виконання постанови до "2912" року він не оскаржував цю постанову у визначений для цього законодавством десятиденний термін, оскільки з такою постановою в такому формулюванні був цілком згоден і почав добровільно сплачувати свій борг окремими частинами.

Позивач зазначив, що про те що в постанові є помилка через яку йому була нарахована пеня і штрафні санкції він довідався 25 березня 2013 року під час візиту Пересади С.С. та від працівників управління ПФУ в Бережанському районі, куди він відразу з'явився, щоб з'ясувати обставини виконавчого провадження, де він довідався про необхідність сплатити пеню та штраф за невчасну сплату заборгованості.

Крім того, позивач вважає, що відділом ДВС Бережанського районного управління юстиції була допущена бездіяльність з приводу неналежного виконання виконавчого провадження про стягнення з нього боргу протягом 6 місяців починаючи з 24 липня 2012 року, оскільки відповідачем не вчинялися дії щодо стягнення з нього заборгованості.

Після ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження, в судовому засіданні 07 червня 2013 року, позивач пояснив, що бездіяльність відповідача також полягає у ненадсиланні йому рекомендованою коресподенцією постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 08 серпня 2012 року ВП № 34025141, постанови про стягнення виконавчого збору від 08 серпня 2012 року у цьому виконавчому провадженні, вимоги про виконання судового рішення від 16 жовтня 2012 року № 19/6704, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 жовтня 2012 року ВП № 33565788.

З огляду на наведене, позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Додатково зазначив, що помилково послався у адміністративному позові на норми Цивільно-процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та пояснила, що виконавчі дії проводилися у відповідності до вимог законодавства, відділом ДВС вживалися заходи по виконанню зведеного виконавчого провадження, а відповідач ухилявся від сплати заборгованості. З огляду на це представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження номер за ЄДРВП 37197982 від 31 липня 2012 року. Станом на 25 березня 2013 року до нього входили виконавче провадження № 24574228 з примусового виконання виконавчого листа №-1-44 виданого 29 жовтня 2010 року Бережанським районним судом про стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь держави 3000,00 грн. штрафу; виконавче провадження № 23599985 з примусового виконання постанови № 013724 виданої 23 листопада 2010 року Бережанським ВДАІ про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь держави 850,00 грн. штрафу; виконавче провадження № 22087154 з примусового виконання постанови № 3-562 виданої 16 липня 2010 року Бережанським районним судом про стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь держави 340,00 грн. штрафу; виконавчого провадження № 33565788 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1970 виданого 03 липня 2012 року Тернопільським окружним адміністративним судом про стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь УПФ в Бережанському районі 3810,30 грн.; виконавче провадження № 34025141 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1970 виданого 20 серпня 2012 року Тернопільським окружним адміністративним судом про стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь УПФ в Бережанському районі 1717,20 грн.

В подальшому 04 квітня 2013 року до виконавчого провадження було приєднане виконавче провадження № 37250812 з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України від 18 лютого 2013 року № 39 та виведено виконавче провадження № 2208715 про примусове виконання постанови № 3-562 виданої 16 липня 2010 року Бережанським районним судом про стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь держави 340,00 грн. штрафу.

Статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст. 24 цього Закону.

24 липня 2012 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33565788 про стягнення з позивача заборгованості перед Пенсійним фондом в сумі 3810,30 грн. В зазначеній постанові встановлено строк добровільно виконання до "31 липня 2912 року".

Як пояснив позивач в судовому засіданні він вважав, що може виконувати цю постанову до вказаної дати, а тому, в міру можливості погашав наявну заборгованість, з огляду на це він вважає, що застосовані до нього штрафні санкції за несвоєчасну сплату боргу виникли з вини відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що у постанові було допущено помилку і замість дати "31 липня 2012 року" зазначено "31 липня 2912 року".

Суд бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що в силу ст. 25 Закону № 606-XIV у разі відкриття виконавчого провадження 24 липня 2012 року строк на самостійне виконання не може перевищувати 31 липня 2012 року і про помилкове зазначення дати у постанові "2912" замість "2012", а тому посилання позивача на те, що він мав намір виплачувати заборгованість управлінню Пенсійного фонду України в Бережанському районі до вказаної помилкової дати є безпідставним.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону № 606-XIV сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, позивач мав право оскаржити таку постанову, заявити клопотання, чи надати державному виконавцю свої пояснення, висловити свої доводи чи міркування щодо дати самостійного виконання постанови, а тому, враховуючи вимоги ст. 25 Закону № 606-XIV, суд вважає, що позивач самостійно постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2012 року не виконав.

Відповідно до ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

08 серпня 2012 року до зведеного виконавчого провадження № 37197982 було приєднано виконавче провадження № 34025141, останнє виконавче провадження №37250812 було приєднано до зведеного 04 квітня 2013 року з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України від 18 лютого 2013 року № 39.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем вживалися заходи із виконання зведеного виконавчого провадження № 37197982.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону № 606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

16 жовтня 2012 року на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією надіслано вимогу про виконання судового рішення, якою призначено примусове виконання, а саме обстеження майнового стану боржника на 19 жовтня 2012 року, о 10.00 годин.

19 жовтня 2012 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання позивача та встановлено зі слів дружини боржника те, що позивач 18 жовтня 2012 року змінив місце реєстрації.

Зміна місця проживання позивачем у судовому засіданні не заперечувалася.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 606-XIV сторони зобов'язані письмово повідомити державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, чого позивачем не було зроблено.

Таким чином, обстеження майнового стану позивача не вдалось здійснити, що підтверджено актом державного виконавця від 19 жовтня 2012 року.

Частиною 1 ст. 52 Закону № 606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

25 жовтня 2012 року відповідачем було винесено постанову № 33565788 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та здійснено дії по внесенню заборони відчуження майна у відповідні реєстри.

21 листопада 2012 року та 07 грудня 2012 року відділом ДВС Бережанського районного управління юстиції були здійснені виїзди по місцю проживання позивача, проте його не було вдома, що підтверджується Актами державного виконавця.

Таким чином, суд вважає, що у відповідач не допустив бездіяльності при виконання зведеного виконавчого провадження № 37197982 протягом шести місяців починаючи з 24 липня 2012 року, а позивач не був позбавлений можливості його виконувати.

Загалом, з пояснень позивача вбачається, що на його думку виконавчі дії не повинні були проводитись після закінчення шести місяців з моменту винесення постанови від 24 липня 2012 року про відкриття виконавчого провадження. Однак, відповідно до ст. 49 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню тільки у випадках, які передбачені цією статтею, і перелік яких є вичерпний. Законодавство не пов'язує закінчення шестимісячного строку передбаченого ст. 30 Закону № 606-XIV із обов'язком державного виконавця закінчити виконавче провадження. Більше того, строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, суд не бере до уваги твердження позивача про бездіяльність відповідача стосовно ненадсилання йому рекомендованими листами копій постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 08 серпня 2012 року ВП № 34025141, постанови про стягнення виконавчого збору від 08 серпня 2012 року у цьому виконавчому провадженні, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 жовтня 2012 року ВП № 33565788.

З огляду на це, суд також не бере до уваги твердження позивача про бездіяльність відповідача щодо ненадсилання йому рекомендованим листом вимоги про виконання судового рішення від 16 жовтня 2012 року № 19/6704, оскільки в матеріалах зведеного виконавчого провадження є квитанція від 16 жовтня 2012 року № 7083 про надсилання на адресу позивача рекомендованого листа, та довідка поштового відділення про повернення цього листа у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно із ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, повно і всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наявними в справі доказами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено неправомірності бездіяльності відповідача, надані докази в повній мірі не підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

З задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядоку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.06.2013 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.