Рішення № 33607392, 16.09.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4195/13-ц

провадження 2/369/2213/13

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Василенко Н.С., Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба у справах дітей Ірпінської міської державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба у справах дітей Ірпінської міської державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

У травні 2013 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. Свої вимоги мотивувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного проживання мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач отримує дохід приблизно 15000 грн., на місяць витрачає приблизно 3000 грн. на дитину. Щомісячні витрати на дитину включають: оплата за навчання - 200 грн., оплата комунальних послуг - 100 грн., харчування - 2000 грн., придбання миючих засобів - 100 грн., придбання ліків та лікування - 500 грн., витрати на відпочинок та розваги - 500 грн., придбання одягу - 1000 грн., придбання канцелярських товарів - 100 грн., витрати на хімчистку та прання одягу - 200 грн., витрати на відпочинок - 12000 грн.

З врахуванням зазначених потреб дитини позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 2850 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

При розгляд справи позивачка доповнила позовні вимоги. Обґрунтовувала тим, що після подачі позову відповідач забрав дитину до себе. У добровільному порядку її не віддає, не дозволяє бачитись з нею. Не дійшли вона з відповідачем згоди щодо того з ким має проживати дитина. Вважає, що дитина повинна проживати разом з нею та братом.

Просила суд визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею, залишивши його на її утриманні та вихованні за адресою: АДРЕСА_1; відібрати у ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, передати їй неповнолітнього ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2850 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

При розгляді справи відповідач ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він має постійний значний дохід, гарні умови проживання, постійно утримує свого сина та забезпечує належні умови для повноцінного виховання дитини. Дитина вже тривалий час проживала з ним. Мати дитини не має свого житла, не піклується про дитину. Домовленості щодо місця проживання дитини вони досягти не можуть. При визначенні розміру стягуваних аліментів, виходив з розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Просив суд визначити місцем проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним; стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 516 грн. щомісячно.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, проти доводів зустрічного позову заперечували. Просили суд задоволити позов, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

У судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечували, вимоги та доводи за зустрічним позовом підтримали у повному обсязі. Просили суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволити зустрічний позов.

У судовому засіданні представник служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області просила суд визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його батьком ОСОБА_2, відповідно до наданого суду висновку.

У судове засідання представник служби у справах дітей Ірпінської міської державної адміністрації Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав суду листа, в якому просив слухати справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 27 серпня 2010 року між ОСОБА_2та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві.

Батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, характеризується як доброзичливий, емоційний, активний хлопець, має добре розвинені мовленнєві здібності, проявляє гарні творчі здібності, що підтверджується психолого-педагогічною характеристикою вихованця старшої групи ДНЗ №11 «Берізка», довідкою №226 від 18 квітня 2013 року щодо відвідування дитиною дитячого садку.

Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Ст. 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років , визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 6 Декларації прав дитини, затвердженої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку його особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 6 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, ґрунтуючись на рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

З свідоцтва про народження серія НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, вбачається, що ОСОБА_1 має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно характеристики депутата Ворзельської селищної ради Київської області від 18 квітня 2013 року ОСОБА_1 позитивно характеризується по місцю проживання, має задовільні умови проживання, вказано, що вона піклується про своїх дітей.

Відповідно до довідки №56 від 18 березня 2013 року виконавчого комітету Ворзельської селищної ради м.Ірпінь Київської області сини ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживають разом з матір'ю з 2008 року і по теперішній час (березень 2013 року).

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання родини від 07 червня 2013 року, складеного службою у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області, встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1. За місцем проживання має належні умови проживання для своїх дітей, створені умови для нормального розвитку дітей. Також вказано, що батько дитини чинить їй перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином.

З пояснень позивачки та її представника вбачається, що ОСОБА_1 працює не офіційно, отримує дохід. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що за час спільного проживання, позивачка працювала, але не офіційно.

Відповідно до договору оренди від 25 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, - ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно характеристики №1-12/613 від 14 червня 2013 року, виданої виконавчим комітетом Петропавлісько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та характеристики, підписаної заступником директора ТОВ «Інтер-Січ» Соловйовим Д.Є., батько неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_2 позитивно характеризується як по місцю роботи, так і по місцю проживання.

З довідки про доходи ТОВ «Інтер-Січ» встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді директора товариства, за останні шість місяців його заробітні склала 7380 грн. (1230 грн. на місяць).

З пояснень відповідача ОСОБА_2 та його представника, що підтверджено і позивачкою, встановлено, що ОСОБА_2 має дохід, не враховуючи офіційну заробітну плату, в середньому 15 000 грн. на місяць, що також підтверджується поданим договором №07-12/12 про надання послуг від 07 грудня 2012 року.

З довідки по кримінальному провадженню №12013100040000954 встановлено, що 30 березня 2013 року близько 14 години за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, в ході якої остання отримала тілесні ушкодження; діагноз ЗЧМТ. Дана обставина також підтверджується і постановою про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2013 року.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що між сторонами склались конфліктні стосунки, вони не можуть знайти порозуміння з питань участі кожного із батьків у вихованні дитини. Батько та мати дитини проживають окремо, кожен з батьків позитивно характеризується, у батька за місцем його проживання та реєстрації, а також у матері за місцем її реєстрації створені всі необхідні умови для належного виховання дитини.

Доводи відповідача ОСОБА_2, що він проявляє більше уваги та турботи до дитини, піклується про його здоров'я, порівняно з матір'ю дитини, суд до уваги не бере, оскільки піклування про матеріальне забезпечення дитини та його духовний розвиток є обов'язком кожного з батьків відповідно до існуючих їхніх можливостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

При розгляді справи орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації надав висновок на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини від 08 серпня 2008 року №18 (протокол №14). При цьому вважали за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.

З пояснень представника служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області вбачається, що основною підставою для вирішення даного питання є наявність офіційного доходу батька та відсутність такого у матері дитини.

З таким висновком суд не погоджується та оцінює його критично, оскільки офіційний дохід відповідача ОСОБА_2 є мінімальним. В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що кожен з батьків має неофіційний дохід, що не оспорювалось при цьому протилежною стороною.

На підставі наведеного, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, та приймаючи до уваги вік малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому безумовно потрібна материнська турбота, оскільки між дитиною та матір'ю з самого народження існує тісний зв'язок, розірвання якого може потягти за собою негативні наслідки у фізичному та емоційному розвитку дитини, відсутність підтвердження грубого чи егоїстичного ставлення ОСОБА_1 до дитини та будь-яких інших виключних обставин, а батько дитини не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у його вихованні, і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування, або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням, приходить до висновку, що місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід визначити з його матір'ю ОСОБА_1, адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У ст.. 163 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Оскільки між сторонами тривав спір щодо визначення місця проживання дитини, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відібрання дитини суд вважає передчасними та відмовляє у їх задоволенні.

Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст. 180 СК України.

За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі, як визначено ст.181 СК України.

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 працює та має незначний офіційний дохід. Разом з тим, при розгляді справи відповідач вказав, що має дохід в розмірі 15000 грн. щомісячно, дана обставина не оспорювалась позивачкою.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову а відтак, вимога позивачки підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 08 травня 2013 року.

За ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

З огляду на те, що суд визначив місце проживання дитини разом з матір'ю, відповідач має сукупний дохід на місяць близько 15000 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на утримання дитини аліментів у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 180-183, 191 СК України, ст. ст. 3-14, 79, 88, 209, 213- 215, 294, 367 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір'ю ОСОБА_1, адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 - аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08 травня 2013 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 229,40 грн (двісті двадцять дев'ять грн. сорок коп).

У решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С.Пінкевич