Ухвала суду № 33604673, 11.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.

справа № 13/34/09-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Божко Л.А.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 11.08.2010 року у справі № 13/34/09-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізький завод феросплавів” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року Відкрите акціонерне товариство „Запорізький завод феросплавів”(далі за текстом – ВАТ „Запорізький завод феросплавів”) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, яка виразилась у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ Запорізький завод феросплавів” податку на додану вартість за травень 2008 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ „Запорізький завод феросплавів” суму податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за травень 2008 року у розмірі 5 784 339, 00 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 11.08.2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ „Запорізький завод феросплавів” податку на додану вартість за травень 2008 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ „Запорізький завод феросплавів” суму податку на додану вартість що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за травень 2008 року, у розмірі 5 784 339,00 грн.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі за текстом - СДПІ по роботі з ВВП у м. Запоріжжі) просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши оскаржувану постанову, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ВАТ „Запорізький завод феросплавів” є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №11030282 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого СДПІ по роботі з ВВП у м. Запоріжжі 13.09.2006 року.

ВАТ „Запорізький завод феросплавів” подано до СДПІ по роботі з ВВП у м.Запоріжжі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2008 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 5 784 339,00 грн. Сума ПДВ у розмірі 5 784 339,00 грн на час розгляду справи в суді на рахунок ВАТ „Запорізький завод феросплавів” не надійшла.

У вересні 2008 року СДПІ по роботі з ВВП у м. Запоріжжі проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ „Запорізький завод феросплавів” з питань правових відносин з ТОВ „Компанія „Ресурс” за травень 2008 року.

За результатами перевірки складено Акт № 25/08-08/00186542 від 15.09.2008 року, відповідно висновків якого ВАТ „Запорізький завод феросплавів” порушено п.п.1.8, 1.3 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2008 року на 5 784 339 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки СДПІ по роботі з ВВП у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення №0001390808/0 від 25.09.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 5 784 339 грн. за травень 2008 року, а також зазначено, що на момент перевірки невідшкодовано податку на додану вартість 5 784 339 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області у справі №23/433/08-АП від 14.11.2008 року, залишеною без зміну хвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2010 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0001390808/0 від 25.09.2008 року.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97 від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями (Закон №168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункт 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Посилання податкового органу на Закон України „Про державний бюджет України на 2010 рік”, постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 року №368 „Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість”, яким затверджено Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п’ять років як підставу для відмови у наданні відповідного висновку і, відповідно, для фактичної відмови у відшкодуванні суми податку на додану вартість грошовими коштами, є помилковими.

Статтею 25 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік”, на яку посилається податковий орган передбачено здійснення відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком N 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

На обсяг випущених облігацій внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку N2 до цього Закону та зменшує відповідні показники доходів державного бюджету, визначені у додатку N1 до цього Закону.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України, при цьому має бути забезпечено рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та зацікавленість усіх платників податку.

На виконання наведеної норми Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 року №368, якою затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість та Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років.

Останнім абзацом Основних умов встановлено, що ці Основні умови є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення відшкодування сум з ПДВ.

Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної заборгованості шляхом одержання облігацій платник реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми відповідно до пункту 2 Порядку № 368.

Відповідно до статті 10 Закону України від 18.05.91 року № 1201-ХІІ „Про цінні папери і фондову біржу” облігації усіх, видів (у тому числі й облігації внутрішньої державної позики) розповсюджуються серед підприємств на добровільних засадах.

Отже, оформлення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики здійснюється лише на добровільній основі за бажанням платника податку.

Добровільність прийняття публічної пропозиції держави платниками ПДВ відображена в Основних умовах та Порядку, кореспондується приписами частини 3 статті 25 Закону України №2154-VI. Вказаною нормою передбачено забезпечити рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування ПДВ, добровільність здійснення такого відшкодування та заінтересованість усіх платників податку.

Щодо імперативності диспозиції частини 1 статті 25 Закону № 2154-VI, якого передбачено здійснити у 2010 році відшкодування ПДВ певним категоріям платників податку шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики, то вона спрямована на встановлення єдиного для всіх державних органів порядку взаємодії під час випуску та розміщення зазначених облігацій, а також у процесі виконання Державного бюджету України на 2010 рік. Відтак, імперативність розглядуваної норми Закону стосується, насамперед, органів державної влади.

Виходячи з наведених правових норм, Закон України „Про державний бюджет України на 2010 рік” не змінює встановленого спеціальним законом, яким є Закон України „Про податок на додану вартість”, порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету, не містить будь-яких заборон щодо отримання бюджетного відшкодування у спосіб, визначений платником податку згідно Закону України „Про податок на додану вартість”.

Передбачене Законом України „Про державний бюджет України на 2010 рік” здійснення відшкодування податку на додану вартість шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики грунтується на принципах рівності умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільності здійснення такого відшкодування та зацікавленості усіх платників податку.

Не використання платником податку права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за травень 2008 року у спосіб, встановлений законодавством для відшкодування податку на додану вартість за періоди до 01 травня 2010 року, не є законодавчо встановленою підставою для позбавлення платника податку права на отримання такого бюджетного відшкодування у спосіб, визначений ним в податковій декларації, як помилково вважає податковий орган.

Таким чином, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. В свою чергу орган державного казначейства на підставі висновку про підтвердження сум ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету здійснює фактичне перерахування грошових сум (надмірно сплаченого ПДВ) на рахунок підприємства. До теперішнього часу позивач не отримав належних до повернення йому сум ПДВ із державного бюджету, що свідчить про порушення вимог Закону про ПДВ.

Крім того, чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених вище дій. Також, нормами Закону №168/97-ВР право господарюючого суб'єкта – платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не ставиться в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, адже платник податків не несе відповідальність правильність ведення податкового обліку іншими платниками податків.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 11.08.2010 року у справі № 13/34/09-АП – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Л.А. Божко