Ухвала суду № 33604123, 20.09.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18577/13-ц

У Х В А Л А

20 вересня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Пилаєва М.К.,

при секретарі - Сосюра О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP52670042 від 25.10.2006, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду знаходиться вищевказана цивільна справа. Позивач, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором з позивачем № DNH4KP52670042 від 25.10.2006 у сумі 31 736, 68 грн.

Також, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу в межах суми стягнення шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження. Також позивач просить обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань і заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб видавати відповідачу паспорт і проїзний документ та зобов'язати адміністрацію Держаної прикордонної служби України вижити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на значний розмір заборгованості, а також наявність реальних підстав вважати, що відповідач після пред'явлення даного позову може вчинити дії щодо зменшення своїх активів, відчуження вказаного майна та погіршення свого фінансового становища з метою ухилення та утруднення виконання рішення суду.

На підставі ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву без повідомлення та у відсутність осіб у справі.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог бо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття судом обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача в межах розміру вимог, оскільки позивачем необґрунтовано та не доведено обставин необхідності вжиття судом таких заходів, зокрема, щодо реальності намірів чи дій відповідача відчужити належне йому майно, зменшити свої активи чи свідомо погіршити своє фінансове становище з метою ухилення від виконання рішення суду.

Таким чином, у суду відсутні фактичні дані про наявність реальних підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення вимог позивача.

В частині вимог заяви про забезпечення позову шляхом обмеження відповідача у праві виїзду за межі України, заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб видавати відповідачу паспорт і проїзний документ та зобов'язати адміністрацію Держаної прикордонної служби України вижити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Так, ЦПК України не передбачено такого заходу забезпечення позову як обмеження відповідача у праві виїзду за межі України.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути вирішено судом при виконанні судового рішення у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК, у разі доведеності факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Крім того, оскільки відповідний відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб та Держана прикордонна служба України не беруть участі у даній справі, у суду відсутні підстави для зобов'язання цих осіб вчинити певні дії чи утриматись від їх вчинення стосовно відповідача, оскільки таке зобов'язання може вплинути на права та обов'язки цих осіб, які не беруть участь у справі, по відношенню до відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити, у зв'язку з відсутністю на те законних підстав.

Відтак, заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст.151-152, ст.153, ст.210, ст.293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP52670042 від 25.10.2006, - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції щодо забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а особами у справі, які не були присутні при її проголошенні, з дня отримання копії ухвали Апеляційному суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Печерського

районного суду міста Києва М.К. Пилаєва