Постанова № 33603534, 18.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 5023/5089/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2013у справі№5023/5089/12 господарського суду Харківської областіза позовомНаціонального банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Земельний банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство закритого типу "Лізингова компанія "Сприяння"прозвернення стягнення на предмет іпотекив судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Артюх А.Л., - відповідача Новосельцев В.І., - ПАТ "Земельний банк" Горох О.П., - АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння" Новосельцев В.І.,ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2013 у справі №5023/5089/12 (суддя Кухар Н.М.) частково задоволений позов Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (надалі позивач/банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС" (надалі відповідач/скаржник/товариство), третя особа у справі на стороні позивача - ПАТ "Земельний банк", третя особа у справі на стороні відповідача - АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння"; за рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №68-08/К в рахунок основного боргу у сумі 700 000,00 грн., шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи вартість предмету іпотеки становить 816 336,00 грн.; щодо задоволення позовних вимог в частині прострочених відсотків за користування кредитом у сумі 350 407,17 грн. в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 (судді: Фоміна В.О., Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у позові, та прийнято нове рішення, яким позов задоволений повністю; за рішенням, з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №68-08/К в розмірі 1 050 407,17 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 816 336,00 грн., згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №718 від 22.04.2013.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.08.2008 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 050 407,17 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №15 від 06.11.2008.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтями 38 та 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно, зокрема, майнові права, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Статтею 590 ЦК України унормовано, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Суд апеляційної інстанції, керуючись, в тому числі, вищенаведеними нормами, на відміну від господарського суду першої інстанції, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що:

21.08.2008 відповідачем та АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння" (третя особа у справі на стороні відповідача) укладено договір про надання кредитної лінії №68/08, відповідно до п. 1.1. якого, відповідач надав третій особі у справі на стороні відповідача кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 1 000 000,00 грн., з кінцевим строком повернення кредиту згідно з п.1.2. цього договору до 24.08.2010 та зі сплатою процентів у розмірі 24% річних (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 20.08.2009);

28.08.2008 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС" (третя особа у справі на стороні позивач) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, ТОВ "АЙБІЕС" (іпотекодавець за договором) з метою забезпечення виконання зобов'язань АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння", що витікають з кредитного договору №68/08 від 21.08.2008 передає в іпотеку, а відповідач (іпотекодержатель) приймає предмет іпотеки - нежитлова будівля літ "Б-1", цегляна, загальною площею 108,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Фейєрбаха, буд. 1/3;

06.11.2008 між позивачем та відповідачем з метою надання кредиту на рефінансування було укладено кредитний договір № 15, відповідно до п.1.1. якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 50 000 000,00 грн. на термін з 06.11.2008 до 26.08.2009 з оплатою відсотків у розмірі 17 % річних;

05.01.2010 додатковим договором № 1 до кредитного договору №15 було внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010 та збільшено проценту ставку за кредитом до 18 % річних;

25.06.2010 додатковим договором № 2 до кредитного договору №15 було внесено зміни до п. 1.2. та викладено його у наступній редакції: "Під забезпечення за кредитним договором №15 від 06.11.2008р. надаються майнові права за кредитними договорами загальною вартістю 14 493 190,81 грн. без ПДВ, що відповідає незалежній експертній оцінці, яку здійснено станом на 24.06.2010р. експертом - ФОП ОСОБА_7, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №8729/09, виданий Фондом державного майна України від 13.07.2009р., про що укладені: - Договір застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010; - Договір застави майнових прав №15/7 від 25.06.2010; - Договір застави майнових прав №15/8 від 25.06.2010; - Договір застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010; - Договір застави майнових прав №15/10 від 25.06.2010";

згідно з п. 1.1 договору застави майнових прав №15/7 від 25.06.2010, укладеного між позивачем та відповідачем, предметом застави за цим договором є майнові права за кредитним договором №68-08/К від 21.08.2008 зі всіма змінами до нього, укладеним між відповідачем (заставодавцем) і третьою особою у справі на стороні відповідача (боржником - АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння"), відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кредит у сумі 1 000 000,00 грн., станом на дату укладення договору залишок заборгованості становить 727 020,00 грн., з кінцевим терміном повернення 24.08.2010 та сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 24 % річних; крім того, вказаним пунктом встановлено, що зобов`язання, що випливають з кредитного договору №68-08/К від 21.08.2008 забезпечуються договором іпотеки від 28.08.2008, укладеного між відповідачем та майновим поручителем (третьою особою у справі на стороні позивача) зі всіма змінами до нього;

пунктом 1.5 договору застави майнових прав №15/7 визначено, що надана застава забезпечує виконання заставодавцем (відповідачем) вимог заставодержателя (позивача) за кредитним договором №15 від 06.11.2008 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець (відповідач) зобов'язаний повернути заставодержателю (позивачу) кредит у сумі 50 000 000,00 грн. із кінцевим терміном повернення 26.08.2010 і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 17,0% річних (в подальшому змінено на 18,0% річних) та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування заставодержателем;

пунктом 1.6. договору застави майнових прав №15/7 сторони узгодили, що за рахунок заставленого майнового права вимоги позивача задовольняються в повному обсязі, включаючи суму основного боргу, нараховані проценти та пеню;

відповідно до п. 2.1.1. договору застави майнових прав №15/7, у разі невиконання заставодавцем (відповідачем) умов кредитного договору та/або цього договору, заставодержатель (позивач) отримує право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону України "Про заставу" та ст. 73 Закону України "Про Національний банк України";

пунктом 4.2. договору застави майнових прав №15/7 сторони визначили, що у частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Права вимоги переходять до позивача наступного дня після настання строку виконання зобов'язань відповідачем за кредитним договором №15, якщо вони не будуть виконані повністю або частково, або після настання випадку, передбаченого у п. 3.1.4 вказаного договору;

відповідачем порушено виконання умов кредитного договору від 06.11.2008 щодо повернення наданого позивачем кредиту, а також сплати відсотків за його користування;

постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010 №375, починаючи з 02.08.2010 у відповідача було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру його ліквідації;

станом на 01.09.2012 заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 648 670,94 грн., у тому числі: основний борг - 37 020 588,09 грн., нараховані та несплачені проценти - 3 569 972,01 грн. та пеня, нарахована відповідно до п. 3.2. кредитного договору №15 у сумі 58 110,84 грн.;

факт заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору № 68-08/К від 21.08.2008, та перехід права вимоги за вказаним договором на підставі п.4.2 договору застави майнових прав №15/7 до позивача підтверджено висновками, викладеними у рішенні господарського суду Харківської області від 31.08.2011 у справі № 5023/5582/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011, наданих позивачем до матеріалів справи в якості обґрунтування визнання відсутності такого права вимоги у ПАТ "Зембанк", якими встановлено відсутність у Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" права вимоги за зобов'язаннями, які виникли у Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" на підставі кредитних договорів №75-07/К від 24.09.2007, №68-08/К від 21.08.2008, №79-08/К від 19.09.2008;

рішенням господарського суду Харківської області у справі №5023/7364/11 від 15.11.2011, яке набрало законної сили, в позові ПАТ "Земельний банк" до ТОВ "АЙБІЕС" про звернення стягнення на предмет іпотеки, укладеного в забезпечення зобов'язань по кредитному договору №68-08/К, відмовлено у зв'язку з висновком суду в мотивувальній частині рішення, що право звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки належить саме Національному банку України з огляду на умови вищеназваного договору застави майнових прав та судових рішень у справі №5023/5582/11;

третя особа у справі на стороні відповідача (АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння") також порушила умови кредитного договору №68-08/К від 21.08.2008, укладеного з відповідачем, і майнові права за яким було передано останнім (відповідачем) позивачу за договором застави майнових прав №15/7 від 25.06.2010;

позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 05-176/6594 від 30.07.2012 з вимогою щодо погашення кредиту, який (лист) був отриманий відповідачем 06.08.2012, проте, залишився без задоволення;

аналогічний лист № 05-140/4663 від 25.05.2012 з вимогою щодо погашення кредиту за договором № 68-08/К було також направлено ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" - боржнику; додатково листом від 05.07.2012 № 05-140/5890 позивач у відповідь на лист ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" від 25.06.2012 №251 надіслав йому копію договору застави майнових прав, а також копії додаткових договорів про внесення змін до нього;

станом на 01.10.2012 вимоги позивача щодо виконання АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння" (боржником) та відповідачем (майновим поручителем) зобов'язань у добровільному порядку залишились без задоволення; на даний час заборгованість перед позивачем не погашена;

право позивача (Національного банку України) на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог за основним зобов'язанням по кредитному договору № 68-08/К від 21.08.2008 встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2011 у справі № 5023/7364/11, яке набрало законної сили та не було скасовано;

прийшов до правомірного висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі, а саме: з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №68-08/К від 21.08.2008 в розмірі 1 050 407,17 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.08.2008 - нежитлову будівлю літ. "Б-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Фейєрбаха, буд.1/3, загальною площею 108,5 кв.м., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 816 336,00 грн., згідно з висновком судової будівельно-технічної №718 від 22.04.2013.

Доводи касаційної скарги зводяться до довільного тлумачення скаржником норм права, що, відповідно, не є підставою для задоволення такої касаційної скарги; крім того, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильний висновок суду про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 у справі №5023/5089/12 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В.Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере