Ухвала суду № 33602465, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 816/3339/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної виконавчої служби України та Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 816/3339/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної виконавчої служби України

третя особа Головне управління юстиції у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по справі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України (далі по справі - відповідач), третя особа Головне управління юстиції у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.05.2013 ВП №37932486.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.05.2013 ВП №37932486.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 (сорок одна) копійка.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про виконавче провадження ".

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, третя особа просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про виконавче провадження ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 у справі №2а-1670/4565/11 позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України, Голови Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції в Полтавській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, за участю прокурора міста Полтави, про визнання дій та рішень протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ Міністра юстиції України від 11.09.2009 №807/к; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції в Полтавській області - начальника відділу державної виконавчої служби у Полтавській області; зобов'язано Головне управління юстиції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2009 по час поновлення на посаді /а.с. 42-48/.

19.04.2013 Харківським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-1670/4565/11 про зобов'язання Головного управління юстиції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2009 по час поновлення на посаді /а.с. 49-50/.

Вказаний виконавчий лист 22.04.2013 пред'явлено до виконання Відділу примусового виконання рішень ДВС України, заява про примусове виконання отримана останнім 26.04.2013 за вх. №14-6371 /а.с. 41/.

Постановою від 14.05.2013 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінським Ю.В. відкрито виконавче провадження №37932486 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа /а.с. 52/.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінським Ю.В. 23.05.2013, в рамках виконавчого провадження №37932486, винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" /а.с. 66/.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець мотивував тим, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, то орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На думку державного виконавця, підставою для нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є наказ, а не рішення суду. Оскільки виконання рішення суду неможливе без винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а обов'язок щодо винесення такого наказу покладено на Мін'юст України, державний виконавець дійшов висновку про наявність обставин, встановлених законом, які виключають можливість проведення виконавчих дій відносно Головного управління юстиції у Полтавській області.

Колегія суддів зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання в добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Пунктом 9 частини першої статті 47 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналізуючи положення п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, колегія суддів звертає увагу на те, що при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа, згідно з п. 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" - є встановлення, безпосередньо у Законі, заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що стаття 235 Кодексу законів про працю України, на приписи якої, як на підставу наявності обставин, котрі виключають можливість проведення виконавчих дій відносно Головного управління юстиції у Полтавській області, послався відповідач, не містить безпосередньої норми про заборону вчинення виконавчих дій стосовно роботодавця.

Окрім того, проаналізувавши норми Закону України "Про виконавче провадження" колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване Рішення суб'єкта владних повноважень в частині висновків про наявність встановленої Законом заборони щодо проведення, зокрема, інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення - є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та принципам адміністративного судочинства, закріпленим статтею сьомою вищевказаного Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ані в оскаржуваній Постанові "Про повернення виконавчого документа стягувачеві", ані в запереченнях на адміністративний позов, не наведено жодних, обґрунтованих посилань на норми закону та нормативно-правові акти, які б підтверджували правомірність висновків, викладених в Постанові від 23.05.2013 року ВП №37932486.

Так, стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов'язковість судових рішень.

Даний принцип, також, закріплено у частині другій статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, за приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

У відповідності до пунктів 2-3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Обов'язковість судових рішень також гарантується згідно з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, - залишила реалізацію судових рішень без захисту.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню, адже дотримання принципу обов'язковості судових рішень є однією із основних засад адміністративного судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя та утверджує авторитет держави, саме, як правової.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної виконавчої служби України та Головного управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 816/3339/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.