Ухвала суду № 33602201, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 820/3917/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. по справі № 820/3917/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по справі - позивач) звернулась до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області (далі по справі - відповідач), в якому просила суд:

- скасувати Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 року зазначений позов задоволено частково .

Скасовано Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року в частині застосування штрафу у розмірі 31344,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 313,44 грн. (триста тринадцять гривень 44 копійки).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про захист прав споживачів ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.02.2012 року.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку серія А №086838, позивач з 01.04.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування за 2 групою у Західній МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС.

На підставі плану перевірок Держспоживінспекції у Харківській області на І квартал 2013 року, на виконання наказу №296 від 21.12.2012 року, згідно направлення №00334 від 25.02.2013 року, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області 28.02.2013 року була проведена планова перевірка ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Повідомлення №00886230 від 11.01.2013 року на проведення перевірки отримано бухгалтером позивача ОСОБА_4 14.02.2013 року, про що свідчить розписка.

За результатами перевірки було складено акт №00230 від 28.02.2013 року, відповідно до якого встановлено порушення законодавства про захист прав споживачів, відповідальність за які передбачена п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

За наслідками акту перевірки №00230 від 28.02.2013 року, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області, відповідно до п.7 ч.1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" була розглянута справа та прийнята постанова про накладення стягнень від 15.04.2013 року №23-126 на позивача за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у вигляді штрафу в розмірі 31429,50 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до закону позивач не веде обов'язковий облік доходів і витрат.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України "Про захист прав споживачів" (далі Закон) врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлені права споживачів, а також визначені механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

На підставі статті 26 Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом на відповідача покладено обов'язок перевіряти суб'єктів господарювання на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів і визначених законодавством перешкод для проведення перевірки позивача у відповідача не було.

Колегія суддів зазначає, що статтею 15 Закону передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Правила торговельного обслуговування населення визначають загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання).

Згідно з пунктом 17 Правил забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Підпунктом 1 пункту 21 цих Правил суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Виявлені відповідачем факти порушення вищевказаних положень законодавства, зафіксовані в акті перевірки, а саме відсутність необхідної, доступної та своєчасної інформації на продукцію.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

При цьому, за порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" суб'єкти господарювання несуть відповідальність, яка передбачена статтею 23 Закону.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 7); реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 10).

Як встановлено колегією суддів, позивач є платником єдиного податку другої групи, а відповідно до положень статті 296 Податкового кодексу України, яка регулює ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку, платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту. Відповідно до п.п.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача наявний обов'язок щодо ведення книги обліку доходів, в той час як згідно п.п.296.1.2 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, при визначенні суми штрафної санкції, відповідач повинен був виходити з того, що, відповідно до закону позивач не веде обов'язковий облік доходів і витрат, та застосувати у відношенні ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України - "Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року", отже на час винесення постанови штрафна санкція повинна була складати 85,00 грн.

Таким чином, з огляду на встановлені перевіркою факти порушення позивачем Закону України "Про захист прав споживачів" та фактичні обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування Постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року в частині застосування штрафу у розмірі 31344,50 грн., а в частині 85,00 грн. залишення її без змін.

Стосовно посилання позивача на те, що відповідно до довіреності ВРП №993523 від 01.02.2011 року ОСОБА_5 не надано право представляти інтереси ОСОБА_1 перед Інспекцією з питань захисту прав споживачів, колегія суддів зазначає наступне.

Інспекція з питань захисту прав споживачів є державним органом, а нотаріально посвідчена довіреність ВРП № 993523 від 01.02.2011 року видана від ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_5 бути представником у відповідних органах державної влади. З огляду на що ОСОБА_5 мав прво представляти інтереси ФОП ОСОБА_1 перед Інспекцією з питань захисту прав споживачів.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені колегією суддів факти, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області було не доведено правомірність визначення суми штрафної санкції у відношенні ФОП ОСОБА_1.

У відповідності до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За викладених обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана позивачем Постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року в частині застосування штрафу 85,00 грн., складена без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені діючим законодавством України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. по справі № 820/3917/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.