Постанова № 33601288, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року 11:13 № 826/13098/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рудзинська А.С. (представник, довіреність від 09.09.2013 р.)

від відповідача-1: Куропятник С.С. (довіреність від 30.08.2013 р. № 14.1/1-16/4021)

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс»до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпроскасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, а також стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених коштів,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - казначейство) про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 10.07.2013 № 100270000/2013/410435/2, картки відмови від 10.07.2013 № 100270000/2013/10465, а також стягнення з державного бюджету суми надмірно сплачених коштів з ПДВ та мита у розмірі 75 873,90 грн.

Позивач зазначає, що за контрактом з нерезидентом здійснював імпорт мотоциклетних шин, виробником яких є китайська фірма та при митному оформленні 01.07.2013 р. визначив митну вартість за ціною угоди, тобто за першим методом, надавши при цьому необхідний перелік документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Окрім того, на запит митниці про надання додаткових документів, позивачем додатково було надано прайс-лист виробника, бухгалтерські документи (видаткові накладні, рахунки на продаж подібних мотошин), експортну декларацію країни відправника, біржову інформацію про вартість сировини на ринку каучуку та резини, технічні характеристики мотошини. Інші документи не надавалися, а саме: страхові - по причині того, що згідно умов поставки витрати до кордону несе продавець; договір між нерезидентами - оскільки позивач не має до нього відношення; висновок про якісні та вартісні характеристики - оскільки при попередніх обставинах митного оформлення висновки ДЗІ надавалися, але митницею взагалі не бралися до уваги.

Не зважаючи на те, що позивач надав вичерпний перелік документів, які у повній мірі підтверджували митну вартість товару за першим методом, митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та її визначення за резервним методом.

Внаслідок наведеного, як зазначає позивач, вартість товару було визначено на рівні 649 485,60 грн., у зв'язку з чим позивач надміру сплатив до бюджету 52 163,31 грн. ПДВ та 23 710,59 грн. - ввізне мито.

У той же час, як вважає позивач, митниця безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості та митницею при цьому не доведено законності застосування резервного методу без обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

У зв'язку з цим, позивач вважає зазначене рішення, а також прийняту на його підставі картку відмови протиправними та просить їх скасувати.

Окрім того, позивач зазначає, що у зв'язку з прийняттям зазначених протиправних рішень він був вимушений подати нову МД, оформлену виходячи з оскаржуваних рішень, та, відповідно, додатково сплатити до бюджету зазначені вище суми митних платежів.

Оскільки зазначені платежі були сплачені на підставі рішень, які на думку позивача є протиправними, позивач просить також стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві суму надмірно сплачених платежів.

Митниця з підстав, визначених в оскаржуваних рішеннях та запереченнях на позов, вважає їх законними та обґрунтованими, оскільки за висновком митниці позивач не підтвердив заявлену митну вартість, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

При цьому, митниця не надала жодних витребуваних судом документів та не довела наявності непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню.

Казначейство, отримавши 21.08.2013 р. ухвалу суду про відкриття провадження у справі, у судове засідання 12.09.2013 р. не з'явилося, доказів поважності причин неприбуття не надало, як і завчасного повідомлення про поважність причин неприбуття в порядку ч. 2 ст. 40 КАС України. Враховуючи відсутність доказів поважності причин неприбуття представника митниці, виходячи з приписів ч. 4 ст. 128 КАС України, а також враховуючи встановлені строки розгляду справи, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних у ній матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупцем) та Фірмою «BICYCLE TRADING HOUSE LTD» (продавець; Велика Британія) укладено контракт № 2011UK40UAA від 07.09.2010 р. на поставку продукції.

До контракту підписано додаткові угоди, копії яких залучено до матеріалів справи.

Згідно з п. 1.3. Контракту умови поставки CIF відповідно до специфікацій.

Згідно із специфікацією від 05.05.2013 р. № 44/13 та за інвойсом від 05.05.2013 р. № EU-UN007 (від продавця) до вказаного контракту, підлягав поставці на умовах CIF Іллічівськ (порт відгрузки Qingdao, Китай) товар виробництва «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD»:

- (надалі «Товар 1» (згідно МД):

- мотоциклетна шина камерний тип 2,25*17 мод. SY-M006 TM NJK в кількості 200 шт., по ціні 5,65доларів США, на суму 1 130 доларів США,

- мотоциклетна шина камерний тип 2,50*17 мод. SY-M002 TM NJK в кількості 800 шт., по ціні 6,41 доларів США, на суму 5 128 доларів США,

- мотоциклетна шина камерний тип 2,75*17 мод. SY-M002 TM NJK в кількості 4610 шт., по ціні 7,76 доларів США, на суму 35 773,60 доларів США.

Вартість «Товару 1» - 42 031,60 доларів США.

- (надалі «Товар 2» (згідно МД):

- мотоциклетна камера зроблена з бутилової резини 3,00*10 TR87 TM NJK в кількості 800 шт., по ціні 1,26 доларів США, вартістю 1 008 доларів США,

- мотоциклетна камера зроблена з бутилової резини 3,50*10 TR87 TM NJK в кількості 800 шт., по ціні 1,41 доларів США, вартістю 1 128 доларів США,

- мотоциклетна камера зроблена з бутилової резини 2,50*17 TR4 TM NJK в кількості 1000 шт., по ціні 1,32 доларів США, вартістю 1 320 доларів США,

- мотоциклетна камера зроблена з бутилової резини 2,75*17 TR4 TM NJK в кількості 2500 шт., по ціні 1,47 доларів США, вартістю 3 675 доларів США,

- мотоциклетна камера зроблена з бутилової резини 3,00*18 TR4 TM NJK в кількості 1500 шт., по ціні 1,62 доларів США, вартістю 2 430 доларів США.

Вартість «Товару 2» - 9 561 доларів США.

Всього обумовлено поставку товару на 51 592,60 доларів США.

Вага нетто: 16194 кг., вага брутто - 18 310 кг., що відповідає даним пакувального листа. Товари упаковані в 783 упаковки.

Згідно з інвойсом виробник/експортер - «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD».

Країна походження - товару - Китай. Судно - MSC EMANUELA-FT320R.

01.07.2013 р. позивачем товар представлено для митного оформлення до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, за МД № 100270000/2013/249340.

Разом з МД надано: CMR, коносамент № 558056 від 15.05.2013 р., інвойс EU-UN007 від 05.05.2013 р., пакувальний лист, контракт, додаткові угоди 1 - 4, специфікація 44/13 від 05.05.2013 р., сертифікат походження, технічні характеристики, біржова інформація, рішення про визначення митної вартості від 27.03.2013 р. та від 17.05.2013 р., де, як стверджує позивач, митна вартість визначалась у 1,5 менше, а також надано інші документи, зазначені у МД.

У МД зазначено відомості про вартість - 412 379,65 грн.

Згідно з ДМВ позивачем не декларувались додаткові складові митної вартості, як-то транспортні витрати або витрати на страхування, що, як зазначає позивач, пов'язано з умовами поставки CIF.

Згідно МД відправник/експортер - «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD».

Контейнер - MEDU8444540.

Згідно з коносаментом вантажовідправник - «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD», notify parties (повідомити сторони) - «BICYCLE TRADING HOUSE LTD». Коносамент містить відомості про перевезення вищезгаданого контейнеру.

Митницею направлено позивачу електронне повідомлення від 07.09.2013 р., згідно з яким для підтвердження митної вартості необхідно надати - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару та/або інформація біржових організацій про вартість сировини; якщо здійснювалось страхування - страхові документи; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; прайс-листи від виробника. Калькуляція не витребовувалась.

Листом від 02.07.2013 р. за № 219/07 позивач проінформував митницю, що згідно із ст. 53 МК України, запит додаткових документів робиться в разі розбіжностей в документах, або неможливості математичного обчислення митної вартості, з вказанням даних розбіжностей в повідомленні, що, як зазначено у листі, неприйнятно для випадку позивача, оскільки митницею не повідомлено позивача про розбіжності в документах, а математичне обчислення митної вартості здійснюється на основі поданих документів разом з ВМД.

У листі звернуто увагу митниці, що страхові документи відсутні по причині того, що за умовами поставки CIF Іллічівськ всі затрати до кордону несе продавець; договір між «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD» («Китай») та «BICYCLE TRADING HOUSE LTD» (Велика Британія) надати не має можливості, бо позивач не має відношення до взаємовідносин вищевказаних осіб за зазначеним контрактом. Щодо висновку про якісні та вартісні характеристики, як зазначив декларант, при оформленні інших МД та при виникненні подібних спірних питань стосовно митної вартості ним надавалися висновки ДЗІ від 22.02.2013 р. та від 24.05.2013 р., але вони не бралися до уваги.

Позивачем у вказаному листі зазначено на адресу митниці, що запропонована митницею ціна 11,246 доларів США за 1 шт. шини для мотоциклів є необ'єктивною і не є єдиною в ціновій базі митниці.

Як зазначив у цьому контексті заявник, ТОВ «Ардіс» раніше було оформлено подібні мотошини за МД від 27.03.2013 р. та від 17.05.2013 р. згідно рішень митної вартості від 27.03.2013 р. (8,4178 доларів США за 1 шт.) та від 17.05.2013 р. (8,4178 доларів США за 1 шт.).

Позивач просив надати обґрунтоване письмове пояснення щодо ціни 11,246 доларів США за 1 шт.

Одночасно із зазначеним листом позивачем надано: прайс-лист виробника, бухгалтерські документи (видаткові накладні на рахунки-фактури на продаж товару), копія інвойсу від 05.05.2013 р., пакувальний лист від 05.05.2013 р., копію коносаменту MSCUQ558056, копію інвойсу на перевезення ILK-MSCUQ558056, копія експортної декларації країни відправлення від 15.05.2013 р., біржова інформація про вартість сировини на ринку каучуку та резини, технічні та якісні характеристики мотошини з перекладом, копії яких також залучено до матеріалів справи.

У той же час, митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/410435/2 від 10.07.2013 р.

Згідно з цим рішенням проведено коригування по Товару 1.

Зазначено, що розрахована декларантом митна вартість складає 42031,60 доларів, у гривнях - 335 958,58. Коригування: вартість за одиницю 12,78 доларів США, одиниць - 5610 шт., загальна сума 71 695,80 доларів США.

У спірному рішенні зазначено, що коригування проведено у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості. Зазначено, що здійснено контроль правильності визначення митної вартості шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування першого методу. Зазначено також, що здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі. В результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Зазначено про проведення консультацій. Митницею також зазначено, що у декларанта витребувано вищевказані додаткові документи. Метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально. Зазначено про неможливість визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та щодо подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю даних. Метоли віднімання/додавання вартості не можуть бути використані у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Зазначено, що митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу, яка ґрунтується на митній вартості товару, за раніше оформленою МД № 5000060001/2013/21692 від 03.06.2013 р.

Вказана МД, як і інші витребувані судом документи, як вже зазначалося, митницею під час розгляду справи не надані.

На підставі зазначеного рішення митницею також прийнято оскаржувану картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 100270000/2013/10465.

Враховуючи наведене, позивачем 11.07.2013 р. подано нову МД № 100270000/2013/250048, де митна вартість по Товару-1 визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Як вбачається з цієї МД позивачем додатково сплачено до бюджету ввізне мито у розмірі 23 710,59 грн. та ПДВ - 52 163,31 грн. Сплата цих платежів підтверджується також представником митниці у судовому засіданні.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (2012, в редакції на час заявлення до митного оформлення спірної партії товару) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно із ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються визначені цим пунктом витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Слід додати, що згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, на яку міститься посилання у вищезгаданій ч. 1 ст. 55 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем під час митного оформлення товару, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Зокрема, надані позивачем для митного оформлення документи, у т.ч. додаткові, кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості.

Виходячи з оцінки наданих позивачем для митного оформлення документів, слід зазначити, що наведені в них відомості не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

В контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала - яку саме конкретно платіжну/бухгалтерську документацію слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні передумови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

У той же час, виходячи з аналізу норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Слід додати, що на вимогу митниці позивачем були надані документи, у т.ч. була надана біржова інформація, яка запитувалась, як альтернатива наданню висновку про якісні/вартісні характеристики товару; надано пояснення, що позивачем страхування не здійснювалось та, відповідно, відсутні додаткові витрати, які можуть бути визначені як складові митної вартості; зазначено, що позивач не може надати договір між нерезидентами в силу того, що не є стороною контракту; надано прай-лист виробника.

Наведене спростовує доводи митниці, викладені в електронному повідомленні від 04.07.2013 р. на адресу позивача, що останнім не була надана інформація біржових організацій та висновки про якісні/вартісні характеристики товару (надання висновків у запиті визначено альтернативою наданню біржової інформації), що не були надані документи щодо страхування (позивачем надано пояснення, що позивач не здійснював страхування та не ніс окремі витрати у зв'язку з цим або інші витрати, пов'язані з поставкою) та що не були надані угоди з третіми особами (позивачем пояснено, що він не є стороною угод між нерезидентами (власником вантажу та вантажовідправником-виробником), у зв'язку з чим не може надати ці документи.

В контексті наведеного, слід зазначити, що за умовами контракту товар постачався на умовах CIF Іллічівськ (порт відгрузки Qingdao, Китай). Згідно з правилами Інкотерм-2000 цей термін означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Відтак, ціна визначена на зазначених умовах поставки включає в себе фрахт та понесені продавцем витрати на страхування, а отже на позивача не покладаються окремі/додаткові витрати у зв'язку з цим.

В контексті наведеного слід зазначити, що митницею не доведено здійснення або обумовленість здійснення позивачем прямих або опосередкованих додаткових платежів (додаткових витрат - складових митної вартості), у т.ч. у зв'язку із страхуванням товарів, а отже і підстав для виникнення сумніву у правильності та достовірності визначення позивачем митної вартості за першим методом.

Щодо інвойсу про вартість фрахту, відносно якого митниця у повідомленні від 04.09.2013 р. зазначає, що він не підписаний, слід зазначити, що документ має електронне походження, що є звичайною діловою практикою, та, виходячи з умов поставки між позивачем та продавцем, митницею не доведено впливу цих обставин (обміну документами/інвойсом у такій формі) на митну вартість, як і наявності підстав для виникнення сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості.

Суд при цьому зауважує, що у запереченнях на позов відповідач в контексті складових митної вартості посилається на положення ст. 267 МК України 2002 року, який (Кодекс), однак, втратив чинність.

При цьому, аналізуючи ціну товару, митниця взагалі ігнорує базис поставки та не враховує розподіл витрат в залежності від умов поставки. У запереченнях на позов митниця зазначає про відсутність даних щодо вартості сировини, хоча позивачем надана біржова інформація, але підстав неврахування цієї інформації у запереченнях на позов не зазначено. Суд при цьому наголошує на тому, що калькуляція, яка не входить до обов'язкового переліку документів, та може бути витребувана у складі додаткових документів, митницею у позивача під час митного оформлення, - не вимагалась.

Перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, слід зазначити під час розгляду справи митницею не надано, виходячи із застосованої митницею МД № 5000060001/2013/21692 від 03.06.2013 р., обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішення.

Тобто, всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МК України спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні ціни товару, скоригованої митним органом.

Як вже зазначалося, зазначена МД взагалі не надана під час розгляду справи, а отже не доведено обставин, на яких ґрунтується спірне рішення.

Спірне рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МКУ також не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, а отже і на його протиправність.

Крім того, в порушення наведених приписів спірне рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Зокрема, митниця лише загально зазначає, що декларантом використано відомості не підтверджені документально.

У спірному рішенні також не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, яка у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Тобто, в даному випадку спірне рішення містить загальні посилання в обґрунтування спірного рішення та не розкриває фактів та відомостей, не деталізує тих обставин та підстав, які мають міститись у рішенні про коригування митної вартості.

Само лише зазначення реквізитів раніше оформлених МД не може вважатися виконанням наведених вище вимог митного законодавства.

З наведеного в сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку митниці тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, враховуючи подання позивачем з первинною МД всіх документів, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, недоведеність необхідності витребування митницею додаткових документів та недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом, відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи безпідставність прийняття рішення про коригування митної вартості, суд відповідно приходить до висновку про протиправність прийнятої на підставі зазначеного рішення картки відмови у зв'язку з недоведеністю обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.

Щодо позовних вимог про повернення сум мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п/п. 41.1. ПК України (в редакції на час сплати спірних сум) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Як зазначено вище, відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум митних платежів, незалежно від наявності досудових процедур.

В даному випадку, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного коригування відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків за новою МД від 11.07.2013 р. № 100270000/2013/250048, позивачем додатково та надміру сплачено до бюджету ввізне мито у розмірі 23 710,59 грн. та ПДВ - 52 163,31 грн., суми яких визначаються виходячи з різниці сум мита та ПДВ, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум мита та ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці з початково поданою МД.

Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується відміткою на МД, яка оформлена на підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, та представником митниці у судовому засіданні. При цьому, на підтвердження зарахування сум на депозитний рахунок митниці, позивачем надано проведені банком платіжні доручення.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми мита та ПДВ, які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, зарахування яких до бюджету не заперечується другим відповідачем.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи із вищевикладеного, відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача-1 та, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві надміру сплачених позивачем ввізного мита та ПДВ, які сплачені на підставі протиправних рішень.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (код з ЄДР 30525306; адреса: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 1) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товару від 10.07.2013 № 100270000/2013/410435/2 та картку відмови від 10.07.2013 № 100270000/2013/10465, прийняті Київською регіональною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (код з ЄДР 30525306; адреса: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 1) надміру сплачені до бюджету: ввізне мито у розмірі 23 710,59 грн. та ПДВ - 52 163,31 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 17.09.2013 р.