Постанова № 33600852, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року 09:46 № 826/12812/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 23.08.2013 р.)

від відповідача: Гомольська Я.П. (довіреність від 16.08.2013 р. № 26/26-57- 10-18)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - ОСОБА_3доДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 17-10,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 17-10, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами перерахунку» на 6 130,88 грн. за основним платежем та на 1532,72 грн. за штрафними санкціями.

Позивач по суті зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на оцінці порядку виконання угод купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі господарського товариства.

Зокрема, позивач зазначає, що придбав у 2008 та 2010 роках у інших фізичних осіб частки у статутному капіталі двох товариств, за які провів готівкові розрахунки, що підтверджується відповідними розписками. Зазначені корпоративні права, як зазначає позивач, були відчужені ним у 2012 році. Враховуючи те, що витрати на придбання підтверджуються, позивачем з урахуванням наведеного було подано до ДПІ декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік та задекларовано 282 560,71 грн. до сплати податку на доходи фізичних осіб.

Проте, як зазначає позивач, з наведеним у декларації розрахунком ДПІ не погодилась, зазначивши, що витрати на придбання корпоративних прав не підтверджуються, оскільки відсутні платіжні документи на поповнення статутного капіталу, відносно чого позивач зазначає, що взагалі не здійснював поповнення статутного капіталу юридичних осіб.

Наведене, як зазначає позивач, стало підставою для висновку ДПІ про порушення ним п/п. «б» п. 176.1. ПК України та, відповідно, підставою для прийняття спірного рішення.

Однак, як зазначає позивач, понесені ним витрати документально підтверджуються розписками продавців, які при цьому складені у присутності посадових осіб товариства, частку у статутному капіталі яких він придбавав, та у нього не має обов'язку проводити розрахунки через касовий апарат або в безготівковому порядку, на чому наполягає ДПІ, а відтак, позивач вважає висновки ДПІ безпідставними та необґрунтованими, просить задовольнити позов.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, наполягає, що документальним підтвердженням проведених позивачем розрахунків, а відтак і витрат на придбання корпоративних прав, є в обов'язковому порядку касові документи або розрахункові документи при безготівковому розрахунку. За висновком ДПІ, розписки про проведення розрахунків не є доказом витрат, понесених позивачем у зв'язку з придбанням частки у статутному капіталі господарського товариства.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено камеральну перевірку податкової декларації за 2012 рік про майновий стан і доходи фізичної особи - ОСОБА_3 (р.н. НОМЕР_1; адреса: 03134, АДРЕСА_1).

Перевірка проведена з урахуванням наданого позивачем додатку - Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб отриманих від операцій з інвестиційними активами (додаток № 3).

За результатами перевірки складено акт від 19.07.2013 р. № 23/17/1.19/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки використано, крім іншого: договір купівлі-продажу корпоративних прав від 18.10.2010 р. (продавець ОСОБА_4), договір купівлі-продажу корпоративних прав від 26.03.2008 р. (продавець ОСОБА_5.), довідка про доходи за 2012 р. ТОВ «Савсервіс-центр», довідка про доходи за 2010 рік ТОВ «Савсервіс-столиця), квитанція до прибуткового касового ордеру № 53 від 22.05.2008 р.

В Акті перевірки зазначається:

- сукупний дохід: 2 515 959,79 грн. (за даними платника), 2 552 023,79 грн. (за даними перевірки),

- витрати: 286 564 грн. (за даними платника), 250 500 грн. (за даними перевірки),

- оподатковуваний дохід: 1 657 436 грн. (за даними платника), 1 693 500 грн. (за даними перевірки),

- податок, що підлягає сплаті до бюджету: 281 464,12 грн. (за даними платника - сума ПДФО узгоджена платником самостійно), 287 595 грн. (за даними перевірки),

- відхилення - 6130,88 грн., що складає спірну суму ПДФО.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п/п. «б» п. 176.1. ПК України.

З посиланням на приписи ч. 1 ст. 1087 ЦК України, п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 р. № 40/10320, п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, п. 1.35. Закону України «Про платіжні системи» (фактична назва Закону - «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), ДПІ зазначає в Акті перевірки, що документами, які підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, крім договорів купівлі-продажу цінних паперів (фактично придбавались частки у статутному капіталі ТОВ), актів прийому-передачі цінних паперів, є в обов'язковому порядку касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

При поданні податкової декларації, як надалі зазначає ДПІ, не підтверджено документами первинного обліку, а саме: платіжними документами чи їх копіями, суму витрат на поповнення статутного фонду ТОВ «Савсервіс-центр» на суму 36064 грн. (фактично здійснювалось придбання частки у статутному капіталі ТОВ).

Акт підписаний позивачем із наданням заперечень.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п. 176.1., 170.2., ст. 36 ПК України.

З урахуванням наведеного, під час розгляду справи встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_5 (продавець) та позивачем (покупець) 26ю03.2008 р. укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав.

Згідно із зазначеним договором продавець продає, а покупець приймає у власність корпоративні права продавця щодо ТОВ «Савсервіс-центр» (далі - ТОВ), а саме 100% своєї частки в статутному фонді ТОВ, що становить 0,031% статутного фонду ТОВ «Савсервіс-центр» (16 000 грн.). Під корпоративними права у даному договорі розуміється право власності на статутний фонд ТОВ, включаючи права на управління ТОВ, отримання дивідендів від його діяльності тощо - у розмірі, пропорційному частці продавця у статутному фонді ТОВ.

Ціна корпоративних прав, що передаються на підставі даного договору, дорівнює 16 000 грн.

У п. 3.3. договору зазначено, що покупець сплачує продавцеві вартість корпоративних прав поетапно протягом 1 року з моменту підписання договору.

Згідно з п. 3.4. договору розрахунки по даному договору здійснюються у готівковій чи безготівковій формі.

ДПІ не заперечується і не спростовується, що позивач набув право власності на частку у статутному капіталі зазначеного товариства.

До зазначеного договору надано розписку ОСОБА_5, яка написана у присутності свідків (директора ТОВ «Савсервіс-центр» та головного бухгалтера зазначеного товариства), в якій зазначено, що вказаний громадянин підтверджує, що 28.03.2008 р. ним отримано оплату ціни належних йому корпоративних прав щодо ТОВ «Савсервіс-центр» відповідно до договору від 26.03.2008 р. в розмірі 16 000 грн.

Зазначено у розписці, копія якої залучена до справи, що позивач в повному обсязі виконав свої обов'язки по оплаті. Зазначено також про відсутність претензій.

Окрім того, відповідно до договору від 18.01.2010 р., укладеному між ОСОБА_4 (продавець) та позивачем (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність корпоративні права продавця щодо ТОВ «Сервіс-центр», а саме 1,71860569187% своєї частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ, що становить 0,00857436755% статутного фонду (капіталу) ТОВ та дорівнює 4580 грн.

Згідно з договором ціна корпоративних прав, що передаються на підставі договору дорівнює 20064 грн.

Договір містить аналогічні умови, що і вищезгаданий.

Як і у попередньому випадку ДПІ не заперечується і не спростовується, що позивач набув право власності на частку у статутному капіталі зазначеного товариства.

До зазначеного договору надано розписку продавця від 06.02.2010 р., підписану у присутності свідків (директора та головного бухгалтера ТОВ «Сервіс-центр»), відповідно до якої підтверджено про отримання продавцем оплати по договору за частку у статутному капіталі вказаного товариства. Зазначено, що обов'язки покупця по оплаті виконані в повному обсязі та зазначено про відсутність претензій до покупця.

З аналізу вказаних угод не вбачається, що позивач здійснював внески до статутного капіталу вказаного товариства, про що зазначається ДПІ в Акті перевірки.

При цьому, сторонами у справі визнаються та не заперечуються обставини подальшого продажу у 2012 році належних позивачу корпоративних прав (часток у статутному капіталі вищезгаданого ТОВ) на користь ПрАТ «Основа Холдинг» та ТОВ «Савсервіс» на суму 1937000 грн.

В даному випадку, як вбачається з вищенаведеного, спір полягає у тому, що ДПІ вважає непідтвердженими касовими або платіжними документами витрати на придбання часток у статному капіталі господарського товариства, щодо чого позивач заявляє, що витрати підтверджуються розписками продавців та у позивача відсутній обов'язок проводити розрахунки через касу або в безготівковій формі.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, слід зазначити, що відповідно до п/п. 164.2.9. ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Пунктом 170.2. ПК України регламентовано порядок оподаткування інвестиційного прибутку.

Згідно з п/п. 170.2.1. ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Підпунктом 170.2.2. інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до п/п. 170.2.6. ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Щодо порядку ведення обліку , слід зазначити, що відповідно до п. 176.1. ПК України платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що частиною 1 ст. 1087 Цивільного кодексу України визначено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Спірні відносини не підпадають під сферу дії вищезгаданого ДПІ в Акті перевірки Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки останнє визначає порядок ведення касових операцій підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, адже згідно з п.1.2 цього Положення касові операції, це - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. Тобто, розрахунки між фізичними особами поза межами підприємницької діяльності не підпадають під визначення касової операції у розумінні наведеної норми, тому не можуть опосередковуватися складанням касових документів, передбачених зазначеним Положенням.

У той же час, згідно з ч. 1 , 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Таким чином, розписка про одержання продавцем коштів від позивача є документом, що належним чином засвідчує факт оплати придбаних корпоративних прав, а відтак, слугує документальним підтвердженням витрат позивача, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.

Наведене відповідає правовій позиції ВАС України, визначеній в ухвалах від 16.05.2013 р. (К/800/14744/13) та від 17.06.2013 р. (К/9991/8053/11)

Суд вважає за необхідне також додатково зазначити, що відповідно до п. 4 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом ДПА України від 16.10.2003 р. № 490 (в редакції на час оформлення розписок про проведення розрахунків) фактично понесені витрати повинні бути підтверджені платниками податку документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Аналогічні положення передбачені п. 4 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.01.2013 № 6.

Таким чином, витрати фізичної особи в контексті спірних правовідносин можуть підтверджуватись у т.ч. договорами та доданими до нього, як в даному випадку, розписками про виконання зобов'язань за договорами з фізичними особами.

При цьому, граничні розміри готівкових розрахунків на час виконання вищезгаданих договорів були передбачені для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зокрема, Постановою Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року № 32, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 р. за № 410/10690 (в редакції на час оформлення процедури проведення розрахунків), встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача щодо проведення розрахунків за придбані корпоративні права на підтвердження чого (оплати) позивачем надано розписки про виконання зобов'язань. Не проведення розрахунків через банківську установу не є свідченням того, що розрахунки за придбані акції не були проведені. Специфіка взаєморозрахунків між фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, не передбачала обов'язкового проведення розрахунків через банківські установи або оформлення касовими документами.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати позивача на придбання корпоративних прав за вищезгаданими договорами є підтвердженими, а саме розписками про виконання зобов'язань (проведення розрахунків) та у відповідача не було правових підстав для їх неврахування та визначення виходячи з цього податкових зобов'язань позивачу, а отже і для ухвалення оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, не ґрунтується на вищезгаданих положеннях законодавства та не враховує фактичних обставин, пов'язаних з виконанням позивачем операцій з інвестиційними активами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та законності оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі, шляхом визнання спірного рішення протиправним та його скасування.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 (р.н. НОМЕР_1; адреса: 03134, АДРЕСА_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 17-10, прийняте ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Кармазін О.А.

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2013 р.