Рішення № 33599624, 18.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р.Справа № 916/1901/13За позовом: Фірми «Мірта» (приватне підприємство)

до відповідача: Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют»

про стягнення 22 848 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Сердюк А.О., довіреність від 15.07.2013р.; Тучкова Л.Л., довіреність від 15.07.2013р.

Від відповідача: Растолопа І.В., довіреність №51 від 06.02.2013р.

В засіданні 18.09.2013 р. приймали участь представники:

Від позивача: Сердюк А.О., довіреність від 15.07.2013р.; Тучкова Л.Л., довіреність від 15.07.2013р.

Від відповідача: Растолопа І.В., довіреність №51 від 06.02.2013р.

Суть спору: про стягнення зі Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» на користь Фірми «Мірта» ПП 17 968,82 грн. заборгованості, 4686,58 грн. пені, 192, 60 грн. три проценти річних.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав до суду заяви про уточнення позовних вимог від 09.08.2013р. за вх.№24161/13, від 09.09.2013р. за вх.№26813/13, додаткові пояснення від 18.09.2013р. за вх.№27996/13 в їх обґрунтування зазначає, що 31.01.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №40, а 19.04.2013р. укладено договір №15, за умовами яких позивач надавав відповідачу послуги з обробки білизни у пральні, однак, відповідач в свою чергу зобов'язань щодо оплати вартості прийнятих послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути поряд із нарахованими на неї пенею та сумою трьох процентів річних.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 11.09.2013р. за вх.№27187/13, де відмічає, що вартість отриманих згідно акту №1 від 31.01.2013р. послуг по договору №40 становить 14 104,29 грн., яку частково платіжними дорученнями №№337, 153 відповідачем було погашено, у зв'язку з чим існує заборгованість лише на суму 5000грн., які відповідач визнає. Між тим, відповідач вважає, що доклав усіх зусиль щодо виконання даного зобов'язання, а саме, зареєстрував фінансові зобов'язання та подав платіжні доручення на суму 5000грн. до Державної казначейської служби України, а у зв'язку з тим, що санаторій повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, безпосередня проплата коштів позивачу від нього не залежить.

Клопотання відповідача від 05.08.2013р. за вх.№23688/13 про відкладення розгляду справи було судом задоволено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

31.01.2013р. (01.02.2013р. дата договору на екземплярі відповідача) між Спеціалізованим Одеським санаторієм «Салют» (замовник) та Фірмою «Мірта» ПП (виконавець) було укладено договір №40, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги по обробці білизни у пральні у відповідності до цього договору. Перелік послуг, строк виконання замовлення, вартість замовлення вказуються у квитанції, виданій виконавцем замовнику на момент прийняття замовлення (п.п.1.1., 1.2.).

За умовами п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору №40 від 31.01.2013р. вартість обробки 1 кг білизни становить 7,48грн., в т.ч. ПДВ. Розрахунок за надані послуги здійснюється в безготівковій формі у відповідності до виставлених рахунків. Замовник оплачує послуги виконавця за фактом виконаних робіт протягом трьох банківських днів з моменту надання рахунка.

Згідно п.6.3. договору №40 від 31.01.2013р. він діє до 31.12.2013р.

Крім того, 19.04.2013р. між Спеціалізованим Одеським санаторієм «Салют» (замовник) та Фірмою «Мірта» ПП (виконавець) було укладено договір №15, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги по обробці білизни у пральні у відповідності до цього договору. Перелік послуг, строк виконання замовлення, вартість замовлення вказуються у квитанції, виданій виконавцем замовнику на момент прийняття замовлення. Строк договору визначено сторонами до 31.12.2013р. (п.п.1.1., 1.2., 6.3.).

За умовами п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору №15 від 19.04.2013р. вартість обробки 1 кг білизни становить 7,48грн., в т.ч. ПДВ. Розрахунок за надані послуги здійснюється в безготівковій формі у відповідності до виставлених рахунків. Замовник оплачує послуги виконавця за фактом виконаних робіт протягом трьох банківських днів з моменту надання рахунка.

Як свідчать підписані сторонами та засвідчені їх печатками акти надання послуг №180 від 13.03.2013р. на суму 12 968,82 грн., №1 на суму 14 104,29 грн. (на акті вручну проставлено дату - 31.01.2013р.) позивач надав відповідачу послуги за договорами №№40, 15.

Між тим, відповідач подав до суду такий самий акт надання послуг на суму 14 104,29 грн., але на ньому вручну проставлено іншу дату - 01.02.2013р., проти того, що це той же самий акт №1 позивач не заперечує.

В підтвердження часткової оплати відповідачем за надані послуги на загальну суму 9104,29грн. по договорам №40 від 31.01.2013р. та №15 від 19.04.2013р., сторони надали суду виписки по рахунку Фірми «Мірта» у ПАТ «АКБ «Інвестбанк» за 27.05.2013р., 12.03.2013р., платіжні доручення №153 від 06.03.2013р., №337 від 29.04.2013р., однак, зазначені виписки та платіжні доручення мають посилання на оплату відповідачем послуг по іншому договору - №40 від 01.02.2013р., але із пояснень сторін вбачається, що оплата фактично здійснювалась по договорам №40 від 31.01.2013р. та №15 від 19.04.2013р., і відповідач помилково проставив на своєму екземплярі договору №40 іншу дату, оскільки договір від 01.02.2013р. між сторонами не укладався.

В акті звіряння розрахунків за період з 01.01.2013р. по 27.05.2013р. сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.05.2013р. становить 17 968,82 грн. Між тим, зазначений акт не містить посилання на договір, за яким сторони звіряли розрахунки, але сторонами підтверджено той факт, що звірку проведено за договорами №№40, 15.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд, вважає заявлені Фірмою «Мірта» ПП позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17 968,82 грн. заборгованості за договорами №40 від 31.01.2013р. та №15 від 19.04.2013р. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Так, вище судом було встановлено факт укладення сторонами договорів №40 від 31.01.2013р., №15 від 19.04.2013р., факт надання послуг згідно актів №180 від 13.03.2013р. на суму 12 968,82 грн., №1 на суму 14 104,29 грн., часткову їх оплату відповідачем на загальну суму 9104,29грн. платіжними дорученнями №153 від 06.03.2013р., №337 від 29.04.2013р. З врахуванням чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором №40 від 31.01.2013р. становить 5 000 грн., а по договору №15 від 19.04.2013р. становить 12 968,82 грн., з врахуванням чого позовні вимоги у зазначеній сумі підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 4686,58 грн. пені.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

У п. 4.2. договорів №40 від 31.01.2013р. та №15 від 19.04.2013р. сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця, замовник зобов'язується оплатити виконавцю штраф у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому, у розумінні ст.549 ЦК України така санкціє є саме пенею, оскільки пеня обраховується протягом законодавчо визначеного періоду за кожен день прострочення, тоді як штраф сплачується однократно у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов'язання.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України.

Однак, позивач розраховує пеню виходячи із її розміру на кожен день - 0,2%, та визначає період за який вона нараховується по сумі заборгованості 12968,82грн. - у 119 днів, а по сумі заборгованості 5000 грн. - у 160 днів, таким чином загальна відсоткова ставка пені відповідно складатиме 23,8%, 32%. Між тим, облікова ставка НБУ в період з 23.03.2012р. по 09.06.2013р. становила 7,5%, в період з 10.06.2013р. по 13.08.2013р. - 7,0%, що за результатами подвоєння складатиме відповідно 15% та 14%. Такий розрахунок пені позивачем є неприпустимим так як суперечить положенням ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р., які визначають, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, при розрахунку пені позивачем не враховано часткових проплат здійснених відповідачем 06.03.2013р. та 29.04.2013р.

Таким чином, є невірним розрахунок позивача. Між тим, з врахуванням визначення сторонами у договорах №40 від 31.01.2013р. та №15 від 19.04.2013р. розміру процентної ставки штрафної санкції, суд, здійснюючи самостійний розрахунок, не взмозі вийти за межі процентної ставки у 0,2%, незважаючи на законодавче визначення граничної ставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Так, за розрахунком суду, зробленим на підставі визначення відповідачем сум, із яких обчислюється пеня та періодів прострочення, з врахуванням 0,2%-ї ставки штрафної санкції, здійснення відповідачем часткової оплати за актом №1, розмір пені за невиконання договору №15 від 19.04.2013р. складає 12,84грн. Розрахунок наступний: (12968,82грн.*119дн.*0,2%)/ (365дн.*100%)=8,46грн. За невиконання договору №15 від 19.04.2013р. - 6,77 грн. Розрахунок наступний:

(14104,29грн.*28дн.*0,2%)/(100%*365дн.)=2,16грн.; (8379,58грн.*54дн.*0,2%)/(100%*365дн.)=2,48грн.;

(5000грн.*78дн.*0,2%)/(100%*365дн.)=2,13грн.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4686,58грн. за період з 19.03.2013р. по 15.07.2013р. підлягає судом задоволенню частково на суму 19,61 грн. за період 19.03.2013р. по 15.07.2013р. В решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє.

Розглянувши позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 192,60 грн. три проценти річних за період з 19.03.2013р. по 15.07.2013р., суд встановив наступне.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, здійснений позивачем, суд встановив, що його зроблено невірно, з огляду на те, що при розрахунку позивачем не звернуто увагу не здійснення відповідачем оплати 06.03.2013р. та 29.04.2013р. по акту №1.

Так, за розрахунком суду сума трьох процентів річних складає 228,55 грн. згідно до визначних позивачем періодів їх нарахування, однак, з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення лише 192,60 грн. три проценти річних, вимога про їх стягнення підлягає задоволенню судом саме у сумі 192,60 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягаює 17 968,82 грн. заборгованості по договорам №№40, 15, 19,61 грн. пені за період 19.03.2013р. по 15.07.2013р., 192, 60 грн. три проценти річних за період 19.03.2013р. по 15.07.2013р. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1369,06 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, решта судового збору в сумі 353,27грн. відноситься за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути зі Спеціалізованого Одеського санаторію «Салют» (65058, м. Одеса, вул. Піонерська,28, код 24539732) на користь Фірми «Мірта» (приватне підприємство) (65011, м.Одеса, вул. Успенська,40, код 4769277) 17 968 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 82 коп. заборгованості, 19 (дев'ятнадцять) грн. 61коп. пені, 192 (сто дев'яносто дві) грн. 60коп. три проценти річних, 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) грн. 06 коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу в решті частині позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 20.09.2013 р.

Суддя Малярчук І.А.