Рішення № 33599516, 19.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 915/1324/13

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 01011, м. Київ-11, вул. Вєтрова, 3 в особі ВП "Южно-Українська АЕС", 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с №20

до управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, 54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 42

про стягнення заборгованості в сумі 548162,14 грн.

Суддя А.П. Алексєєв

Представники сторін:

від позивача - Коляда В.М., довір. № 636 від 05.04.2013 р.

від відповідача - Кузнєцов І. Є., довір. № 899/01-14/01 від 30.04.2013 р.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із відповідача кошти за договором щодо будівництва рибовідтворювального комплексу в сумі 480002 грн., а також штрафні санкції за неналежне виконання обов'язків за договором, а саме - пеню в розмірі 34560 грн., штраф - 33600,14 грн. та суму судового збору в розмірі 10963, 24 грн.

Заявою від 23.08.2013 року позивач зменшив розмір позовних вимог на 480002 грн. та прохав стягнути з відповідача лише суму пені та штрафу, а також суму судового збору.

Як на підставу свого позову позивач послався на ті обставини, відповідно до яких між позивачем та відповідачем 04.12.2012 року був укладений договір №1/79-14-8-12-2444 "з питань виконання заходів щодо будівництва рибовідтворювального комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу, пов'язаних з будівництвом Ташлицької ГАЕС".

Згідно умов договору позивачем 28.12.2012 року було перераховано авансовий платіж відповідачу в розмірі 480002 грн.

За умовами п. 3.2. договору відповідач взяв на себе зобов'язання використати отриманий аванс, що буде підтверджено актами виконаних робіт протягом трьох місяців з дати його отримання, згідно графіку погашення авансу.

Як стверджує позивач відповідач отриманий аванс протягом визначеного договором тримісячного строку не використав, документів підтверджуючих його використання не надав.

Відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позову.

Як на підставу своїх заперечень відповідач послався на ті обставини, що між сторонами дійсно 04.12.2012 року був укладений договір № 1/79-14-8-12-2444, у первинній редакції якого відповідно до п.2.1.1 позивач зобов'язався здійснити оплату робіт в сумі 1924000 грн. за рахунок власних коштів. Але 18.12.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору №1/79-14-8-12-2444, у якому сторони погодили зменшення обсягу фінансування заходів на 2012 рік до 483846, 30 грн. та продовжено строк дії договору до 31.12.2013 року.

З метою виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідачем були укладені договори №11 від 17.12.2012 року на проведення геологорозвідувальних робіт, вартість яких становить 603297,89 грн., з яких - аванс 180989 грн. та № 12 від 17.12.2012 року на розробку проектно-кошторисної документації загальною вартістю 996 710 грн., з яких - аванс 229013 грн. З огляду на те, що додатковою угодою № 1 від 18.12.2012 року сторонами було визначено загальний обсяг фінансування за договором в розмірі 483846, 30 грн., відповідач не мав можливості здійснити оплату авансових платежів за укладеними договорами підряду, розмір яких сумарно складав 480002,00 грн. Як на правове обґрунтування своїх доводів відповідач послався на ст. 43 Бюджетного кодексу України та положення постанови Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 року, якою затверджений порядок державного фінансування капітального будівництва, а також приписи ГК України та ЦК України щодо заборони застосування господарських санкцій за відсутності вини учасника господарських відносин. Так, згідно п. 19 порядку державного фінансування капітального будівництва (постанова Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 року) замовник (у цьому випадку відповідач по справі) перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Тобто, відповідач згідно законодавства мав змогу оплатите лише аванс у розмірі 30% від річного обсягу фінансування (483846, 30 грн.) за вищевказаними договорами №11 від 17.12.2012 року та № 12 від 17.12.2012 року.

16.08.2013 року та 23.08.2013 року у судових засіданнях оголошувалися перерви за клопотаннями представників сторін.

19.09.2013 року за результатами розгляду справи судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №1/79-14-8-12-2444 "з питань виконання заходів щодо будівництва рибовідтворювального комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу, пов'язаних з будівництвом Ташлицької ГАЕС".

Відповідно до п. 1.1. договору його предметом є виконання заходів щодо будівництва рибовідтворювального комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу пов'язаних з будівництвом Ташлицької ГАЕС, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених на добудову Ташлицької ГАЕС згідно із рішенням Миколаївської обласної ради від 07.09.2012 року за № 8.

Згідно п. 2.1.1. договору у початковій редакції позивач взяв на себе обов'язок здійснювати оплату робіт щодо будівництва рибовідтворювального комплексу в сумі 1924000 грн. Строк дії договору був встановлений до 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 2.1.2 договору позивач має право здійснювати перерахування авансових платежів в розмірі не більше 30 % від річного обсягу товарів, робіт і послуг на капітальне будівництво згідно договорів.

18.12.2012 року між сторонами була укладена додаткова угода, якою було зменшено обсяг фінансування заходів на 2012 рік до 483846, 30 грн., а також продовжено строк дії договору до 31.12.2013 року.

На виконання умов договору позивачем 28.12.2012 року було перераховано відповідачу 480002 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № УКС/2461 від 28.12.2012 року.

Згідно змінених умов договору річний обсяг фінансування заходів на 2012 рік становить 483846, 30 грн.

Таким чином, з огляду на положення п. 2.1.2 позивач мав 28.12.2012 року перерахувати відповідачу не більше 30 % від річного обсягу робіт і послуг на капітельне будівництво, що становитиме 145153, 89 грн. (483846, 30 грн. * 30 %), а не 480002 грн. як фактично перерахував.

У свою чергу відповідач зобов'язаний був згідно п. 3.2. договору аванс у розмірі 145153, 89 грн. використати із відповідним документальним підтвердженням протягом трьох місяців з дати його отримання, тобто до 28.03.2013 року.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що вони несуть відповідальність в установленому чинним законодавством порядку за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 4-3 ГПК України Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вимог вказаних статей ГПК України відповідачем не було надано судові документи підтверджуючі використання авансу протягом тримісячного строку.

Позивачем відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України було обраховано пеню та штраф виходячи із суми авансу, який мав бути використаний на оплату робіт та послуг в розмірі 480002 грн.

Так, за розрахунком позивача розмір пені за період з 01.04.2013 року по 11.06.2013 року становить 34560 грн., а штрафу - 33600, 14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статуту ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", державну реєстрацію якого проведено 11.04.2013 року, підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Згідно п. 3.1., 3.2. статуту підприємство є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства.

З огляду на вищевикладені обставини позивач вправі вимагати стягнення штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України.

За розрахунком суду пеня, яка підлягає стягненню на користь позивача має дорівнювати 10451,08 грн. (145153, 89 грн.*0.1%*72 дні).

За розрахунком суду штраф повинен дорівнювати 10160, 77 грн. (145153, 89 грн.*7%).

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій за підрахунком суду становить 20611, 85 грн., а не 68160 грн., яку заявив до стягнення позивач.

Заперечення відповідача щодо наявності підстав, які унеможливили виконання договору та як наслідок підтверджують відсутність його вини у порушенні виконання зобов'язання, суд вважає хибними з огляду на наступне.

Як вказувалося вище з метою виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідачем були укладені договори №11 від 17.12.2012 року на проведення геологорозвідувальних робіт вартість яких становить 603297,89 грн. з яких - аванс 180989 грн. та № 12 від 17.12.2012 року на розробку проектно-кошторисної документації загальною вартістю 996 710 грн. з яких - аванс 229013 грн.

За ствердженням відповідача з огляду на те, що додатковою угодою № 1 від 18.12.2012 року сторонами було визначено загальний обсяг фінансування за договором в розмірі 483846, 30 грн. на 2012 рік він не мав можливості здійснити оплату авансових платежів, розмір яких за договорами підряду сумарно складав 480002,00 грн. про те як згідно з п. 19 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 року мав перерахувати як аванс лише 30 % від 483846,30 грн.

Так, згідно п. 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 року він є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних (із часткою бюджетних коштів) капітальних вкладень.

Як зазначено у рішенні Миколаївської обласної ради від 07.09.2012 року № 8, яким керувалися сторони при укладанні договору, капітальні вкладення щодо виконання заходів з компенсації шкоди рибному господарству здійснюються виключно за рахунок коштів позивача, а не державного бюджету.

Таким чином, Порядок затверджений постановою кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 року, на який посилається позивач, у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Крім того, відповідач укладаючи господарський договір та додаткову угоду до нього за №1 щодо зменшення обсягу фінансування робіт у 2012 році до 483 386 грн. діяв на власний розсуд, виходячи із своїх можливостей щодо виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У Ч. 1 ст. 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови договору визначені п. 3.2. договору у зв'язку із чим він має нести відповідальність відповідно до п. 4.1. договору і з нього підлягає стягненню штрафні санкції на користь позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарській суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, 54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 42 на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 01011, м. Київ-11, вул. Вєтрова, 3 в особі ВП "Южно-Українська АЕС", 55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, а/с №20 кошти в сумі 20611, 85 грн. (двадцять тисяч шістсот одинадцять грн. 85 коп.).

Стягнути з управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, 54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 42 на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 01011, м. Київ-11, вул. Вєтрова, 3 в особі ВП "Южно-Українська АЕС", 55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, а/с №20 суму судового збору пропорційну задоволеним позовним вимогам в розмірі 412, 23 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені та штрафу на загальну суму 47548, 15 грн. - відмовити.

Повернути державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 01011, м. Київ-11, вул. Вєтрова, 3 в особі ВП "Южно-Українська АЕС", 55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона, а/с №20 із державного бюджету суму судового збору в розмірі 9600,03 грн., яка сплачена за платіжним дорученням № АЭС/7203 від 21.06.2013 року через Южноукраїнське відділення Миколаївської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повне рішення складене та підписане 20.09.2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв