Рішення № 33599204, 09.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13122/13 09.09.13

За позовомФізичної особи-підприємця Порхуна Сергія ВалерійовичадоАвтогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобі «Північ»простягнення 70 000,00 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Порхун С.В.від відповідача:Оснач О.П.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Порхун Сергій Валерійович (надалі - «Підприємець») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобі «Північ (надалі - «Кооператив») про стягнення 70 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання правової допомоги №15 від 01.03.2012 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 70 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. розгляд справи відкладено до 09.09.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання позивач з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на те, що позивачем у спірний період послуги з правової допомоги фактично не надавались, а акти приймання-передачі наданих послуг на його адресу не направлялися.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між Кооперативом (замовник) та Підприємцем (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №15 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати правову допомогу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що предметом даного договору є надання виконавцем правової допомоги замовникові, а саме: складання та подання позовних заяв, заяв, скарг, заперечень, клопотань та інших необхідних документів до судів всіх інстанцій, прокуратури, міліції, інших державних органів без обмежень, представництво інтересів та захист прав замовника в усіх судах всіх інстанцій по всім без виключення питанням.

Згідно з п. 3.2 Договору по результату надання послуг виконавець складає акт приймання-передачі наданої правової допомоги та передає два примірника акту замовникові.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що у разі не підписання акту замовником і не надання вмотивованої відмови від підписання акту виконавцеві у строк, вказаний в п. 3.3 р. 3 цього договору, акт вважається підписаним замовником, а послуги прийнятими замовником у повному обсязі. При цьому, замовник позбавляється посилатися на ненадання послуг або на неякісність послуг.

За змістом п. 4.1 Договору плата за надання правової допомоги, передбаченої у п. 1.2 Договору, за кожен місяць (щомісячно) складає 7 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору замовник зобов'язаний оплачувати виконавцю суму у розмірі 7 000,00 грн. до п'ятого числа кожного місяця за попередній звітний місяць.

На виконання умов Договору у період з березня по грудень 2012 року позивачем надавались, а відповідачем приймались та частково оплачувались послуги, що підтверджується актами надання послуг за вказаний період.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 70 000,00 грн.

Договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним надавались відповідачу послуги, визначені п. 1.2, у період з березня по грудень 2012 року.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, відповідно до п. 4.1 Договору плата за надання правової допомоги, передбаченої у п. 1.2 Договору, за кожен місяць (щомісячно) складає 7 000,00 грн.

Тобто, щомісячна плата за надані Підприємцем послуги з правової допомоги становить 7 000,00 грн.

Таким чином, зобов'язання відповідача зі здійснення оплати, та відповідно право позивача вимагати цієї оплати, виникають у разі виконання з боку останнього будь-якого із зобов'язань передбачених п. 1.2 Договору (тобто, надання правової допомоги).

В даному випадку, з огляду на вищевикладені умови Договору, в підтвердження виникнення у позивача права вимоги оплати за договором, останній має довести факт надання ним послуг у відповідності до умов зазначеного договору.

Суд відзначає, що матеріали справи містять підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг №№01-03 за період з березня по травень 2012 року. Факт надання послуг у визначений період відповідачем не заперечується.

Крім того, матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу правової допомоги під час розгляду справи Деснянським районним судом міста Києва №2-2214/2012 у липні 2012 року.

За таких обставин, матеріали справи містять належні докази на підтвердженні факту надання позивачем відповідачу послуг за березень, квітень, травень та липень 2012 року, а тому враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг у розмірі 28 000,00 грн. (7 000,00 грн.*4 місяці) на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Стосовно решти заявлених до стягнення грошових коштів в розмірі 32 000,00 грн. суд відзначає наступне.

Як було встановлено раніше, відповідно до самої суті правовідношення з надання послуг, передбаченого приписами ст. 901 Цивільного кодексу України, обов'язок щодо здійснення оплати виникає виключно у разі фактичного надання замовнику послуги.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ст. 34 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання відповідачу послуг з правової допомоги, визначених у п. 1.2 Договору, за період з серпня по грудень 2012 року.

При цьому, акти приймання-передачі наданих послуг за Договором №05 від 01.08.2012 р., №06 від 03.09.2012 р., №07 від 01.10.2012 р., №08 від 02.11.2012 р. та №09 від 04.12.2012 р. не приймаються судом в якості належних доказів надання відповідачу послуг, оскільки не підписані уповноваженим представником замовника та не містять його печатки.

Крім того, відповідно до п. 3.2 Договору по результату надання послуг виконавець складає акт приймання-передачі наданої правової допомоги та передає два примірника акту замовникові, який згідно п. 3.3 Договору зобов'язаний розглянути акт і протягом 3 календарних днів з моменту отримання підписати його і один примірник передати виконавцю.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що у разі не підписання акту замовником і не надання вмотивованої відмови від підписання акту виконавцеві у строк, вказаний в п. 3.3 р. 3 цього договору, акт вважається підписаним замовником, а послуги прийнятими замовником у повному обсязі. При цьому, замовник позбавляється посилатися на ненадання послуг або на неякісність послуг.

Позивач зазначає, що оскільки після відправлення на адресу відповідача актів №05 від 01.08.2012 р., №06 від 03.09.2012 р., №07 від 01.10.2012 р., №08 від 02.11.2012 р. та №09 від 04.12.2012 р., від останнього не надходило вмотивованої відмови від підписання таких актів, вони вважаються підписаним, а послуги прийнятими у повному обсязі.

В той же час, позивачем не надано суду належних та допустимих в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання відповідачем поштового відправлення згідно з описом вкладення у цінний лист від 19.04.2013 р. (листа №1904/13 від 19.04.2013 р. та оригіналів актів №05 від 01.08.2012 р., №06 від 03.09.2012 р., №07 від 01.10.2012 р., №08 від 02.11.2012 р. та №09 від 04.12.2012 р.).

Таким чином, факт надання позивачем відповідачу послуг з правової допомоги, визначених у п. 1.2 Договору, за період з серпня по грудень 2012 року не доведений у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 28 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кооперативом обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Кооперативу на користь Підприємця заборгованості у розмірі 28 000,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 32 000,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Порхуна Сергія Валерійовича задовольнити частково.

2. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобі «Північ» (02232, м. Київ, вул. Закревського, 93; ідентифікаційний код 25661903) на користь Фізичної особи-підприємця Порхуна Сергія Валерійовича (02222, м. Київ, бул. Висоцького, 11, кв. 104; ідентифікаційний номер 2865203974) заборгованість у розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн. 20 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий