Рішення № 33599174, 18.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2013 р. Справа № 902/1091/13

Провадження № 7/902/41/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Міністерства оборони України уповноваженого органу здійснювати відповідні функції в спірних відносинах в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м.Івано-Франківськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосировина", м.Вінниця

про стягнення 12 000,00 грн. авансу

при секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

за участю прокурора: Музика В.В., посвідчення № 012695 від 05.11.2012 року.

представників:

позивача: Чебачова Ю.О., заступник начальника юридичного відділу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", довіреність № 267 від 14.03.2013 року, паспорт серія СЕ № 517585 виданий Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області 11.12.2009 року.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Надійшла позовна заява Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Міністерства оборони України уповноваженого органу здійснювати відповідні функції в спірних відносинах в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м.Івано-Франківськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосировина", м.Вінниця про стягнення 12 000,00 грн. авансу.

Ухвалою від 05.08.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1091/13 та призначено до розгляду на 15.08.2013 року.

Ухвалою від 15.08.2013 року розгляд справи було відкладено до 28.08.2013 року в зв'язку з неявкою прокурора, сторін та неподання останніми витребуваних доказів.

15.08.2013 року до суду засобами електронного зв'язку надійшло клопотання позивача про оголошення перерви до 14:00 год. та розгляд справи без їх участі на підставі наявних документів в якому вказано про направлення витребуваних документів кур'єрською службою.

Розглянувши клопотання позивача суд дійшов висновку про його відхилення позаяк оголошення перерви за відсутності іншої сторони в судовому засіданні може призвести до порушення її процесуальних прав.

Ухвалою від 28.08.2013 року в зв'язку з неявкою прокурора та представників сторін, а також неподанням сторонами витребуваних документів розгляд справи відкладено до 18.09.2013 року.

В судове засідання 18.09.2013 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 28.08.2013 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Київська, 4, кв.2, смт.Стрижавка Вінницький район Вінницька область, 23211.

Згідно з інформації отриманої з офіційної веб-сторінки Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет місцезнаходженням відповідача значиться вул.Київська, 4, кв.2, смт.Стрижавка Вінницький район Вінницька область, 23211, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Окрім того ухвалу від 28.08.2013 року було надіслано відповідачу за адресою зазначеною в договорі - вул.Тарногродського, 21А, м.Вінниця, 21036.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши висновку про поінформованість відповідача про дату, час та місце судового засідання суд враховує, що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень, які підтверджуються факт отримання відповідних ухвал відповідачем.

Крім того, 10.09.2013 року до суду надійшла заява відповідача (№ 172 від 06.08.2013 року) в якій останній зазначає про відсутність директора на слуханні справи 18.09.2013 року в зв'язку з перебуванням його у відпустці.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

23.11.2011 року між Сколівським військовим лісгоспом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосировина" (Виконавець) укладено договір на розробку науково-технічної документації № 336/235.

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе розробку науково-технічної документації в сфері охорони природного навколишнього середовища.

Зміст роботи та її вартість погоджується протоколом на розробку науково-технічної документації, який є невід'ємною частиною договору (п.1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору за виконану науково-технічну роботу згідно договору, Замовник перераховує Виконавцю 15 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20 % 2 500,00 грн..

Виконання робіт починається з моменту отримання авансу у розмірі не менше 50% (п.2.2 Договору).

Відповідно п. 3.1 термін здавання робіт становить 60 календарних днів з дня надходження коштів на розрахунковий рахунок Виконавця та вихідних даних.

Зміст і термін виконання основних етапів визначається складанням Виконавцем підсумкового документу (акту), який підтверджує закінчення робіт (п. 3.2 Договору).

Як вбачається із підписаного сторонами Протоколу на розробку науково-технічної документації для об'єкта Замовника сторони погодили строк здачі робіт на протязі 60 робочих днів з дати вступу Договору в силу (підписання договору Сторонами та надходження розрахунковий рахунок Виконавця).

Як вбачається із матеріалів справи з метою виконання умов договору № 336/235 від 23.11.2011 року позивачем перераховано аванс у форі попередньої оплати у розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 06.04.2012 року, яке наявне в матеріалах справи.

15.02.2013 року на адресу відповідача надіслано претензію № 151 з вимогою повернення суми авансового платежу факт отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення долученим до матеріалів позовної заяви.

Однак відповіді на претензію надано не було, авансовий платіж не повернуто.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору від 23.11.2011 року № 336/235 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 4 глави 55 Цивільного кодексу України "Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт".

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов'язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

В силу ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як вбачається із матеріалів справи та суттю спірних правовідносин являється вимога про повернення попередньої оплати за договором на розробку науково-технічної документації № 336/235 від 23.11.2011 року.

Оскільки норми параграфу 4 глави 55 Цивільного кодексу України "Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт" не містять правового регулювання попередньої оплати за відповідним договором суд з врахуванням наведених вище норм також приймає до уваги ч.1 ст.8 ЦК України відповідно до якої, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Попередня оплата регламентована приписами ст.693 ЦК України відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вказувалось вище позивачем було заявлено вимогу про повернення попередньої оплати, яка залишилась без належного реагування зі сторони відповідача.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу прокурора про стягнення боргу в розмірі 12 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог прокурора щодо стягнення суми авансового платежу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з позивача в доход Державного бюджету України судового збору несплаченого останнім за заяву про вжиття заходів до забезпечення позову викладену в п.1 прохальної частини позовної заяви, яка ухвалою суду від 05.08.2013 року була відхилена.

Покладаючи судовий збір із заяви про забезпечення позову на позивача, а за розгляд справи на відповідача судом враховано п.п.2.21, 4.5, 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в яких вказано, що на виняток з наведених правил у разі коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

У випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується; у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

18.09.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосировина", вул.Київська, 4, кв.2, смт.Стрижавка Вінницький район Вінницька область, 23211; вул.Тарногродського, 21А, м.Вінниця, 21036 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 36200936) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Ребета, 6, м.Івано-Франківськ, 76014 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 08033772) - 12 000 грн. 00 коп. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосировина", вул.Київська, 4, кв.2, смт.Стрижавка Вінницький район Вінницька область, 23211; вул.Тарногродського, 21А, м.Вінниця, 21036 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 36200936) в доход Державного бюджету України - 1 720 грн. 50 коп. - судового збору.

4. Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Ребета, 6, м.Івано-Франківськ, 76014 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 08033772) в доход Державного бюджету України - 1 720 грн. 50 коп. - судового збору.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 вересня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - ТОВ "Екосировина" - вул.Київська, 4, кв.2, смт.Стрижавка Вінницький район Вінницька область, 23211.