Рішення № 33599166, 09.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2013 Справа № 905/4886/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Табачніковому В.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 32373,05 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Шашликов Д.Г. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 32 373,05 грн., у тому числі 26 965,23 грн. пені та 5 407,82 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне та несвоєчасне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №111037/1108255 від 23.12.2011р. щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок ціни позову, копії: договору поставки №111037/1108255 від 23.12.2011р.; специфікацій до договору № 3, № 4, № 5, рахунку № 184096 від 26.10.2012р.; претензії № 12524-4016 від 07.12.2012р. та докази її отримання Відповідачем; накладних від 26.10.2012р.; довідки ПАТ «Приватбанк» № Э.21.0.0.0/4-7668 від 24.04.2013р.; правовстановлюючі документи підприємства.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 265, 267 Господарського кодексу України.

26.07.2013р. представником Позивача до канцелярії суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 7796-4016 від 22.07.2013р., враховуючи допущену арифметичну помилку, та просить стягнути з відповідача 26965,23 грн. пені та 3 % річних у сумі 5 393,04 грн.

Означена заява прийнята господарським судом у відповідності з нормами ст. 22 ГПК України. В подальшому слухання справи здійснювалось з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.

29.07.2013р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області долучено копію Податкової накладної № 1026023 від 26.10.2012р.

14.08.2013р. представником Позивача надані письмові пояснення по суті спору № 8094-4016 від 12.08.2013р., де останній зазначив, що виконав зобов'язання за договором, а саме, поставив товар та надав Відповідачу у встановлений строк (п. 3.8. договору, протягом 3-х робочих днів з дати поставки) рахунок для оплати, що підтверджується витягами з електронної пошти ПАТ НЗФ за 29.10.2012р., які надані до матеріалів справи.

14.08.2013р. до канцелярії господарського суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 09-10/36 від 13.08.2013р., у якому останній зазначив, що товар, на оплату якого позивачем виставлений рахунок № 184096 від 26.12.2012р. на суму 5 061 166,02 відповідно штемпеля на залізничних накладних №№ 46307609, 46307617, 46307641, 46307492, 46307625 був поставлений 26.10.2012р., таким чином остаточний строк оплати у відповідності з умовами договору приходиться на 10.11.2012р., який є вихідним днем, тобто граничною датою оплати є 12.11.2012р. Надав свій розрахунок, відповідно до якого сума пені складає 22 816,73 грн., 3 % річних - 4 563,35 грн.

Водночас Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення Позивачем враховуючи норми ст.233 ГК України.

09.09.2013р. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач вказує про неврахування у здійсненому розрахунку припадання останнього дня строку оплати за товар Відповідачем на вихідний день. Позивач просить стягнути з Відповідача 27380,08 грн., з яких 22816,73 грн. пені та 4563,35 грн. 3% річних.

Дана заява прийнята судом згідно ст. 22 ГПК України. В подальшому слухання справи здійснювалось з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» укладено договір на поставку феросплавів №111037/1108255 від 23.12.2011р.

За змістом п.1.1 означеного правочину Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити відповідно до п. 3.4 договору феросплави (надалі товар) протягом строку з 01.09.2012р. по 31.10.2012р., на умовах, кількості та строках, визначених у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Датою поставки товару при поставці залізничним транспортом є дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника (п. 2.3 договору).

Покупець виконує оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів від дати поставки товару. Постачальник повідомляє Покупця про дату поставки товару шляхом надання через електронний або факсимільний зв'язок наступних документів: рахунку Постачальника, копії залізничної квитанції, сертифікату якості, у відповідності до п. 3.8 договору (п. 3.4 договору).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки феросплавів виконав належним чином, поставив Покупцю за залізничними накладними №№ 46307609, 46307617, 46307039, 46307641, 46307492, 46307625 450,670 баз/тон феросилікомарганцю МнС17 на суму 5 061 166,02 грн. відповідно до рахунку № 184096 від 26.10.2013р. Позивач надав Відповідачу у встановлений строк (п. 3.8. договору, протягом 3-х робочих днів з дати поставки) рахунок для оплати, що підтверджується витягами з електронної пошти ПАТ НЗФ за 29.10.2012р., копії яких містяться у матеріалах справи.

Враховуючи п.2.3, 3.4. Договору поставки №111037/1108255, п.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, Відповідачем повинна була здійснитись оплата за поставлений товар не пізніше 12.11.2012р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Довідки ПАИ КБ «Приватбанк» з виписки по особовому рахунку Позивача, Відповідач оплатив наявну суму боргу за товар 23.11.2012р.

07.12.2012р. Постачальник звернувся до покупця із претензією № 12524-4016 та пропонував у добровільному порядку сплатити 3 % річних у розмірі 7 563,72 грн. та пеню у розмірі 37 715,25 грн., враховуючи наявне прострочення з оплати товару.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі статті 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 22816,73 грн. пені та 4563,35 грн. 3 % річних.

Згідно наданого Позивачем розрахунку, ним нараховані пеня та 3% річних у період з 13.11.2012р. по 23.11.2012р.

Господарський суд вказує, що Позивачем при визначенні вказаних періодів не враховано, що нарахування санкцій на суму заборгованості припиняється днем, що передує дню сплати встановленої суми заборгованості.

Таким чином, вірним періодом для нарахування пені та 3% річних є з 13.11.2012р. по 22.11.2012р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних з урахуванням вищевикладеного за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог, а саме в сумі 4148,5 грн.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 7.6. Договору поставки №111037/1108255 погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених дійсним договором поставки, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних з урахуванням вищевикладеного та враховуючи правомірний період її нарахування, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про часткове задоволення даних позовних вимог, а саме в сумі 20742,48 грн.

Стосовно клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій слід зазначити наступне.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Крім того, зменшення розміру неустойки в порядку п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а обставини застосування даних норм є оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням норм ст.ст. 32-34 ГПК України.

Відповідач, вимагаючи зменшення розміру неустойки, посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України надав копії Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013р., Звіту про фінансові результати за 2012 рік, з яких вбачається наявність збитків за фінансовими результати від операційної діяльності та інших витрат підприємства.

Водночас господарський суд вказує, що, виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно яких до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, відповідачем були порушені майнові зобов'язання перед позивачем.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, який уклав з ним цей договір.

Важкий фінансовий стан Відповідача не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед кредитором.

Обставини, на які посилається Відповідач, не є виключним випадком, який є підставою доля зменшення розміру штрафних санкцій, такі як зменшення попиту на продукцію підприємства не звільняє боржника від зобов'язання перед іншими кредиторами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Одночасно, приймаючи до уваги, що Позивачем первісно було сплачено судовий збір у розмірі 1 720,50 грн., що відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» відповідає мінімальній сумі судового збору, в даному випадку повернення судового збору не відбувається..

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області, до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 27380,08 грн., з яких 22816,73 грн. пені та 4563,35 грн. 3% річних -задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158, банківські реквізити: р/р 2600996486445 у ПАТ "ПУМБ" м. Маріуполь, МФО 334851) на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ЄДРПОУ 00186520, банківські реквізити: р/р 26008057009082 у ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 24890,98 грн., з яких 20742,48 грн. - сума пені, 4148,5 грн. - 3 % річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 564,09 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

5. В судовому засіданні 09.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст складено 16.09.2013р.

Суддя С.М. Соболєва