Рішення № 33599151, 11.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13747/13 11.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»доПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»простягнення 1 988 993,60 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Штифурко Ю.І.від відповідача:Скопич Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (надалі - ТОВ «Інтерпайп Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 1 988 993,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №УГВ6815/11-12 від 25.12.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 215 745,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 773 248,38 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.08.2013 р.

В судовому засіданні 05.08.2013 р. судом оголошувалась перерва до 11.09.2013 р.

10.09.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач надав контррозрахунок пені та 3% річних.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував частково, просив суд зменшити розмір пені до 1 грн. у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів наявності виняткових обставин, з якими положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість зменшення судом мені, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Також, представник відповідача повідомив, що за наслідками проведення відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 13.06.2012 р. №360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 18.07.2012 р. №529 реорганізації Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було створено Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», яке є правонаступником Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Наведені обставини підтверджуються відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частиною 1 ст. 25 Господарського кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, відповідач у справі - Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» має бути замінений правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (надалі - ПАТ «Укргазвидобування»).

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012 р. між ТОВ «Інтерпайп Україна» (постачальник) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (покупець) було укладено договір поставки №УГВ6815/11-12 (закупівля товару за власні кошти) (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальника рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

Додатком №1 до Договору сторони погодили специфікацію №1, відповідно до якої загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 266 589 186,00 грн.

При цьому, відповідно до п. 4 вказаної специфікації умови та строк оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідно до п. 10.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов Договору у період з 25.12.2012 р. по 29.01.2013 р. позивачем поставлена, а відповідачем отримана продукція на загальну суму 268 086 802,68 грн., що підтверджується накладними, підписаними сторонами у вказаний період.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з поставки товару Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплати пеню та 3% річних за прострочення виконання такого зобов'язання.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладні, підписані сторонами у період з 25.12.2012 р. по 29.01.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 268 086 802,68 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.1 Договору та п. 4 Специфікації №1 до Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Таким чином, з урахуванням часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 268 086 802,68 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 268 086 802,68 грн.

За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого за Договором товару.

З урахуванням викладеного, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 215 745,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 773 248,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.01.2013 р. по 15.04.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

При цьому, твердження відповідача про те, що розрахунок пені та 3% річних потрібно здійснювати з дати фактичного отримання товару відповідачем не приймається судом до уваги з огляду на приписи пункту 5.3 Договору, згідно з яким датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.9 Договору визначено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем перерахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 215 745,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 773 248,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ТОВ «Інтерпайп Україна» пені у розмірі 215 745,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 773 248,38 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача - Дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування».

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-А; ідентифікаційний код 33668606) пеню у розмірі 215 745 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 1 773 248 (один мільйон сімсот сімдесят три тисячі двісті сорок вісім) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 39 779 (тридцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 87 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий