Рішення № 33599122, 19.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.2013 Справа № 905/5805/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецька область

про стягнення 80 950грн. 53коп.

за участю представників:

від позивача: Бак Е.Л. - представник за довіреністю №1 від 09.01.2013р.

від відповідача: Білецький В.М. - представник за довіреністю №477 від 26.03.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.09.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №371/2009 від 19.10.2009р. у сумі 70 516грн. 08коп., інфляційних втрат у сумі 4 372грн. та 3% річних у сумі 6 062грн. 45коп., всього 80 950грн. 53коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №371/2009 від 19.10.2009р. щодо оплати виконаних робіт.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625, 549, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №1755 від 23.08.2013р. факт несплати вартості виконаних позивачем робіт за договором №371/2009 від 19.10.2009р. підтверджує, однак проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд застосувати позовну давність.

Представник позивача у судовому засіданні 19.09.2013р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, сторони просили суд розглянути спір по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №664498, дата державної реєстрації - 14.08.1997р. Як вбачається зі статуту позивача, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», зміни до статуту затверджено загальними зборами учасників від 22.03.2011р., дата державної реєстрації змін до установчих документів - 30.03.2011р.

Відповідач, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», також є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА №436006, дата державної реєстрації - 10.04.2006р.

Як встановлено судом, 19.10.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (далі - підрядник) та Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (далі - замовник) був укладений договір №371/2009 (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання - секції механізованого кріплення 1КД-90 (далі - обладнання) вартістю, в номенклатурі та кількості згідно специфікації на виконання конкретного виду робіт, що є невід'ємними додатками до даного договору.

Загальна вартість робіт, як домовились сторони у п. 1.3 договору, складає 300 000грн., у т.ч. ПДВ у сумі 50 000грн. Кінцева вартість договору визначається з сум додатків, що є невід'ємною його частиною.

Оплата робіт відповідно до п. 3.3 договору здійснюється замовником протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 70 516грн. 08коп., за наслідком чого сторонами були підписані акти від 28.12.2009р. на суму 11 752грн. 68коп., у т.ч. ПДВ - 1 958грн. 78коп. та від 15.01.2010р. на суму 58 763грн. 40коп., у т.ч. ПДВ - 9 793грн. 90коп. Вказані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що роботи з капітального ремонту гірничошахтного обладнання, загальна вартість яких дорівнює 70 516грн. 08коп., були виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.

Разом з тим, станом на час розгляду справи оплату вартості виконаних ремонтних робіт здійснено не було, що відповідачем визнається та підтверджується довідкою позивача №813 станом на 29.08.2013р.

Несплата замовником вартості робіт за договором й стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, розглядаючи який, господарський суд виходить з наступного.

Проаналізувавши укладений сторонами договір №371/2009 від 19.10.2009р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних робіт.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем в строк протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання акту виконаних робіт від 28.12.2009р., тобто до 31.12.2009р. та за актом виконаних робіт від 15.01.2010р., тобто до 18.01.2010р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання за договором як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №371/2009 від 19.10.2009р. у сумі 70 516грн.08коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов в цій частині, судом не приймається до уваги заява відповідача про застосування встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.264 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу, зокрема, відноситься визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом №1898 від 03.11.2010р., у відповідь на претензію №220/667-04 від 09.09.2010р. про сплату заборгованості за договором №371/2009 від 19.10.2009р. у сумі 70 516грн. 08коп. повідомив позивача про те, що вказані вимоги розглянуті та визнані обґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що листом №1898 від 03.11.2010р. відповідач визнав пред'явлену претензію, за наслідком визнання якої відбулось переривання перебігу позовної давності. Вказані обставини відповідачем не заперечуються, що вбачається з пояснень, наданих у відзиві на позовну заяву №1755 від 23.08.2013р.

З огляду на наведене, враховуючи, що 03.11.2010р. відбувся факт переривання перебігу строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування трирічного строку позовної давності.

Крім стягнення основної заборгованості за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6 062грн. 45коп. та інфляційних втрат у сумі 4 372грн., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є методологічно невірним, що пов'язано з неврахуванням того, що 2012 рік є високосним та містить не 365, а 366 днів.

Фактично розмір 3% річних за період з 21.09.2010р. по 01.08.2013р. складає 6 056грн. 65коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 05грн. 80коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2010р. по серпень 2013р., суд дійшов висновку, що він є арифметично невірними. Фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період дорівнює 4 324грн. 08коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 47грн. 92коп. задоволенню не підлягають.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ст.ст. 257, 264, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»,

(85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, ідентифікаційний код 34032208) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (84603, Донецька область, м. Горлівка, вул. Володарського, 9, ідентифікаційний код 25101423) заборгованість за договором №371/2009 від 19.10.2009р. у сумі 70 516 грн. 08коп., 3% річних у сумі 6 056 грн. 65коп., інфляційні втрати у сумі 4 324грн. 08коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 719грн. 36коп.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», в частині стягнення 3% річних у сумі 05грн. 80коп. та інфляційних втрат у сумі 47грн. 92коп. відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (84603, Донецька область, м. Горлівка, вул. Володарського, 9, ідентифікаційний код 25101423) судовий збір у розмірі 50коп., перерахований згідно з платіжним дорученням №1452 від 06.08.2013р. на суму 1 721грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 19.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2013р.

Суддя Ю.С. Мельниченко