Постанова № 33596496, 15.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2013 р. Справа №801/6776/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим

про спонукання до виконання певних дій,

за участю сторін:

позивач - не з'явився;

представник відповідача - не з'явився.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про зобов'язання видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі GOLF, 1994 року випуску, колір фіолетовий, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, взамін втраченого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31.03.1999 року номер НОМЕР_4.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.33)

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про відкладення розгляду сплати (а.с.25), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про міліцію" органи міліції зобов'язані забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України "Про міліцію" до структури Міністерства внутрішніх справ України входить міліція, яка має підрозділи державної автомобільної інспекції.

Як вбачається із пункту 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 341 до складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції міських і районних органів внутрішніх справ, підрозділи дорожньо-патрульної служби та реєстраційно-екзаменаційної роботи.

Таким чином, спір, що виник з приводу реалізації повноважень відповідача відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку встановленому КАС України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (далі Постанова №1388) затверджено "Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобіля зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів".

Відповідно до пункту 8 Постанови №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Зазначений у п. 8 Постанови №1388 перелік документів є вичерпним та документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:

- довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

- договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;

- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

- довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

- акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

- вантажна митна декларація на паперовому носії або електронна вантажна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

- договір фінансового лізингу.

Також зазначено що, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право власності на легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі GOLF, 1994 року випуску, колір фіолетовий, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, взамін втраченого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31.03.1999 року номер НОМЕР_4, що підтверджується копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 11).

Вказана реєстрація автомобілю відбулась на підстави судових рішень:

-Ялтинського міського суду АРК від 11 лютого 1998 року по справі № 2-1952, яким зобов'язано МРЕО ДАІ Ялтинського ГУ ГУ МВС України в Криму зареєструвати автомобіль «Фольксваген-Гольф», номер кузову НОМЕР_2 (а.с. 9);

- Київського районного суду м. Сімферополю від 24 листопада 1997 року по справі 2-2957 за яким позивачу було вернуто автомобіль «Фольксваген-Гольф» (а.с. 8).

У січні 2013 року позивачем було втрачено свідоцтво (НОМЕР_4) про реєстрацію автомобіля та звернувся до міліції з заявою про втрату свідоцтва, що підтверджується довідкою від 03 січня 2013 року № 50/1-45 Масандрівського відділу міліції Ялтинського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим (а.с.10).

01 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим с заявою про видачу дублікату свідоцтва про реєстрацію автомобілю марки VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_3.

Відповідач листом від 09.02.2013 року відмовив ОСОБА_1 у видачі дублікату свідоцтва на автомобіль VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_3, оскільки номер кузова змінено кустарно, у зв'язку з чим позивач повинен зробити дії, щодо нанесення спеціального індивідуального номера чи здійснити дублювання звинного ідентифікаційного номеру кузова.

У своїх запереченнях на позовні вимоги відповідач також посилається на вимоги Порядку № 1388 від 07.09.1998 року та положення Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС України від 11.08.2010 року за № 379, згідно яких для видачі дублікату свідоцтва на автотранспортний засіб VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_3 можливо видати тільки після проведення нанесення спеціального індивідуального номеру чи здійснення дублювання первинного ідентифікаційного номеру кузова, згідно з вимогами міжнародних і державних стандартів, оскільки номер кузова змінено кустарно.

Суд не погоджується з доводами відповідача з наступних підстав.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що згідно рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 24.11.1997 року по справі № 2-2957 автомобіль марки VOLKSWAGEN номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5 було повернуто ОСОБА_1 (а.с.8).

Рішенням Ялтинського міського суду від 11.02.1998 року по справі № 2-1952 було вирішено зобов'язати МРЕВ ДАІ Ялтинського ГУ ГУ МВС України в Криму зареєструвати автомобіль марки VOLKSWAGEN, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2.

З мотивувальної частини рішення суду по справі № 2-1952 впливає, що у ході розгляду справи досліджувались обставини стосовно зміни номеру кузова шляхом фізичного втручання, однак суд прийняв рішення яке не зобов'язувало ОСОБА_1 проводити нанесення спеціального індивідуального номеру чи здійснення дублювання первинного ідентифікаційного номеру кузова, згідно з вимогами міжнародних і державних стандартів, але зобов'язало МРЕВ ДАІ Ялтинського ГУ ГУ МВС України в Криму зареєструвати автомобіль марки VOLKSWAGEN, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2.

Тобто суд вказує, що питання відносно зміни номеру кузова шляхом фізичного втручання вже було досліджено судом та не може бути підставою для відмови у видачі дублікату свідоцтва на вказаний автомобіль замість втраченого.

Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, доказів правомірності та обґрунтованості відмови відповідача від видачі ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі GOLF, 1994 року випуску, колір фіолетовий, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, взамін втраченого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31.03.1999 року номер НОМЕР_4 замість втраченого відповідачем не доведено.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 34,41 грн.

Керуючись ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим видати ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі GOLF, 1994 року випуску, колір фіолетовий, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, взамін втраченого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31.03.1999 року номер НОМЕР_4.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко