Постанова № 33596119, 29.07.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16471/13-а

Провадження №2-а/761/369/2013

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Гриньковської Н.Ю.

при секретарі Подмазко О.Д.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до МВС України ГУ в м.Києві полк ДПС ДАІ в особі інспектора ДПС зводу батальйону ДПС прапорщика міліції Ярощука Ігора Валентиновича про визнання неправомірними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання неправомірними дій інспектора ДПС зводу батальйону ДПС прапорщика міліції Ярощука І.В. щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23.04.2013р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення, що була складена відповідачем 23.04.2013р., з посиланням на вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень. Разом з тим, позивач заперечує, що ним вчинено вказане адміністративне правопорушення, оскільки він рухався з дозволеною швидкістю, та звертає увагу на ту обставину, що під час складання протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення, працівником ДПС не було роз'яснено позивачеві прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що позивач зазначив у протоколі відповідне застереження.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що протокол та постанову він підписав, йому було оголошено про адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00грн., проте він вважає, що постанову прийнято інспектором неправомірно, оскільки він дозволену швидкість руху не перевищував. При цьому, позивач посилався на те, що диспозицією ст.122 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, в той час, як швидкість руху його автомобіля була приблизно 80 км/год, тобто в межах норми, передбаченої п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306. Серед іншого, позивач вказував на те, що посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, не роз'яснено права особи, щодо якої приймається рішення, чим позбавлено позивача можливості використати надані законом права, зокрема ст. 63 Конституції України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, однак надав письмові заперечення, в яких зазначено, що дійсно, 23.04.2013р. під час несення служби по забезпеченню безпеки дорожнього руху, охороні громадського порядку та контролю за дотриманням водіями встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті, згідно дислокації по вул.Заболотного в м.Києві, на підставі показань стаціонарного вимірювача швидкості руху з функцією відео та фото фіксації «Візир» №7011155 відбулось документування адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1, про що складено відповідні протокол та постанову. Крім того, відповідач посилався на те, що всі питання, які позивач порушує перед судом, були перевірені під час проведення службового розслідування, проведеного командиром полку дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУ в м.Києві за скаргою ОСОБА_1 на дії прапорщика міліції Ярощука І.В., і притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ст.122 КУпАП постановою від 23.04.2013р. визнано правомірним.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 23.04.2013р. приблизно о 13:00год. позивач рухався на автомобілі НОМЕР_1 по вул.Заболотного в м.Києві. Показанням технічного приладу (відеозаписувальним вимірювачем швидкості «Візир» №7011155 було зафіксовано перевищення вказаним автомобілем швидкості руху, встановленої п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (надалі - ПДР), на 23 км/год.

На підставі ст.ст.254, 256 КУпАП за порушення п.12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 23.04.2013р. було складено протокол про адміністративне правопорушення та постанову серії АС1 №132810 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00грн.

Позивач не погодився із вказаною постановою, що зумовило звернення до суду з адміністративним позовом.

Статтею 1712 КАС України передбачено, що постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено до суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідно до п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, частиною першою статті 122 КУпАП, відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП розглядають органи внутрішніх справ (міліція).

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).

Судом встановлено, що правопорушення, вчинене ОСОБА_1, було виявлено за допомогою вимірювача швидкості «Візир» №0711155, дані про його застосування занесені до тексту постанови. Дані, які б свідчили про технічну неспроможність вказаного приладу здійснювати фіксацію швидкості руху транспортних засобів, відсутні.

Відповідно до свідоцтва про повірку робочого стану вимірювальної техніки № 22-2/1212045, яке чинне до 23 січня 2014 року, вимірювач швидкості радіолокаційний «Візир» №0711155 визнано придатним до застосування.

Посилання позивача на дотримання ним правил обмеження швидкості руху транспортних засобів в населених пунктах, а саме, дотримання швидкості руху автомобіля в межах 80 км/год, не є переконливими, адже п. 12.4 ПДР дозволяє рух автомобілям у межах населеного пункту зі швидкістю не більше 60 км/год. До того ж, вимірювачем швидкості руху «Візир» №0711155 зафіксовано швидкість автомобіля марки Citroen С4 на вул.Заболотного в м.Києві 23.04.2013р. о 12:59:19 на рівні 081-083 км/год.

Щодо посилань позивача про порушення інспектором ДПС правил оформлення адміністративного правопорушення стосовно не роз'яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, то такі доводи не знайшли свого підтвердження а ні під час проведення службового розслідування, а ні в ході судового розгляду справи. Слід також зазначити, як повідомив суду позивач під час встановлення його особи, він має вищу юридичну освіту та працює юрисконсультом ДП «Долмат Україна», тому посилання на ненадання йому можливості скористатися положеннями ст.63 Конституції України є непереконливими. Крім того, в ході судового розгляду справи позивач підтвердив, що ним не заявлялись інспектору ДПС клопотання щодо потреби у юридичній допомозі. Позивач пояснив, що інспектор взяв у нього документи та відійшов для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а позивач навіть не виходив зі свого автомобіля, оскільки не вважав це за потрібне.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що на фото-фіксації не чітко відображено номер транспортного засобу, оскільки в цей же час позивач підтвердив, що саме ці фото були пред'явлені під час зупинки автомобіля позивача. А також слід зазначити, що зображення автомобіля саме Citroen С4 темного кольору з номерним знаком, який починається з літер АА на фотокартках фіксації перевищення встановленої швидкості датованої 23.04.2013р. о 12:59:20, підтверджує правомірність встановленого адміністративного правопорушення позивачем ч.1 ст.122 КУпАП.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення з боку суб'єкта владних повноважень порядку застосування адміністративної відповідальності, а також не обґрунтовано посилання на протиправність прийнятого рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71, 128, 160-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до МВС України ГУ в м.Києві полк ДПС ДАІ в особі інспектора ДПС зводу батальйону ДПС прапорщика міліції Ярощука Ігора Валентиновича про визнання неправомірними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:

повний текст постанови складений 05.08.2013р.