Вирок № 33595827, 18.09.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

18.09.2013

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/8011/13-к

Провадження № 1-кп/361/420/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 18» вересня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого: судді - Пошкурлат О.М.,

при секретарі - Німчук О.В.,

за участю прокурора - Остапець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари кримінальне провадження № 12013100130000664, за яким обвинувачується:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає АДРЕСА_1, громадянин України, не одружений, офіційно не працюючий, в силу ст. 89 КК України, раніше не засуджений,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

09 лютого 2013 року, о 16-10 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц», транзитний номерний знак на червоному фоні НОМЕР_1, та рухаючись зі швидкістю близько 40 км/год. по об'їзній дорозі 1 км+300 м, сполученням «Бровари - Требухів», що на території Броварського району, Київської області, у напрямку с. Требухів, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, не обрав безпечної швидкості руху, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого не впорався з керуванням та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2, що рухався у зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_2

В результаті дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_3, яка на момент зіткнення транспортних засобів перебувала в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми у вигляді забійної рани волосяної частини голови, перелому лівої тім»яної кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №32 від 15.03.2013, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, покаявся у вчиненому та суду показав, що 09 лютого 2013 року, в період з 16 до 17-ї год. прямував в бік с. Требухів, Броварського району, рухаючись за кермом належного йому автомобіля марки «Мерседес Бенц», транзитний номерний знак НОМЕР_1, зі швидкістю близько 40 км/год. Оскільки дорожнє покриття було вкрито льодом, тому на одній з ділянок дороги, не впорався з керуванням, внаслідок чого його автомобіль занесло та «викинуло» на зустрічну смугу руху, де в той час у зустрічному напрямку рухався автомобіль «Шкода», внаслідок чого і відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті ДТП пасажир останнього - ОСОБА_3, отримала тілесні ушкодження.

У вчиненому щиро кається та просить суд не суворого покарання, а також не позбавляти його права керування транспортними засобами.

На підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За наведених обставин суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження, кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

У відповідності до ст. 66 КК України, суд вважає за можливе визнати як обставину, що пом'якшує покарання за скоєне - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а ні в ході досудового розслідування, а ні в суді, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, те, що він, в силу ст. 89 КК України, раніше не засуджений, позитивно характеризується за місцем проживання, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, його соціальне становище, відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікаря психіатра та нарколога, а також думку потерпілої, викладену у заяві, яка просить не обирати обвинуваченому сувору міру покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Суд, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчиненого кримінального правопорушення, його щире каяття, активне сприяння розкриттю такого, наслідки суспільно - небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі, без позбавленням його права керувати транспортними засобами, зі звільненням такого від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов»язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речові докази по кримінальному провадженню та витрати, пов'язані з залученням експертів, відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому - не застосовувався.

Цивільний позов - не заявлявся.

Підлягають до стягнення з обвинуваченого в користь держави в інтересах експертної установи витрати, пов'язані з залученням експертів, у розмірі відповідно 1223,60 грн., 1223,60 грн. та 1101,24 грн., а всього 3548,44 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без позбавлення його права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного йому покарання, встановивши іспитовий строк в 2 (два) роки, якщо протягом встановленого строку він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, які суд покладає на засудженого, після набрання вироком законної сили, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; - періодично з»являтися для реєстрації до кримінально - виконавчої інспекції.

Запобіжний захід засудженому - не застосовувався.

Речові докази по кримінальному провадженню та витрати, пов'язані з залученням експертів, відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому - не застосовувався.

Цивільний позов - не заявлявся.

Підлягають до стягнення з обвинуваченого в користь держави в інтересах експертної установи (р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва код №37975298) витрати, пов'язані з залученням експертів, у розмірі відповідно 1223,60 грн., 1223,60 грн. та 1101,24 грн., а всього 3548,44 грн.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Головуючий: суддя О. М. Пошкурлат